Рішення № 10320455, 22.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2010Справа №2-2/1601-2010 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Джанкойської міської ради (96100, м.Джанкой, вул..К.Маркса, 15)

про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Позивач: ОСОБА_3 предст, довіреність у справі, ОСОБА_2 СПД

Відповідач: не зявився

Суть спору:

Позивач звернувся у Господарський суд АРК із позовною заявою до відповідача про розірвання з 01.9.2008 року договору №04070060005 від 25.4.2007р, укладеного між сторонами, оренди земельної ділянки площею 0,2248га у м.Джанкой по вул..Беляєва, 99 б.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки №04070060005 від 25.4.2007р, згідно якого позивачу передана в користування земельна ділянка площею 0,2248 га в м. Джанкой по вул. Беляєва, 99 б для комерційного використання строком до 08.10.2012р. 01.09.2008 року позивач здійснив продаж об'єкта незавершеного будівництва, який збудував на орендованій ділянці та який належав позивачу. Рішенням Джанкойського міськрайонного суду від 24.3.2009 року у справі №2-1636/2009 договір купівлі-продажу від 01.9.2008 року визнано дійсним, а право власності на об'єкт незавершеного будівництва визнано за ОСОБА_4. 16.07.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою розірвати договір оренди земельної ділянки. 07.10.2009 р. відповідач своїм рішенням відмовив позивачу в розірванні договору. Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача із позовом до суду.

13 квітня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача ОСОБА_3 (довіреність у справі) та самого ОСОБА_2 СПД, а також представника відповідача ОСОБА_5 нач.юр.відд, довіреність у справі.

13 квітня 2010 року у судовому засіданні представник відповідача надав суд відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обємі, оскільки діюче законодавство не передбачає автоматичного виникнення у нового власника будівлі або споруди права користування на умовах оренди земельною ділянкою, на якій розміщена будова або споруда.

У судовому засіданні 13.4.2010р була оголошена перерва на 22.4.2010р. Після перерви судове засідання було продовжене за участю тих же представників позивача, представник відповідача у судове засідання не зявився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: про що є відмітка у бланку перерви.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не зявлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

22 квітня 2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких уточнює прохальну частину позову та просить суд розірвати з 01.9.2008 року договір №04070060005 від 25.4.2007р, укладений між сторонами, оренди земельної ділянки площею 0,2248га у м.Джанкой по вул..Беляєва, 99 б, а також зазначив, що у заяві, наданій відповідачу 16.7.2009р про розірвання договору оренди землі, позивачем у адресі обєкту оренди замість літ. «б» було помилково вказано літ. «в», тому на рішенні ради була допущена така ж помилка, тоді як фактично мова йде про обєкт оренди, що знаходиться за адресою м.Джанкой, вул..Беляєва, 99 «б».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Стаття 23 Господарського кодексу України передбачає, що спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Між, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як орендарем, та Джанкойської міської радою, як орендодавцем, було укладено договір №04070060005 від 25.4.2007р, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у тимчасове платне користування земельну ділянку площею 0,2248га кадастровий номер 0110600000:00:074:0002 для комерційного використання (розміщення будівлі складського призначення), яка розташована в м. Джанкой по вул. Беляєва, 99 б строком на 5 років, тобто до 08.10.2012р. (початок дії договору обчислюється від дати державної реєстрації).

01 вересня 2008 року позивач здійснив продаж об'єкта незавершеного будівництва, який збудував на орендованій ділянці та який належав ФОП ОСОБА_2 Покупцем, відповідно до договору купівлі-продажу від 01.09.2008 року, являється ОСОБА_4.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду від 24.3.2009 року у справі №2-1636/2009 договір купівлі-продажу від 01.9.2008 року визнано дійсним, а право власності на об'єкт незавершеного будівництва визнано за ОСОБА_4.

Позивач 16.7.2009 р. звернувся до відповідача з вимогою (вих. №02.3) розірвати договір оренди земельної ділянки.

07 жовтня 2009 р. відповідач на 35 сесії 5 скликання прийняв рішення №1043 «Про дозвіл на складення технічної документації по землеустрою земельних ділянок», відповідно до якого ОСОБА_4 було надано дозвіл на підготовку технічної документації по землеустрою земельної ділянки з метою оформлення правовстановлюючих документів на землю для обслуговування обєкту власності, нежитлової будівлі складу літ. «М» по вул..Беляєва, 99 б, а звернення ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.4.2007р №04070060005 у м.Джанкой по вул..Беляєва, 99 б залишити без задоволення до державної реєстрації нового договору оренди гр..ОСОБА_4, з метою недопущення втрат місцевого бюджету м.Джанкою.

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про розірвання з 01.9.2008 року договору №04070060005 від 25.4.2007р, укладеного між сторонами, оренди земельної ділянки площею 0,2248га у м.Джанкой по вул..Беляєва, 99 б.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Дослідивши представлені докази, суд дійшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Частина 4 ст.188 Господарського кодексу України передбачає право заінтересованої особи у розірванні договору звернутися з позовом до суду з вимогою про розірвання договору.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, котрий змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п.7 ч.1 ст..31 Закону України "Про оренду землі" Договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. (ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України(у редакції Закону України №1702-VI від 05.11.2009р встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду від 24.3.2009р по справі №2-1636/2009 визнано дійсним договір купівлі-продажу від 01.9.2008 року, відповідно до якого продавець ОСОБА_2 продав покупцеві ОСОБА_4 об'єкт незавершеного будівництва нежитлову будівлю складу літер «М» площею внутрішньої поверхності 131,3 кв.м., розташовану за адресою: 96100, Україна, Автономна Республіка Крим, місто Джанкой вулиця Бєляєва, буд. 99 б, за 46000,00 грн., які ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_2 в повній сумі, а також визнано право власності ОСОБА_4 на об'єкт незавершеного будівництва, нежитлову будівлю складу літер «М» площею внутрішньої поверхності 131,3 кв.м,, розташовану за адресою: 96100, Україна, Автономна Республіка Крим, Місто Джанкой вулиця Беляєва, буд. 99 б.

Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м.Джанкоя», довідкою №72 від 19.3.2010р, підтверджує факт реєстрації нежитлової будівлі незавершеного будівництва по вул..Беляєва 99 б у м.Джанкоє за громадянином ОСОБА_6 у звязку з продажем її ОСОБА_2 по рішенню Джанкойського міськрайонного суду від 24.3.2009р по справі №2-1636/2009.

Як вже зазначалося, способи захисту цивільних прав і інтересів перераховані в ч. 2 ст. 16 ЦК України, крім того, згідно підпункту 2 частини 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема припинення правовідношення.

Судом встановлено, що на даний момент у позивача склалася ситуація, яка унеможливлює подальшу оренду земельної ділянки, переданої позивачу в оренду за договором №04070060005 від 25.4.2007р, оскільки на ній знаходиться нежитлова будівля незавершеного будівництва, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_6, та використання її відповідно до цільового призначення, передбаченого спірним договором, а саме : для комерційного використання (розміщення будівлі складського призначення), позивачем не можливо.

Відповідно до ст. 33 ГПК|України на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як він такі до суду не надав.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 щодо розірвання з 01.9.2008 року договору №04070060005 від 25.4.2007р, укладеного між сторонами, оренди земельної ділянки площею 0,2248га у м.Джанкой по вул..Беляєва, 99 б, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню відносяться на відповідача.

Згідно п.3.9.5 розяснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення.

В засіданні суду за згодою представників позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 23.4.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Прийняти уточнення позовних вимог від 22.4.2010р.

2.Позов задовольнити.

3.Розірвати укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ППН НОМЕР_1) та Джанкойською міською радою (96100, м.Джанкой, вул..К.Маркса, 15, ППН 04055699) договір №04070060005 від 25.4.2007р оренди земельної ділянки площею 0,2248га у м.Джанкой по вул..Беляєва, 99 б.

4.Стягнути з Джанкойської міської ради (96100, м.Джанкой, вул..К.Маркса, 15, ППН 04055699) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ППН НОМЕР_1) 85,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.