Рішення № 10320470, 13.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

13.04.2010Справа №2-7/891-2010 За позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (95034, м. Сімферополь, вул.. Дзержинського,6) в інтересах держави в особі Партенітської селищної ради (98542, м. Алушта, смт. Партеніт, вул.. Паркова,1)

До відповідача Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Рідна Україна» (98500, м. Алушта, смт. Партеніт, вул.. Победи,6, кв.30, ідентифікаційний код 34212583)

Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 16237,38 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Макарова Т. А. посв. №15; Гончарова К. І., предст., дов. №685 від 01.06.2009 р.

Від відповідача – Чухно А. В. – предст., дов. б/н від 02.03.2010р.; Поляков А. В. – предст., дов. б/н від 15.03.2010р.

Прокурор – Куртбедінова Л. Х., посв. №09134.

Суть справи: Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Партенітської селищної ради з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Рідна Україна», в якій просить зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,0 га, яка розташована у м. Алушта, смт. Партеніт, в районі «Італійської Пристані» та стягнути шкоду у розмірі 16 237,38 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення Державною інспекцією по контролю за використанням та охороною земель АР Крим перевірки було встановлено, що відповідачем самовільно, без отримання правовстановлюючих документів, зайнята земельна ділянка орієнтовною площею 1,0 га в районі «Італійської Пристані» в смт. Партеніт, м. Алушта, що суперечить статті 125 Земельного кодексу України, у зв’язку з чим земельна ділянка підлягає поверненню власнику на підставі статті 212 Земельного кодексу України. Крім того, прокурор також просить стягнути з відповідача шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки, в розмірі 16237,38 грн.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про припинення провадження у справі, оскільки відповідачами у справі мають бути фізичні особи – члени кооперативу, а тому спір підлягає вирішенню загальним місцевим судом. Суд не вбачає підстав для задоволення цього клопотання, оскільки спір у цій справі є господарським, суб’єктний склад сторін відповідає статтям 2, 21 ГПК України, а тому підстави для застосування п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України відсутні.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічні положення закріплені в статті 1 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з приписами статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Пунктом д) частини 1 статті 6 цього Закону визначено, що до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать, зокрема, вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи (частина 1 статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

Як свідчать матеріали справи, 11.01.2010 р. працівниками Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, в результаті якої був встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га, розташованої в м. Алушта, смт. Партеніт, в районі «Італійської Пристані», під розміщення Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Рідна Україна». Результати перевірки були оформлені відповідним актом від 11.01.2010 р., один примірник якого був виданий під розписку відповідачеві.

Одночасно працівниками Держземінспекції був складений акт обстеження земельної ділянки від 11.01.2010 р., з якого вбачається, що площа земельної ділянки дорівнює 1,0 га, форма власності – комунальна, цільове призначення – землі запасу Партенітської селищної ради.

За результатом проведеної перевірки позивачем був винесений припис №000267 від 11.01.2010 відносно голови Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Рідна Україна» Іголкіна Віктора Євгенійовича з вимогою усунути допущені порушення, а також складений протокол про адміністративне правопорушення №002281 від 11.01.2010 р.

Проте, вимоги Держземінспекції відповідачем виконані не були, що стало підставою для звернення прокурора в особі Партенітської селищної ради з позовом про примусове звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Згідно з положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Як вже було вказано вище, документами, що посвідчують право особи на землю, є договір оренди, державний акт на право власності на землю або державний акт на право постійного користування землею.

Проте, під час розгляду справи судом позивачем не були надані суду відповідні правовстановлюючі документи на землю.

В свою чергу, доказами, що підтверджують факт зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачем у справі, є складені Держземінспекцією акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, обстеження земельної ділянки, протокол про адмінправопорушення та припис про усунення виявлених порушень.

В пункті 4.1.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» від 02.02.2010 р. N 04-06/15 зазначено, що у питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на неї не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.

Судом встановлено, що у Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Рідна Україна» відсутні не лише необхідні правовстановлюючі документи на землю, але й взагалі рішення органу місцевого самоврядування про вилучення (надання) земельної ділянки.

Так, рішенням Партенітської селищної ради «14-19 від 09.02.2007 р. відповідачеві було відмовлено в надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення спірної земельної ділянки, а постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 р. у справі №2-3/3817-2008, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 07.10.2009 р., було відмовлено в позові Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Рідна Україна» про визнання недійсним зазначеного вище рішення органу місцевого самоврядування, визнання права на придбання у власність спірної земельної ділянки та спонукання Партенітську селищну раду на найближчій сесії розглянути питання про надання дозволу на складання проекту землеустрою.

В свою чергу, наведене, серед іншого, підтверджує, що спірна земельна ділянка займається саме кооперативом, а не його членами-фізичними особами.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України закріплено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок є заходом земельно-правової відповідальності.

За таких обставин, оскільки факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки є належним чином підтвердженим, зокрема, матеріалами справи про адміністративне правопорушення (актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протоколом про адміністративне правопорушення; приписом (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); актом обстеження земельної ділянки), суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги прокурора про спонукання відповідача звільнити спірну самовільно зайняту земельну ділянку.

В свою чергу, твердження, викладені відповідачем у відзиві на позов, не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджують належними доказами та не спростовують правомірності вимог прокурора.

Крім того, прокурором також заявлені вимоги про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 16237,38 грн.

Як зазначено в пункті 4.2.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» №04-06/15 від 02.02.2010 р., у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.

У вказаних Рекомендаціях суд касаційної інстанції повідомив, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963» підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

-          акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

-          протокол про адміністративне правопорушення;

-          припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

-          акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

В матеріалах справи наявні в сукупності вказані документи, які підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки та надають право на здійснення відповідного розрахунку шкоди.

Як вже було вказано вище, визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу здійснюється на підставі відповідної Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963.

Пунктом 4 вказаної Методики передбачено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається, зокрема,:

для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:

Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1),

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 20, ст. 823);

Враховуючи те, що:

1)          площа самовільно зайнятої земельної ділянки складає 1,0 га;

2)          середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, дорівнює 13714,00 грн./га;

3)          коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4, - 1;

4)          коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783, складає 1,184,

розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, складає 16237,38 грн. (1,0 х 13 714,00 х 1 х 1,184).

Отже, розмір шкоди визначений прокурором правомірно, у зв’язку з чим підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов’язати Обслуговуючий кооператив «Дачне товариство «Рідна Україна» (98500, м. Алушта, смт. Партеніт, вул.. Победи,6, кв.30, ідентифікаційний код 34212583) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,0 га, яка розташована в м. Алушта, смт. Партеніт, в районі «Італійської Пристані».

3.          Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Рідна Україна» (98500, м. Алушта, смт. Партеніт, вул.. Победи,6, кв.30, ідентифікаційний код 34212583) на користь Партенітської селищної ради (98542, м. Алушта, смт. Партеніт, вул.. Паркова,1) в доход місцевого бюджету 16237,38 грн. матеріальної шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки

4.          Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Рідна Україна» (98500, м. Алушта, смт. Партеніт, вул.. Победи,6, кв.30, ідентифікаційний код 34212583) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) державне мито в сумі 247,37,00 грн.

5.          Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Рідна Україна» (98500, м. Алушта, смт. Партеніт, вул.. Победи,6, кв.30, ідентифікаційний код 34212583) в доход Державного бюджету України (р/р 31218259700002, код платежу 22050000, в банку одержувача: Управління держказначейства в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ОКПО 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.