Рішення № 10320460, 15.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

15.04.2010Справа №2-7/1920-2010 За позовом Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Чапаєва, 9, ідентифікаційний код 31332064)

До відповідача Національного інституту винограду і вина «Магарач» (98600, м. Ялта, вул. Кірова, 31, ідентифікаційний код 00334830)

Про стягнення 208885,38 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Лагутіна О. В., предст., дов. №19 від 01.01.2010 р.

Від відповідача - Пісаренко А. В., предст., дов. №22-2/386 від 23.03.2009 р.

Суть справи: Державне підприємство «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Національного інституту винограду і вина «Магарач» про стягнення 208885,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе за договором комісії №4 від 14.03.2007 р. та додаткових угод від 24.10.2007 р. та 01.01.2009 р. до нього обов’язків щодо повного та своєчасного перерахування отриманих від реалізації грошових коштів, через що заборгованість Національного інституту винограду і вина «Магарач» перед ДП «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» складає 208885,38 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена.

У судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» обґрунтованими та зазначив, що заборгованість виникла з тієї підстави, що інститут є бюджетною установою, перерахування коштів здійснюється органами державного казначейства, а в кошторис видатків відповідача не були включені відповідні витрати. Відзив прийнятий судом до розгляду.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

14.03.2007 р. між Державним підприємством «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (Комітент) та Національним інститутом винограду і вина «Магарач» (Комісіонер) був укладений договір комісії на продаж товару №4, п. 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер зобов’язується за плату (винагороду) здійснювати угоди з продажу товару.

Відповідно до п. 1.2 Договору угоди з продажу товару здійснюються від імені Комісіонера та за рахунок Комітента.

Під товаром за цим Договором розуміється: вино, коньяк. Найменування товару вказується в товарних та (або) товарно-транспортних накладних, які є невід’ємною частиною цього Договору (надалі - накладні). В накладних повинна бути відображена мінімальна ціна, за якою Комісіонер може продати товар, а також кількість та асортимент товару (п. 1.3 Договору).

Комісіонер, виконуючи доручення Комітента, здійснює розрахунки з третіми особами – Покупцями через свій розрахунковий рахунок або касу підприємства (п. 1.5 Договору).

Згідно з п. 1.7 Договору загальна вартість цього договору складає 500000 грн.

П. 2.1 Договору передбачено, що Комісіонер зобов’язується, у тому числі, щомісячно надавати Комітенту за його вимогою всі відомості про хід виконання цього Договору та одночасно з поданням звіту передавати Комітенту всі кошти, отримані від продажу товару (за вирахуванням сум, що належать Комісіонеру, у вигляді винагороди ат відшкодування витрат).

Згідно з п. 3.1 Договору за вчинення дій, вказаних в п. 1 цього Договору, Комітент сплачує Комісіонеру винагороду, яка розраховується як різниця між ціною товару, вказаною в накладній, та більш вигідною ціною, за якою Комісіонеру вдалося продати товар.

Комісіонер має право самостійно утримувати суму винагороду із коштів, отриманих Комісіонером от третіх осіб за реалізацію товару Комітента. Утриману суму Комісіонер відображає в звіті (п. 3.2 Договору).

Додатковою угодою від 24.10.2007 р. п. 1.7 договору комісії був викладений у наступній редакції: «загальна вартість цього договору складає 1 000 000,00 грн.».

Додатковою угодою від 01.01.2009 р. строк дії договору був пролонгований до 31 грудня 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору та додаткових угод до нього відповідачем здійснювався продаж товару, про що свідчить звіт комісіонера №21 від 10.03.2010 р. та акт виконаних робіт №21 від 10.03.2010 р., з якого вбачається, що відповідачем був здійснений продаж товару на загальну суму 234441,96 грн., у тому числі винагорода комісіонера 25556,58 грн.

Отже, позивачеві підлягає перерахуванню сума коштів, за виключенням винагороди комісіонеру, у розмірі 208885,38 грн., яка в обумовлені договором строки Національним інститутом винограду і вина «Магарач» позивачеві сплачена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 208885,38 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Більш того, наявність заборгованості у зазначеному розмірі визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву. За таких обставин, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем прийнятих на себе обов’язків за договором комісії №4 від 14.03.2007 р. обов’язків щодо повного та своєчасного перерахування отриманих від реалізації грошових коштів, через що вимоги позивача в частині стягнення з Національного інституту винограду і вина «Магарач» заборгованості у розмірі 208885,38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Національного інституту винограду і вина «Магарач» (98600, м. Ялта, вул. Кірова, 31, ідентифікаційний код 00334830) на користь Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Чапаєва, 9, ідентифікаційний код 31332064) суму заборгованості у розмірі 208885,38 грн., 2088,85 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.