Рішення № 10320425, 20.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2010Справа №2-2/6013-2009 за позовом Житлово-будівельного кооператива № 15-А (м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 40)

до Фізичної особи-підприємця Скрипко Вікторії Дмитрівни (95000, м. Сімферополь, вул.. Куйбишева, 4, кв. 35, м. Сімферополь, вул.. М.Жукова, 15, кв. 130 )

про стягнення 22 500,00 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Савченко В. А., представник. доручення у справі.

Від відповідача: Скрипко В.Д. 09.7.1973 року народження, зареєстрована в м. Сімферополі по вул.. М.Жукова, 15, кв. 130.

Суть спору:

Позивач - Житлово-будівельний кооператив № 15-А звернувся до господарського суду Автономної республіки Крим із позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Скрипко Вікторії Дмитрівни про стягнення 22 500,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення №05 від 01.5.2008 р., відповідно до умов якого відповідач повинен своєчасно здійснювати орендну плату. Проте, відповідач належним чином не виконував умови договору, у результаті чого виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

30.03.2010 року у судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.04.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду уточнення позовних вимог від 16.04.2010 року, яким просить суд стягнути з відповідача 16150,00грн. заборгованості.

Відповідач у судовому засіданні надав суду заяву, якою визнає суму боргу у розмірі 16150,00грн.

20.04.2010 року судове засідання було продовжено за участю тих самих представників сторін.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Між Житлово-будівельним кооперативом № 15-А, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Скрипко Вікторією Дмитрівною, як орендарем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення №05 від 01.05.2008р.

Відповідно п. 1.1. договору оренди орендодавець здає, а орендар приймає у тимчасове платне користування без права викупу за встановлену плату (договірна) належну орендодавцю на праві колективної власності нежитлове приміщення загальною площею 50 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, буд. 40.

На підставі п. 5.1.3. плату за орендне приміщення, а також плату за інші витрати, які виникли у зв’язку з виконанням даного договору, орендар вносить на розрахунковий рахунок Житлово-будівельного кооперативу № 15-А щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до схеми до договору №5 від 01.05.2008 року орендна плата складає 1500,00грн

В порушення п. 5.1.3 договору оренди нежитлового приміщення №05 від 01.05.2008р. фізична особа-підприємець Скрипко Вікторія Дмитрівна несвоєчасно сплачувала орендну плату за оренду нежитлового приміщення загальною площею 50 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, буд. 40, в результаті чого у період з 01.05.2008 року по 30.11.2009 року виникла заборгованість відповідача поперед позивачем у сумі 16150,00грн.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Враховуючи подану позивачем заяву про уточнення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову, а саме 16150,00грн., виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Отже, позов у частині стягнення 16150,00грн. боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню. Крім того, відповідачем у судовому засіданні було визнано 16150,00грн. боргу

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст..44, 49 ГПК України віднести на відповідача із суми 16150,00грн.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 23.04.2010р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,75, 82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти уточнення позивача від 16.04.2010 р.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скрипко Вікторії Дмитрівни (95000, м. Сімферополь, вул.. Куйбишева, 4, кв. 35, м. Сімферополь, вул.. М.Жукова, 15, кв. 130, свідоцтво реєстрації 28820000000002985) на користь Житлово-будівельного кооператива № 15-А (м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 40, р/р 26006134042001 в ВАТ «Пиреус» Банк МКБ «КРД» МФО 384685 ОКПО 23445845) 16150,00грн боргу, 161грн50коп. держмита, 169грн40коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.