Рішення № 10320579, 27.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2010Справа №2-23/4592-2009 За позовом Закритого акціонерного товариства «Південна інвестиційна компанія», м. Київ

До відповідача Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт», м.Євпаторія

про стягнення 1 234 656,20 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Корнілова Ю.Є., представ. за довір. б/н від 01.03.2010 р.

Від відповідача – Коваленко Е.І., представ. за довір. № 5 від 04.01.2010 р.

          Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача 1234656,20 грн., у тому числі 1090340,50 грн. основного боргу, 91484,09 грн. неустойки, 40689,46 грн. інфляційних втрат, 12142,15 грн. 3% річних, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

          У судовому засіданні 20.10.2009 р. представником позивача надана заява про уточнення позовних вимог, в якій визнав часткову виплату відповідачем суми боргу в розмірі 400000,00грн., просить суд стягнути з відповідача 834656,20 грн., у тому числі: 690340,50 грн. основного боргу, 91484,09 грн. неустойки, 40689,46 грн. інфляційних втрат, 12142,15 грн. 3% річних, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

          Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12 листопада 2009 р. провадження у справі зупинено, призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут обліку та аудиту» (АРК, м. Сімферополь, вул. Б. Хмельницького, 18/5, оф. 7). На вирішення експерта поставлено питання: чи відповідає сума боргу в розмірі 834656,20грн., яка вказана в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог, первинним та іншим документам бухгалтерського обліку.           

          15.03.2010 р. до Господарського суду АР Крим надійшов висновок експерта № 120 від 12.03.2010 р.

          Ухвалою ГС АР Крим від 15.03.2010р. провадження по справі поновлено.

          У судовому засіданні 01.04.2010р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 902787,40грн., а саме: 690340,50грн. основної заборгованості, 91484,09грн. неустойки, 94204,12грн. інфляційних втрат, 26758,69грн. 3% річних. Крім того, просить покласти на відповідача судові витрати.

          В судовому засіданні 27.04.2010р. представник відповідач надав клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

встановив:

Між Закритим акціонерним товариством «Південна інвестиційна компанія» (фірма) та Державним підприємством «Євпаторійський морський торговельний порт» (порт) були укладені договори б/н від 01.12.2008р., №25 від 29.01.2009р., №33 від 01.03.2009р., №53 від 01.04.2009р. та №65 від 01.05.2009р.

Згідно п.1.1 вищевказаних договорів порт здійснює гідромеханізоване переміщення піску на родовищі фірми. Увесь здобутий з родовища фірми морський пісок переходить у власність порту на кар’єрі озера Донузлав, та порт сплачує фірмі ставку, передбачену п.3.2 цього договору.

Відповідно до п.3.2 договорів здобутий на родовищі фірми морський пісок переходить у власність порту на кар’єрі, відведеному у користування фірмі. Порт сплачує фірмі ставку із розрахунку 4,80грн. з врахування ПДВ за одну тонну здобутого піску.

Оплата здійснюється на підставі щотижнево складених та підписаних представниками фірми та порту актів фактичної добичі піску не пізніше 5-ти банківських днів після підписання актів (п.3.3 договорів).

В період з 01.12.2008 р. по 31.05.2009р. відповідачем було здобуто 273450 тон піску на суму 1312560,00грн.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконуватигосподарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач тільки частково сплатив заборгованість за договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме – з акту звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами та скріпленого печатками, станом на 01.06.2009р. за відповідачем числилася заборгованість у сумі 1090340,50грн. Протягом вересня-жовтня 2009р. відповідач оплатив заборгованість у сумі 400000,00грн.

Таким чином, станом на 01.04.2010р. сума боргу склала 690340,50грн., що також підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи №120 від 12.03.2010р.

Крім того, 12.04.2010р. відповідачем була здійснена оплата заборгованості у сумі 15000,00грн., про що свідчить виписка з особового рахунку за 12.04.2010р.

          На підставі викладеного, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 675340,50грн., оскільки вона обґрунтована та підтверджена матеріалами справи, а частині стягнення 15000,00грн. суд провадження у справі припиняє на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплатою неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Пунктами 4.3 договорів передбачена відповідальність відповідача за порушення термінів оплати, передбачених п.3.3 договорів, у вигляді неустойки за весь період прострочення у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення оплати.

Позивачем нарахована пеня згідно розрахунку, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ (а.с.143), в сумі 91484,09грн., яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати у розмірі 94204,12грн. та 3% річних у розмірі 26758,69грн., нараховані позивачем (а.с. 146-149), обґрунтовані та підлягають стягненню.

В судовому засіданні 27.04.2010р. представник відповідача надав клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи та просить на розгляд експерта поставити наступні питання:

1. Чи існують в наявності документа – щорічні акти фактичної здобичі піску, передбачені п.3.3 договору?

2. Чи обґрунтовано розраховані позивачем суми неустойки, інфляційного відшкодування та 3% річних?

Клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Згідно ч.2 ст.79 ГПК України Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Тобто, у даному випадку – це право, а не обов’язок суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

У пункту 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 11.11.1998р. вказано, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Стосовно першого питання, суд зазначає, що воно не може бути поставлено на вирішення експерта, оскільки до повноважень останнього не входить розшук будь-яких документів.

Друге питання не є предметом судово-бухгалтерської експертизи, оскільки не потребує спеціальних знань бухгалтерського обліку.

Таким чином підстав для призначення експертизи не має.

На підставі викладеного, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

          Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

          Згідно п. 3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 27.04.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 29.04.2010 р.

З огляду на викладене та керуючись п.1-1 ст.80, ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» (97416, АР Крим, м.Євпаторія, пл.Моряків, 1, р/р 26005301038950 в КФ ВАТ ВТБ банк, м.Сімферополь, ЗКПО 01125583, МФО 384618) на користь Закритого акціонерного товариства «Південна інвестиційна компанія» (юр. адреса: 01023, м.Київ, вул.Первомайського, 11; фактична адреса: 99040, м.Севастополь, вул. Маршала Геловані, 32, р/р 26008945156991 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, ЗКПО 32159345, ІПН 321593426556, св-во платника ПДВ №37606052) 675340,50грн. основного боргу, 91484,09грн. пені, 94204,12грн. інфляційних втрат, 26758,69грн. 3% річних, 9027,87грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В частині стягнення 15000,00грн. боргу провадження у справі припинити.

5. У задоволенні клопотання Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» про призначення судово-бухгалтерської експертизи відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.