Рішення № 10320426, 20.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2010Справа №2-31/392-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс–Лєгіон» в особі Сумської філї Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс-Лєгіон» (01024, м.Київ, вул.Харківська, 33, кв. 90; 01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, 18а; 97400, м.Євпаторія, пров.Мирний, 6, кв. 4)

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Тропікі» (97400, м.Євпаторія, вул. Кірова, 86)

про стягнення 41982,00 грн.

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Бутирський Є.В., дов. у справі

Від відповідача – Кузовков А.С., дов. у справі

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екс-Лєгіон» звернулось до господарського суду АРК з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Тропікі» про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання охранних послуг від 29.05.2008р. №38 в загальній сумі 72494,00 грн., з яких сума основного боргу 20440,00 грн., індекс інфляції у сумі 22407,96 грн., пеня у сумі 29119,70грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 526,34 грн.

Одночасно в порядку забезпечення позову позивач у позовній заяві просив накласти арешт на нерухоме майно літ №12 розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. Кірова, 86, який належить на праві власності відповідачу, а також на майно, яке знаходиться у власності третіх осіб. Заборонити відповідачу здійснювати будь – які дії, направлені на обтяження, продаж або відчуження іншим шляхом свого майна, а також здійсняти будь – які дії або угоди, пов’язані з передачею права користування майном.

Ухвалою господарського суду АРК від 13.01.2010р. у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс-Лєгіон» про забезпечення позову відмовлено у повному обсязі.

01.02.2010р. (вх.№ 1219) до суду від позивача надійшло клопотання про направлення кореспонденції за адресою: 97400, м. Євпаторія, пров. Мирний, 6, кв. 4, у зв’язку із зміною юридичної адреси.

У ході судового розгляду справи позивач надав уточнену позовну заявою в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, якою уточнив найменування позивача і зменшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Екс-Лєгіон» в особі Сумської філї ТОВ «Екс-Лєгіон» 41982,00 грн. заборгованості, з яких сума основного боргу 20440,00 грн., інфляція 2407,96 грн., пеня 18607,70 грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами 526,34 грн., а також просить стягнути судові витрати. Суд прийняв заяву позивача до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує частково. У відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу 20440,00 грн., інфляційних втрат в сумі 1464,38 грн., пені 2416,40 грн., в іншій частині позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що підприємство знаходиться у складному фінансовому стані і як виключення просить зменшити розмір пені в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні зменшенні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у поясненнях щодо нарахування штрафних санкцій від 08.04.2010 р. вказує на те, що відповідно до п. 5.2 укладеного між сторонами по справі договору ставку пені за прострочення виконання грошового забоівязання встановлено на рівні 0,5% від суми простроченого забовязання за кожен день прострочення, але вважає, що для розарухунку суми пені за прострочення грошового забовязання необхідно застосовувати подвійну обілкову ставку НБУ, яка діяла на час прострочення забовязання. При цьому, посилається на ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових забовязань».

Однак позивач вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Таким чином. Вважає, що сторони в договорі можуть відступити від положень цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, а тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання забовязання у більшому розмірі не протирічить матеріальному праву України.

Ухвалою господарського суду АРК від 01.03.2010р. строк розгляду справи було продовжено за згодою сторін.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні 08.04.2010р. оголошувалась перерва до 20.04.2010 р. в порядку ст.77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Екс–Лєгіон» в особі Сумської філії (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Тропікі» (Замовник) було укладено договір №38 щодо надання охоронних послуг, згідно умов якого позивач, як виконавець вказаного договору, здійснює фізичну охорону об’єкту замовника шляхом чергування співробітників виконавця за адресою: вул. Кірова, 86.

Відповідно до п.п 2.2.1 вказаного договору виконавець забовязався забезпечити охорону об’єкту замовника (п.п. 1.1), призначивши для змінного чергування два чоловіка на один пост, при цьому забезпечивши збереження матеріальних цінностей, що входять в «дислокацію» об’єкту охорони і «акту приймання об’єкту під охорону», після їх приймання і до моменту здачі.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору замовник забовязався перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця на розрахунковий рахунок виконавця суму, визначену сторонами у відповідності до протоколу узгодження договірної ціни, що є невідє’мним додатком до даного договору.

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни від 12.06.2008р. сторони узгодили договірну ціну у розмірі 4380 грн. В подальшому протоколом від 31.12.2008р. сторони узгодили договірну ціну у розмірі 5840 грн.

Відповідно до п.5.1 вищевказаного договору сторони дійшли згоди про те, що підтвердженням виконання договірних забовязань є акт приймання – здачі виконаних послуг (робіт), підписаний обома сторонами.

Факт виконання позивачем взятих на себе зобов’язань щодо надання послуг охорони об’єкту відповідача підтверджується навними в матеріалах справи актами приймання – здачі виконаних робіт (послуг) і визнається відповідачем (а.с. 14 - 15).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач неналежним чином взяті на себе забов’язання щодо сплати у встановлений договором строк за отримані у листопаді, грудні 2008 року та січні, лютому 2009 року послуги охорони не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 20440,00грн.

Факт наявності вказаної заборгованості визнається відповідачем та підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків станом на 22.03.2010р., який підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 20440,00 грн. відповідачем суду не надано.

Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 20440,00грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по сплаті за отримані послуги, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов’язок сплатити 3% річних від простроченої суми та встановлений індекс інфляції за весь час прострочення.

Згідно наданого розрахунку позовних вимог, позивачем на суму основного боргу нараховано 3% річних в сумі 526,34грн. за період з 01.12.2008р. по 01.12.2009р. (а.с.19). Дана сума розрахована позивачем невірно. Суд встановив, що сума 3% річних від простроченої суми боргу сукупно складає 529,08грн. Але оскільки позивачем заявлена до стягнення менша сума 3% річних у розмірі 526,34грн., суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у заявленій сумі.

Також з наданого розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем на суму основного боргу нарахований індекс інфляції в сумі 22407,96грн. за період з 01.11.08р. по 01.10.09р. (а.с.18). Але, з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2407,96 грн. за період з 01.11.2008 р. по 01.10.2009р. Зменшення розміру інфляційних втрат обумовлено тим, що у розрахунку сума інфляції заявлена з врахуванням суми основного боргу, вже заявленого до стягнення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та контррозрахунок відповідача, суд вбачає, що позивач невірно розрахував суму інфляційних втрат. При цьому, при застосуванні індексу інфляції позивачем не враховано, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому розрахунок слід починати з наступного місяця, оскільки сума зобов’язань за договором підлягає сплаті не пізніше останнього числа поточного місяця (п.5.1 договору).

Враховуючи, що відшкодуванню підлягає сума заборгованості за різні періоди, то кожна сума заборгованості збільшується на величіну індексу інфляції відповідного періоду, результати складаються. Зазначена позиція щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладена у рекомендаційному листі Верховного Суду України від 03.04.97р. №62-97р., який є чинним на день розгляду справи.

Судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за вищевказаний період складає 1525,70 грн., який складється наступним чином:

Заборгованість за листопад 2008 року в сумі 4380,00грн. виникла з 01.12.2008р. і заявлена позивачем по 01.10.2009р., тобто період нарахування інфляційних втрат складає грудень 2008р. – вересень 2009р., індекс інфляції за який в цілому складає 111,2%. Отже, інфляція за цей період склала 490,56грн.

Заборгованість за грудень 2008 року в сумі 4380,00грн. виникла 01.01.2009р. і заявлена позивачем по 01.10.2009р., відповідно період нарахування інфляції складає січень-вересень 2009 року, індекс інфляції за цій період в цілому складає 109,1%. Отже, інфляція склала 398,58грн.

Заборгованість за січень 2009 року в сумі 5840 виникла з 01.02.2009р. і заявлена позивачем по 01.10.2009р., період нарахування інфляції складає лютий – вересень 2009 року, індекс інфляції за цій період в цілому складає 106,2%. Отже, інфляція склала 362,08грн.

Заборгованість за лютий 2009 року в сумі 5840,00грн. виникла з 01.03.2009р. і заявлена позивачем по 01.10.2009р., відповідно період нарахування інфляції березень-вересень 2009 року, індекс інфляції за цій період в цілому складає 104,7%. Отже, інфляція склала 274,48грн.

Таким чином, сума боргу 20440,00грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення складає 21965,70грн., отже сума інфляційних втрат складає 1525,70грн. (21965,70грн.– 20440,00грн.).

З огляду на викладене, суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 2407,96грн. підлягає задоволенню частково в сумі 1525,70грн. В іншій частині слід відмовити.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 18607,70 грн., суд вважає позов необгрунтованим через відсутність правових підстав для стягнення зазначеної суми з огляду на наступне.

Положеннями ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно частини 1 статі 548 Цивільного Кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п.6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових коштів регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст.ст.1,3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Пунктом 5.2 договору №38 від 29.05.2008 року сторони визначили розмір пені за порушення замовником (відповідачем по справі) пункту 5.1 вказаного договору щодо своєчасної сплати за надані послуги, яка обчислюється виходячи з 0,5% від вартості послуг (робіт) за кожен день прострочення виконання забовязання.

Проте, з цього пункту договору вбачається, що сторони у договірному порядку узгодили саме верхню границю розміру відповідальності, яку може нести боржник – 0,5 %, що перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, тому пеня у розмірі 0,5% не може бути стягнута з відповідача.

Разом з тим, не може бути застосований й розмір пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, оскільки сторони не узгодили такий розмір пені.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, такої згоди сторін, як встановлено судом, не досягнуто.

Тому пеня, яка нарахована позивачем з посиланням на договір №38 від 29.05.2008р. стягненню не підлягає, як безпідставно нарахована.

При цьому, суд не приймає визнання позову представником відповідача в частині стягення пені в сумі 2416,4грн., оскільки це не відповідає наведеним приписам закону і тягне порушення прав відповідача.

При таких обставинах, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 18607,70 грн.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Екс-Лєгіон» в особі Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс-Лєгіон» підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20440,00грн., інфляційних втрат в сумі 1525,70грн., 3% річних в розмірі 526,34грн. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 ГПК України.

При цьому, судом враховується, що у зв’язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір та питання щодо розподілу судових витрат. У разі зменшення позовних вимог державне мито у цій частині не повертається.

За згодою сторін у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення підписано 22.04.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,44,49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Тропікі» (97400, м.Євпаторія, вул. Кірова, 86, ЗКПО 33271213; р/р 2600103560027 в «Правексбанк», м.Євпаторія, МФО 321983, або інші розрахункові рахункі в установах банків) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Екс – Лєгіон» в особі Сумської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Екс – Лєгіон» (01103, м. Київ, вул. Харківська, 33, кв. 90; 01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, 18а; 97400, м.Євпаторія, пров.Мирний, 6, кв. 4; р/р №2600103560027 в АКБ «Правексбанк» м.Київ, МФО 321983, ЗКПО 24003204) заборгованість за основним боргом у сумі 20440,00грн., інфляційні втрати у розмірі 1525,70грн., 3% річних у розмірі 526,34 грн., державне мито у сумі 224,92грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 126,44грн.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.