Рішення № 10320436, 20.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2010Справа №2-24/554-2010

За позовом Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (98604, АР Крим, м. Ялта, вул. Горького, 30, ідентифікаційний код 03348324)

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грантор" (95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Воровського, 24, / 98600, АР Крим, м. Ялта, сквер Некрасова, 2/4, ідентифікаційний код 25127730)

до відповідача 2. Товариства с обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД" ( 95000, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ідентифікаційний код 20676633)

про розірвання договору та стягнення 99 009,04 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Дорошенко О.Ф. – представник, довіреність № 3541 від 31.12.2009р., посвідчення № 75.

Від відповідача 1.– не з’явився.

Від відповідача 1.– Скуба В.В. – представник, довіреність № 195 від 01.03.2010р.

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів – Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грантор" та Товариства с обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД" про розірвання договору № 96/2-Ф від 01.07.2003р. та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грантор" суми заборгованості за Договором № 96/2-Ф від 01.07.2003р. у розмірі 99009,04 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення договору експлуатації берегоукріплювальних споруд пансіонату «Криворізький гірник» на ділянці від буни №7 (не вкл.) до буни № 9 (вкл.) довжиною 250 м. № 96/2 від 01 липня 2003 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Грантор" та Фінансовим учасником - Товариством с обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" (відповідно до укладеного трьохстороннього договору № 96/2-Ф на фінансування робіт по відновленню і ремонту берегоукріплювальних та протизсувних споруд) порушені зобов’язання щодо належної оплати виставлених позивачем рахунків, на підставі чого утворилась заборгованість за четвертий квартал 2008 року та за перший, другий, третій квартали 2009 року у розмірі 99009,04 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Так, вбачаючи у діях відповідачів порушення договору та норм чинного законодавства, посилаючись, головним чином, на факт порушення відповідачами зобов’язання щодо належної оплати виставлених рахунків, позивач, керуючись нормами чинного законодавства, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грантор" суму заборгованості у примусовому порядку.

Також у судовому засіданні представником позивача були доповнені позовні вимоги щодо розірвання договору № 96/2-Ф від 01.07.2003 р. у зв’язку з порушенням відповідачами його умов в частині проведення передбачених сплат.

Відповідач – ТОВ "Фірма Грантор" явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач – ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" явку представника у судове засідання забезпечив, проте письмового відзиву на позов не надав.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У свою чергу стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідачі не скористалися своїм правом подання відзиву на позовну заяву, надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

01.07.2003 р. між державним підприємством «Кримське протизсувне управління» (Управління) та ТОВ "Фірма Грантор" (Користувач) був укладений договір № 96/2 користування берегоукріплюючими, протизсувними та пляжними спорудами (а.с. 9-12).

Згідно з Постановою ради міністрів АР Крим № 540 від 23.11.2005 р. та п. 1.1 статуту позивача Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" є правонаступником державного підприємства «Кримське протизсувне управління».

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що його предметом є надання у користування майном: берегоукріплюючи споруди пансіонату «Криворіжський гірняк», м. Ялта, 1-й комплекс, ділянка від буни № 7 (не вкл.) до буни № 9 (вкл.) протяжністю 250 м.

Згідно з п. 7.1 договору, зазначений договір укладений на 25 років та діє з 01.07.2003 р.

Згідно з п. 2.5.3 договору Сторони зобов’язані укласти тристоронній договір ( за участю третьої сторони ТОВ Фірми «Консоль» - фінансовим учасником) на фінансування робіт по відновленню та ремонту береукріплюючих та протизсувних споруд у відповідності з постановою РМ АР Крим № 68 від 11.03.1997 р.

На підставі зазначеного пункту договору 01.07.2003 р. між державним підприємством «Кримське протизсувне управління» (Управління), ТОВ "Фірма Грантор" (поручитель) та ТОВ фірмою «Консоль» (фінансовий учасник) був укладений договір № 96/2-Ф (а.с.1314).

Згідно з п. 2.1 договору фінансовий учасник передає управлінню кошти на відновлення та капітальний ремонт береукріплюючих та протизсувних споруд, які знаходяться на балансі управління, у відповідності з постановою Ради міністрів АРК № 68 від 11.03.97 р. та іншими нормативно – правовими актами.

Фінансовий учасник зобов’язаний здійснити передоплату протягом 3 місяців з моменту підписання договору у сумі 27091,00 грн., без ПДВ (п.2.2 договору).

Кошти, що передаються за перший рік дії договору складають 54182,75 грн. без ПДВ, відповідно до додатку № 1. Передача коштів за наступні роки дії договору буде відбуватися відповідно виставленим рахункам. Перерахування коштів фінансовий учасник виконує на розрахунковий рахунок управління кожного кварталу, не пізніше 5 числа місяця, що слідує за звітним кварталом, рівними долями (п. 2.3 договору).

Розмір коштів може бути переглянутий управлінням з урахуванням зміни балансової вартості майна або зміни нормативної бази по методиці нарахування цих коштів (п. 2.4 Договору).

Поручитель несе солідарну відповідальність з фінансовим учасником перед управлінням за невиконання зобов’язань по порядку розрахунків між управлінням та фінансовим учасником, визначених п. 2 договору (п. 3.1 договору).

Згідно з п.3.2 договору у випадку невиконання фінансовим учасником зобов’язань по договору та у строк, вказаний в п.п 2.1 договору, Поручитель погашає заборгованість фінансового учасника за першою вимогою управління протягом 10 днів з моменту отримання вимоги.

У випадку не перерахування фінансовим учасником коштів протягом двох місяців з моменту строку, вказаного в п. 2.1 договору, управління зобов’язано надати вимогу про сплату поручителю (п. 4.5 договору).

Згідно з п. 4.1 договору, останній діє протягом 25 років з 01.07.2003 р.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу ТОВ фірма «Консоль» були відправлені рахунки на сплату за 4 квартал 2008 р. на суму 23744,26 грн., за 1-3 квартали 2009 р. на загальну суму 75264,78 грн., про що свідчать відповідні рахунки № 96/2 від 27.11.2008 р., № 96/2 від 10.03.2009 р., № 96/2 від 30.06.2009 р., № 96/2 від 30.09.2009 р. та докази їх відправлення та отримання відповідачем (а.с. 19-25).

Щодо факту отримання зазначених рахунків ТОВ фірма «Консоль» у судовому засіданні не заперечувало.

Позивачем неодноразово були відправлені вимоги на адресу другого відповідача щодо сплати заборгованості за договором № 96/2-Ф, проте сплата рахунків проведена не була.

У зв’язку з несплатою рахунків позивач звернувся із вимогою до ТОВ "Фірма Грантор" щодо сплати заборгованості у розмірі 99009,04 грн., що виникла за договором № 96/2-Ф від 01.07.2003 р. за період з 4 кварталу 2008 р. по 3 квартал 2009 р. (а.с.31).

ТОВ "Фірма Грантор" зазначена вимога була отримана, про що свідчить відповідне поштове повідомлення (а.с.32), проте не сплачена протягом строку, визначеного договором, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення суми заборгованості у розмірі 99009,04 грн. у примусовому порядку з ТОВ "Фірма Грантор".

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Розглянувши умови договору № 96/2-Ф від 01.07.2003 р., враховуючи розділ 3 зазначеного договору, судом встановлено, що договор має ознаки договору поруки.

Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з пункту 3.1 Договору № 96/2-Ф поручитель несе солідарну відповідальність з фінансовим учасником перед управлінням за невиконання зобов’язань по порядку розрахунків між управлінням та фінансовим учасником, визначених п. 2 договору.

Згідно зі статтею 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пунктом 3.2 договору також передбачено, що у випадку невиконання фінансовим учасником зобов’язань по договору та у строк, вказаний в п.п 2.1 договору, поручитель погашає заборгованість фінансового учасника за першою вимогою управління протягом 10 днів з моменту отримання вимоги.

Як було встановлено судом така вимога була відправлена на адресу відповідача – поручителя 30.10.2009 р. та отримана останнім 02.11.2009 р. Отже, враховуючи умови договору, у ТОВ "Фірма Грантор" виник обов’язок протягом 10 днів з моменту отримання вимоги погасити суму заборгованості у розмірі 99009,04 грн.

Оскільки протягом 10 днів та у подальшому заборгованість у розмірі 99009,04 грн. ТОВ "Фірма Грантор" сплачена не була, пред’явлення позивачем позову щодо стягнення 99009,04 грн. заборгованості до поручителя відповідає приписам чинного законодавства України.

Відповідачі не представили суду доказів сплати зазначеної заборгованості, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Отже позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Фірма Грантор" 99009,04 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про розірвання договору № 96/2-Ф від 01.07.2003р. з підстав порушення відповідачами його умов із посиланням на ст. 651 ЦК України.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавчо розкрито за допомогою іншого оціночного поняття – «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Суд зазначає, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає зміни або розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, встановивши факт порушення відповідачем ТОВ фірмою «Консоль» умов договору № 96/2 від 01.07.2007 р. щодо невнесення коштів на ремонт протизсувних споруд протягом 4 кварталу 2008 р. по 3 квартал 2009 р. та порушення умов договору з боку ТОВ "Фірма Грантор" як поручителя щодо погашення заборгованості ТО фірми «Консоль» протягом строку, встановленого договором, суд вважає, що допущені відповідачами порушення умов договору № 96/2-Ф від 01.07.2003 р. є істотними, оскільки в значній мірі позбавили позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема отримання коштів на відновлення та капітальний ремонт береукріплюючих та протизсувних споруд, які знаходяться на балансі позивача, у відповідності з постановою ради міністрів АРК № 68 від 11.03.97 р. та іншими нормативно – правовими актами.

Таким чином, вимоги Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" щодо розірвання Договору № 96/2-Ф від 01.07.2003 р., укладеного між державним підприємством «Кримське протизсувне управління», ТОВ "Фірма Грантор" та ТОВ фірмою «Консоль», підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 23.04.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати договір № 96/2-Ф від 01.07.2003 р., укладений між державним підприємством «Кримське протизсувне управління», ТОВ "Фірма Грантор" та ТОВ фірмою «Консоль».

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грантор" (95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Воровського, 24, / 98600, АР Крим, м. Ялта, сквер Некрасова, 2/4, ідентифікаційний код 25127730) на користь Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (98604, АР Крим, м. Ялта, вул. Горького, 30, ідентифікаційний код 03348324) 99009,04 грн. заборгованості, 1032,59 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Товариства с обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД" ( 95000, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ідентифікаційний код 20676633) на користь Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (98604, АР Крим, м. Ялта, вул. Горького, 30, ідентифікаційний код 03348324) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.