Рішення № 10320485, 26.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2010Справа №2-32/1640-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Ялтинський м’ясозавод» (98600, Ар Крим, м. Ялта, вул.. Ізобільна, 7 ідентифікаційний код 00443714)

До відповідача Фізичної особи – підприємця Рубан Ігоря Павловича ( 98670, АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, вул.. Маяковського, 11, кв. 50, ідентифікаційний номер 20034388933)

Про стягнення 2931,01 грн.

За участю представників:

Від позивача – Багіров Ш.Б., довіреність № 224 від 31.03.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Ялтинський м’ясозавод» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до фізичної особи – підприємця Рубан Ігоря Павловича про стягнення 2 931,01 грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 06.04.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 06.04.2010р., розгляд справи відкладено на 15.04.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, мотивуючи їх порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару за договором купівлі-продажу № 151/9-ф від 01.11.2009р., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість 2931,01 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної суми у примусовому порядку, надав для огляду оригінали документів, які вимагалися судом (копії –у справі), та просив позов задовільнити.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 2 931,01 грн. боргу, державне мито в розмірі 102,00 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 59,40 грн. витрат на отримання виписки з держреєстра.

До вказаної заяви позивачем додана завірена копія квитанції № 23 від 14.04.2010р. про оплату вказаної суми та квитанція про відправку заяви про уточнення позовних вимог на адресу відповідача.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач, втретє, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, поштовим повідомленням, залученим до матеріалів справи підтверджується отримання відповідачем судової кореспонденції. ( а.с. 42).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України –за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 р. між Комунальним підприємством Відкритим акціонерним товариством «Ялтинський м’ясозавод» (Продавець) (позивач) та Фізичною особою – підприємцем Рубан Ігорем Павловичем (Покупець) (відповідач) був укладений Договір № 151/9-ф. (а.с. 5)

Зазначений договір купівлі-продажу укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками обох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 Цивільного кодексу України і є правомірним правочином, в силу статті 204 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором купівлі – продажу, відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1. договору купівлі-продажу № 151/9-ф. від 01.11.2009р., позивач зобов'язується передавати покупцеві (відповідачу) продукти харчування (подукцію), а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти продукцію та сплачувати за нею визначену договором грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з пункту 3.1 договору, покупець здійснює оплату продукції не пізніше 7 днів з дня її отримання.

Умови постачання, сторони передбачили у розділі 2 договору.

Відповідно до пункту 2.4 договору, датою отримання (передачі) продукції вважається дата документу, за супроводом якого покупець отримав продукцію від продавця.

Сторони передбачили пунктом 6.1 договору - термін його дії: з моменту підписання його сторонами до 31.12.2010р.

Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо.

Позивач свої зобов’язання за даним договором виконав, та поставив продукцію на загальну суму 6590,97 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, які знаходяться в матеріалах справи: № 40007 від 05.11.2009р. на суму 1472,52 грн., № 40115 від 07.11.2009р. на суму 52, 85 грн., № 40217 від 10.11.2009р. на суму 139,39 грн., № 41073 від 13.11.2009р. на суму 47,77 грн., № 41163 від 16.11.2009р. на суму 59,08 грн., № 41431 від 19.11.2009р. на суму 158,40 грн., № 41555 від 23.11.2009р. на суму 379,24 грн., № 42339 від 30.11.2009р. на суму 266,60 грн., № 42887 від 05.12.2009р. на суму 243,83 грн., № 43008 від 08.12.2009р. на суму 354,40 грн., № 43097 від 10.12.2009р. на суму 229,98 грн., № 44324 від 15.12.2009р. на суму 468,95 грн., № 45165 від 23.12.2009р. на суму 1242,04 грн., № 45968 від 29.12.2009р. на суму 221,41 грн., № 46018 від 29.12.2009р. на суму 465,94 грн. (а.с.13-27).

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що про що свідчить його підпис у вказаних накладних.

Відповідач свої зобов’язання за договором купівлі-продажу № 151/9-ф від 01.11.2009р. виконав частково, за отриманий товар розрахувався за період з 10.11.2009р. по 30.12.200р. р. в сумі 3659,96 грн., про що свідчать копії фіскальних чеків, додані до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 2931,01 грн. (6590,97 грн. -3659,96 грн. = 2931,01грн.).

Згідно статті 207 Цивільного кодексу України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.

Крім того, згідно статті 334 Цивільного кодексу України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У випадку даної справи - господарське зобов’язання виникло з договору купівлі-продажу № 151/9-ф від 01.11.2009р.

Стаття 175 Господарського кодексу України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 219 Господарського кодексу України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Беручи до уваги вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати: державне мито сплачене позивачем в сумі 102 грн. та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно з статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 59, 40 грн. витрат на отримання витягу з державного реєстру на відповідача.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Оскільки Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на Фізичну особу-підприємця Рубан Ігоря Павловича був отриманий позивачем на вимогу суду та саме у зв’язку із розглядом в суді господарської справи, суд вважає за можливе віднести витрати на отримання витягу до судових витрат та стягнути їх на користь позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 1, 2, 4, 4-3 –4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32 - 34, 36, 43, 44-49, 75, 82 –85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Рубан Ігоря Павловича ( 98670, АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, вул.. Маяковського, 11, кв. 50, ідентифікаційний номер 20034388933) на користь Відкритого акціонерного товариства «Ялтинський м’ясозавод» (98600, Ар Крим, м. Ялта, вул.. Ізобільна, 7 ідентифікаційний код 00443714) 2 931,01 грн. основного боргу, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, 59, 40 грн. витрат на отримання витягу з ЄДРЮОФОП України.

3.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника 26.04.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 26.04.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.