Рішення № 10320437, 20.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2010Справа №2-24/644-2010 За позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а, ідентифікаційний код 03358593)

до відповідача - Колективного підприємства "Скілур-Плюс" ( 95000, АР Крим. м. Сімферополь, провулок Кар’єрний, 15/18; 95050 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 131 ідентифікаційний код 32319070)

про стягнення 6 844,06 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Чернов А.І., довіреність № 20-3/5797 від 29.12.2009 р., у справі

Від відповідача – Аніканова І.І., довіреність № 20/3 від 19.04.2010р., паспорт ЕС 909473 від 15.01.1999р.

Обставини справи: Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Колективного підприємства "Скілур-Плюс" про стягнення з відповідача на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" суми заборгованості у розмірі 6 844,06 грн., у тому числі: сума основного боргу - 5218,15 грн., три відсотки річних – 265,83 грн., інфляційні втрати - 1360, 08 грн.

          Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 1519 від 15.02.2004 р. на суму 5218,15 грн. за період з 01.12.2007 р. по 01.05.2008 р., що і стало підставою для звернення з позовом до господарського суду.

У судовому засіданні представником позивача була надана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив, що при розрахунку ціни позову ним не були враховані сплати, проведені відповідачем 14.02.2008 р. та 25.12.2008 р. у розмірах 1000,00 грн. та 500,00 грн. відповідно. У зв’язку з чим позивачем було перераховано суму заборгованості, а також 3 % річних та індекс інфляції вже на зменшену суму заборгованості. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача 3718,15 грн. – основного боргу, 178,72 грн. – 3 % річних, 881,04 грн. індексу інфляції.

Розглянувши заяву позивача суд вважає за можливим її задовольнити та прийняти до розгляду зменшені позовні вимоги, оскільки ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надає позивачеві право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов зменшені позовні вимоги визнає, проти їх задоволення не заперечує.

Слухання справи відкладалось у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

15.02.2004 р. між Орендним підприємством „Кримтеплокомуненерго” (Постачальник) та Колективним підприємством "Скілур-Плюс" (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 1519 (а.с. 6-8)

Згідно з пунктом 1 Договору Постачальник бере на себе зобов’язання забезпечувати Споживача тепловою енергією у вигляді опалення та підігріву води в необхідних йому обсягах, а Споживач зобов’язується прийняти теплову енергію в об’ємах, визначених дійсним договором та оплатити її по встановленим тарифам в строки, передбачені договором. Сторони зобов’язуються керуватися Законом України «Про житлово – комунальні послуги», чинними «Правилами користування тепловою енергією» та іншими нормативно-правовими актами чинного законодавства України та АР Крим.

Відповідно до пункту 6.7 Договору підставою для оплати по другій групі споживачів є рахунки, виставлені Постачальником.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 Договору).

Згідно до пункту 6.4 Договору Споживачі, що мають засоби обліку сплачують теплову енергію по затвердженим тарифам по показникам засобів обліку теплової енергії пропорційно займаної площі, а по засобам обліку гарячої води – пропорційно кількості осіб, що проживають: 1 Гкал – 174,95 грн. для 2-й групі споживачів за 1 куб.м. гарячої води.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що при зміні Владою цін на енергоресурси, воду та матеріали, теплову енергію, зміні податкового законодавства, відповідно автоматично змінюється ціна на відпущену теплову енергію 2-ї групи споживачів, про що Постачальник сповіщає Споживача з посиланням на нормативний документ.

Рішенням Сімферопольської міської ради АР Крим № 2026 від 02.11.2006 р. «Про узгодження тарифів на послуги теплопостачання», узгоджений тариф для 2 групи споживачів у розмірі 568/80 грн. /1 Гкал.

Відповідно до пункту 10.1 Договір укладений строком на 5 років та діє з 01.02.2004 р. по 31.01.2009 р.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору або змін його умов, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання за період з грудня 2007 р. по квітень 2008 р. включно (а.с.22-26).

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать підпис представника відповідача у реєстрах про отримання рахунків. (а.с. 27-34).

Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 3718,15 грн. за надані послуги за період з 01.12.2007 р. по 01.05.2008 р., що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати заборгованості за надані йому послуги згідно виставлених рахунків за договором № 1519 від 15.02.2004 р. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому позивачем послуг, через що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3718,15 грн. за період з 01.12.2007 р. по 01.05.2008 р. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем відповідно до заяви про зменшення позовних вимог були заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 881,04 грн., 3% річних у розмірі 178,72 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок індексу інфляції щодо зменшених позовних вимог, суд визнає вимоги позивача про стягнення з Колективного підприємства "Скілур-Плюс" інфляційних втрат у розмірі 881,04 грн. за період з 25.01.2008 р. по 03.11.2009 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних щодо зменшених позовних вимог, суд визнає вимоги позивача про стягнення з Колективного підприємства "Скілур-Плюс" 3% річних у розмірі 178,72 грн. за період з 25.01.2008 р. по 03.11.20098 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, вказані дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, через що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що причиною зменшення позовних вимог позивачем є сплата відповідачем частини заборгованості у розмірі 1500,00 грн. до надходження позову до суду, зазначена сплата не була врахована позивачем при визначенні основної заборгованості, тобто при пред’явлені позову право позивача в частині стягнення з відповідача 1500,00 грн. заборгованості, 87,11 грн. 3 % річних, 479,04 грн. індексу інфляції порушені не були. Тому державне мито у розмірі 20,66 грн. підлягає віднесенню на позивача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 23.04.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Колективного підприємства "Скілур-Плюс" ( 95000, АР Крим. м. Сімферополь, провулок Кар’єрний, 15/18; 95050 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 131 ідентифікаційний код 32319070) на користь Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593, р/р 2600700145930 в філії ВАТ «Укрсимбанк» м. Ялта, МФО 324786) заборгованість у розмірі 3718,15 грн., 178,72 грн. річних, 881,04 грн. інфляційних втрат, 81,34 грн. державного мита та 164,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.