Рішення № 10320501, 27.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2010Справа №2-7/1693-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал» (83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 51, ідентифікаційний код 33109845)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський склотарний завод» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Індустріальна, 41, ідентифікаційний код 00293350)

Про стягнення 5 266,00 грн.

Суддя ГС АР Крим М. О. Білоус

представники:

Від позивача – не з’явився (клопотання)

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський склотарний завод», в якій просить стягнути заборгованість за договором поставки № 05/01-09/07 ЕВ від 05.01.09р. в сумі 5266,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов’язків по повній та своєчасній оплаті товарів, наданих позивачем за договором поставки №05/01-09/07ЕВ від 05.01.2009 р., через що заборгованість Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський склотарний завод» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал» складає 5 266,00 грн., яка в добровільному порядку не погашена.

Позивач у судове засідання не з’явився, однак 20 квітня 2010р. надіслав на адресу суду клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника за наявними у справі доказами. Надане клопотання було прийнято судом до розгляду.

Відповідач явку представника до судового засідання не забезпечив, Ухвала ГС АР Крим від 08.04.2010р. була повернута на адресу суду з відміткою поштового зв’язку «за зазначеною адресою не проживає».

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

05.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольський склотарний завод» (Покупець) був укладений договір поставки № 05/01-09/07ЕВ, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити відповідно до умов цього Договору і додатків до нього технічні масла, мастила та продукцію, іменовану на далі «Товар». Ціна , кількість, асортимент і якість Товару визначаються в товарних накладних, рахунках-фактурах і інших додатках до цього договору. (а.с.10-12)

Відповідно до п.1.2. Договору Постачальник є власником Товару, що поставляється.

Ціна кожної позиції Товару, що поставляється, визначається у відповідних специфікаціях, рахунках – фактурах і інших документах, що є невід’ємними додатками цього Договору (п.3.1. Договору)

Пунктом 3.1. Договору зазначено, що ціна кожної позиції Товару, що поставляється, містить у собі податок на додану вартість.

Згідно з п.6.1.Договору Покупець сплачує відповідні грошові суми на поточний рахунок Постачальника протягом 10 календарних днів від дати підпису видаткових накладних отримання товару, якщо додатковою письмовою угодою не буде передбачений інший порядок розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал» був поставлений відповідачу товар на суму 5 266,00 грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною № ДТ-01/29-05 від 29.01.2009р.(а.с. 14)

Зазначений товар був отриманий відповідачем, про що свідчать довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 62 від 29.01.2009р. (а.с.15) Проте, вартість отриманого товару оплачена Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольський склотарний завод не була, що стало приводом для стягнення вказаної суми у примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Ухвалою ГС АР Крим від 09.07.2009р. у справі № 2-3/3599-2009 було порушено провадження у справі за заявою кредитора ВАТ «Науково – виробнича торогова інвестиційна «Компанія Економікс» про банкрутство ВАТ «Сімферопольський склотраний завод».(а.с.25-26)

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності— боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” №2343-ХІІ від 14.05.1992 р.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Договірні відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал» та Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольський склотарний завод» виникли 05.01.2009р, тобто до порушення провадження у справі про банкуртство № 2-3/3599-2009, а отже можна зробити висновок про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал» є конкурсним кредитором.

Відповідно до п.54 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство» Закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статею62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

          Згідно з ч. 5 ст. 11 вказаного Закону з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов’язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна. Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов’язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону (ч. 15 ст. 11 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали суду від 09.07.2009 року у справі № 2-3/3599-2009 в газеті «Голос України» № 144 від 05.08.2009 року було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ «Сімферопольський склотраний завод» (а.с. 27).

          Ч. 1 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

В п. 8.13 Роз’яснень „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” №04-5/1193 від 04.06.2004 р. Вищий господарський суд України зазначає, що після публікації оголошення господарський суд на підставі п.1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз’яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону. У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд не находить підстав для зупинення провадження у справі, оскільки позивач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал» не встигло вчасно подати в рамках господарської справи № 2-3/3599-2009 відповідної заяви до боржника Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський склотарний завод» про визнання його конкурсних вимог у сумі 5 266,00 грн.

Більш того, Ухвалою ГС АР Крим від 29.10.2009р. вже був затверджений реєстр вимог кредиторів, з якою вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал» не включено до затвердженого судом реєстру.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі,— не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (ч. 2 ст. 14 Закону).

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал» щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський склотарний завод» заборгованості за договором поставки № 05/01-09/07ЕВ від 05.01.2009р. у розмірі 5266,00 грн., а тому у позові слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд залишає за позивачем відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, ч.2. ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.