Рішення № 10320407, 13.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

13.04.2010Справа №2-2/667-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" (49050, м.Дніпропетровськ, пл.. Ак.Стародубова, 1, офіс 53)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг-Крим" (м. Сімферополь, вул.К.Лібкнехта, буд.38; м. Сімферополь, вул.К. Маркса, 51)

про стягнення 4 836,35 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : не з’явився.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ганг-Крим" про стягнення 4039грн15коп. основного боргу, 77грн35коп 3% річних, 169грн64коп. інфляційних, 550грн21коп пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 14.05.2008 р. №137С, відповідно до умов якого позивач продав відповідачу товар. Відповідачем було порушено термін сплати останнього платежу, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

12 квітня 2010 року до суду від позивача надійшов лист №183 від 09.4.2010р, відповідно до якого позивач уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 3357грн15коп основного боргу, 550грн21коп пені, від вимоги про стягнення 77грн35коп 3% річних та 169грн64коп. інфляційних позивач відмовляється.

13 квітня 2010 року до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи акту звірки, проведеного з відповідачем, відповідно до якого відповідач визнав наявність перед позивачем заборгованості у розмірі 3357грн15коп.

Сторони у судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ганг-Крим", як покупцем, було укладено договір №137С від 14.5.2008р купівлі – продажу товару, відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець покупає обладнання відповідно до ціни, яка вказана у прайс – листі продавця та у акті приймання – передачі (додаток №2), який являється невід’ємною частиною договору.

Відповідно до умов п.2.1 договору обладнання продається на умовах згідно додатку №1 до договору - графіку виплат платежів та відсотків. Пунктом 2.2. договору передбачено, що покупець платить продавцю відсоток за користування кредитом із розрахунку за кожен місяць 22% річних від вартості товару суми, згідно додатку №1.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що всі платежі, крім першого, здійснюються на підставі графіку виплати платежів та відсотків за користування кредитом ( додаток №1), при умові , що курс евро на момент оплати чергового платежу дорівнює, або менше курсу евро на момент укладання договору. Якщо курс евро на момент платежу більше курсу євро на момент укладання договору , то платіж здійснюється з урахуванням цього курсу. При цьому Покупець самостійно проводить перерахунок платежу згідно курсу євро на час здійснення платежу.

Позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу, відповідно до акту приймання – передачі обладнання від 24.5.2008р до договору купівлі – продажу, майно: Solis “MASTER 5000 DIGITAL” (каво машина), заводський номер А0033443 у кількості 1шт. вартістю 6057грн20коп.

Отже, відповідно до графіку, відповідач повинен був сплачувати 15 числа кожного місяця черговий платіж у розмірі 454грн29коп та відсоток відповідно до п.2.2 договору та графіку. Дата почату оплати – 15.6.2008р, дата скінчення оплати – 15.5.2009р. Тобто покупець зобов’язаний сплатити продавцю вартість каво машини – з урахуванням курсу євро на час здійснення платежу, всього 6845грн72коп а відсотки у розмірі 649грн63коп, всього 7495грн35коп.

Але у порушення норм діючого законодавства та укладеного договору, отриманий товар відповідачем повністю оплачений не був, відповідач лише частково виконав грошові зобов'язання, здійснивши платежі на загальну суму 4138грн20коп, в результаті чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ганг-Крим" перед позивачем склалася заборгованість у розмірі 3357грн15коп, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірки станом на 30.3.2010р, підписаному сторонами.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 3357грн15коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3357грн15коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 550грн21коп пені, які підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Відповідно до п.6.3 договору у разі прострочення платежу покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення за весь час існування заборгованості.

Тому, позовні вимоги у частині стягнення 545грн81коп пені (за період з 15.5.2009р по 24.12.2009р з суми 4039грн15коп та з 25.12.2009р по 02.01.2010р з суми 3357грн15коп), нарахованої з урахуванням, вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У частині стягнення пені у розмірі 4грн39коп за період з 25.12.2009р по 02.01.2010р з суми 682,00грн, суд вважає за необхідне у позові відмовити у заявку з неправомірністю нарахування.

Окрім вимог про стягнення боргу та пені була заявлена вимога про стягнення 77грн35коп 3% річних, 169грн64коп. інфляційних, але у цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки представник позивач, відповідно до листа №183 від 09.4.2010р, згідно з яким уточнює позовні вимоги, відмовився від вимог у цій частині та відмова прийнята судом.

Враховуючи надісланий позивачем №183 від 09.4.2010р, згідно з яким уточнює позовні вимоги, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. № 01-8/482.

Позивач також просить віднести на відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 1500,00грн.

Відповідно до ст..44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, які при задоволенні позову, відповідно до ст..49 ГПК України, відносяться на відповідача.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 ЗУ «Про адвокатуру»).

Між позивачем та адвокатом Журіковою І.В., що діє на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №1902 від 20.10.2008р, був укладений договір №01/12 від 01.12.2009р про надання послуг, відповідно до п.1.1, 1.2 якого на умовах договору замовник - позивач доручає, а виконавець – адвокат зобов’язується відповідно до чинного законодавства та доручення замовника надавати йому за плату консультаційні послуги по юридичним питанням (послуги адвоката) пов’язаними з чинним законодавством для їх використання у господарській діяльності замовника. Виконавець надає замовнику послуги відносно правовідносин, які виникли у замовника з ТОВ "Ганг-Крим", по всім правочинам.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 15.12.2009р та п.4.1 договору, вартість надання адвокатом послуг по виконанню п.1.1.1 договору складає 1500,00грн.

Але позивачем не доведено надання адвокатом Журіковою І.В. послуг саме по договору №01/12 від 01.12.2009р про надання послуг, на який позивач посилається, мотивуючи свою вимогу про віднесення на відповідача суму витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

А також позивач не довів суду оплату адвокату Журіковой І.В. вартості, вказаних у вищенаведеному договорі з урахуванням додаткової угоди №1 від 15.12.2009р до нього, послуг, тому як платіжне доручення №609 від 15.12.2009р, на яке посилається позивач, як на підтвердження оплати отриманих від адвокату послуг, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки у графі «призначення платежу» на вищевказаному платіжному дорученні зазначено «за послуги за договором 06/09 від 06.4.2009р», тоді як позивач просить віднести на відповідача суму витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката за договором№01/12 від 01.12.2009р про надання послуг.

Витрати по оплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам згідно з ст. 49 ГПК України з урахуванням листа позивача №183 від 09.4.2010р, згідно з яким позивач уточнює позовні вимоги.

Аналогічної думки щодо розподілу судових витрат дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 14.9.2009р по справі №2-29/1793-2009.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 16.4.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,п.4ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти лист позивача №183 від 09.4.2010р, згідно з яким позивач уточнює позовні вимоги.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг-Крим" (м. Сімферополь, вул.К.Лібкнехта, буд.38; м. Сімферополь, вул.К. Маркса, 51, р/р 26002301320629 КЦО «Проминвестбанк» м.Сімферополь, МФО 324430, ЗКПО 35173802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" (49050, м.Дніпропетровськ, пл.Ак.Стародубова, 1, офіс 53, р/р 26001060196826 АКБ Приватбанк МФО 305299, ЗКПО 35737974, ІПН 357379704632) 3357грн15коп. боргу, 545грн81коп пені, 82грн.31коп державного мита, 190грн.45коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          У частині стягнення 4грн39коп пені відмовити.

5.          У частині стягнення 77грн35коп 3% річних, 169грн64коп. інфляційних припинити провадження по справі у зв’язку з відмовою позивача.

6.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.