Рішення № 10320411, 20.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2010Справа №2-22/572-2010 За позовом – ТОВ «Фомальгаут – полімін», 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2а

до відповідача – ТОВ «Кримстройторг», м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 10а

про стягнення 110143,61 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – не з'явився

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач - ТОВ «Фомальгаут – полімін» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Кримстройторг», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 110143,61 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач у порушенні умов договору купівлі – продажу товарів № 44 від 03 березня 2009 року, не здійснив у повному обсязі оплату вартості поставленого позивачем товару, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 110143,61 грн.

05 березня 2010 року до суду надійшло підтвердження позивача позовних вимог, відповідно до якого позивач зазначив, що сума заборгованості відповідача складає 110143,61 грн. та просить суд розглянути справу у відсутність представника позивача за наданими матеріалами.

Позивач в судове засідання не з'явився, але суд приймає до уваги клопотання позивача від 05 березня 2010 року про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з’явився, до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги у розмірі 110143,61 грн. визнає у повному обсязі. Крім того. відповідач просить суд розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд –

встановив:

03 березня 2009 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець «дистриб’ютор») був укладений договір № 44 купівлі – продажу товарів, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов’язується протягом дії даного договору передавати дистриб’ютору у власність товар окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною даного договору, а дистриб’ютор зобов’язується прийняти у власність та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Загальний обсяг товару, що є предметом цього договору, визначається протягом строку дії цього договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими відповідно до умов цього договору окремими партіями товару.

Відповідно до п. 1.6. договору, ціни на товар визначаються сторонами в накладній, виходячи із сформованих цін, що склались на момент передачі партії товару.

Пунктом 1.7 встановлено, що загальна ціна цього договору визначається виходячи з базових цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого відповідно до умов цього договору, та становить загальну суму всіх накладних, згідно яких відвантажувався товар на виконання умов цього договору.

За приписами п. 5.3. укладеного між сторонам договору дистриб’ютор зобов’язаний провести з продавцем повний розрахунок за отриману партію товару у строк, що не перевищує 45 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару.

Так, на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем було поставлено відповідачу товару загальною вартістю 254801,31 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, а.с. 22, 24, 26-55, 57-62, 64-71. Факт отримання товару відповідачем підтверджується копіями довіреностей на отримання товарно – матеріальних цінностей, наявних у матеріалах справи, а.с. 23, 25, 56, 63, 72.

22 вересня 2009 року відповідачем було сплачено 2900,00 грн. за меморіальним ордером № 332250001; в період з 23 березня 2009 року по 19 серпня 2009 року було сплачено 104957,70 грн., відповідно до реєстру платіжних документів, а.с. 16-17; 24 вересня 2009 року за меморіальним ордером № 726500012 відповідачем було сплачено 5000,00 грн., а.с. 18.

Крім того, 30 червня 2009 року між позивачем та відповідачем був підписаний протокол про залік взаємних вимог, а.с. 20, відповідно до якого розмір взаємних вимог, які погашаються між сторонами складає 12600,00 грн., та за протоколом від 31 липня 2009 року розмір взаємних погашених вимог склав 19000,00 грн.

Таким чином, на момент вирішення даного спору сума боргу відповідача склала 110143,61 грн., яка, відповідно до наданого суду відповідачем відзиву на позовну заяву, визнана ним у повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 110143,61 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 20 квітня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ТОВ «Кримстройторг» (м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 10а, рахунок № 26001319821в Сімферопольській філії АКБ «МТБ» м. Сімферополь, МФО 384748, ЄДРПОУ 24878233) на користь ТОВ «Фомальгаут – полімін» (03680. м. Київ, вул. Пшенична, 2а, рахунок № 26005001314071 в ЗАТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 31481925) заборгованість у розмірі 110143,61 грн.

3.          Стягнути з ТОВ «Кримстройторг» (м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 10а, рахунок № 26001319821в Сімферопольській філії АКБ «МТБ» м. Сімферополь, МФО 384748, ЄДРПОУ 24878233) на користь ТОВ «Фомальгаут – полімін» (03680. м. Київ, вул. Пшенична, 2а, рахунок № 26005001314071 в ЗАТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 31481925) 1106,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ТОВ «Кримстройторг» (м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 10а, рахунок № 26001319821в Сімферопольській філії АКБ «МТБ» м. Сімферополь, МФО 384748, ЄДРПОУ 24878233) на користь ТОВ «Фомальгаут – полімін» (03680. м. Київ, вул. Пшенична, 2а, рахунок № 26005001314071 в ЗАТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 31481925) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.