Рішення № 10320404, 22.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2010Справа №2-2/1178-2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сакський завод будівельних матеріалів» (96548, Сакський район, с. Кар’єрне, вул. Гірняцька 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» (96500, Сакський район, с. Оріхове, вул. Полева 13)

про витребування майна та стягнення 21133,58 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Якубов І.С. - предст, довіреність у справі

Від відповідача : не з’явився

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про зобов’язання передати каменерізну машину марки КРМ-10 інв №10, отриману відповідачем відповідно до договору оренди обладнання №4 від 08.01.2004р, укладеного між сторонами та стягнути 21133грн58коп, з яких 13200,00грн сума основного боргу, 1097грн78коп річні, 6835грн80коп інфляційні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір оренди обладнання № 4 від 08.01.2004р. Відповідно до вимог договору позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове, платне використання каменерізну машину марки КРМ 10 інв. № 10. Пункт 4.1. Договору встановлює, що строк дії договору один рік з дня його підписання сторонами. 16.03.2007 р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду, відповідно до якої, строк дії договору оренди обладнання № 4 від 08.01.2004р. був продовжений до 10.01.2010р. Після припинення дії договору відповідач повинен був повернути майно позивачу в справному стані, але не виконав своїх зобов’язань щодо повернення об’єкту оренди та оплати належним чином орендних платежів, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

14 квітня 2010р. від відповідача надійшла телеграма, якою він просить розгляд справи відкласти.

15 квітня 2010 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких позивач додатково обґрунтовує позовні вимоги.

15 квітня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача Якубова І.С. (довіреність у справі), представник відповідача вдруге у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 15.4.2010 року представник позивача заявив клопотання про розгляд спору у більш тривалий строк ніж передбачено п.1 ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Тотожні положення зафіксовані у ст. 283 Господарського кодексу України, згідно якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписи ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, встановлюють, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Між Закритим акціонерним товариством «Сакський завод будівельних матеріалів», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром», як орендарем, було укладено Договір оренди обладнання № 4 від 08.01.2004 р., відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове, платне використання каменерізну машину марки КРМ 10 інв. № 10 для робіт з виробничою метою.

Відповідно до п. 2.2.5 цього договору, орендар повинен повернути майно (каменерізну машину марки КРМ 10 інв. № 10) в справному стані після припинення дії договору.

Так, відповідно до п. 1.2 договору оренди обладнання № 4 від 08.01.2004 р., за використання майном (каменерізної машини КРМ-10 інв. № 10) TOB «Укрхімагропром» виплачує ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» орендну плату в розмірі 200 гривень за календарний місяць.

Пункт 2.2.6 цього договору встановлює, що орендар зобов'язаний здійснювати сплату орендних платежів шляхом щомісячного перерахування до 15 числа.

Крім того, відповідно до п. 3.1 договору оренди обладнання № 4 від 08.01.2004 р. укладеного між ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» та ТОВ «Укрхімагропром», сторони несуть майнову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору.

На виконання умов Договору оренди обладнання № 4 від 08.01.2004 р. Закрите акціонерне товариство «Сакський завод будівельних матеріалів» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» в тимчасове, платне використання каменерізну машину марки КРМ 10 інв. № 10, про що свідчить акт прийому-передачі КРМ-10 інв. № 10 від 08.01.2004 р.

Однак, договірні зобов'язання, щодо сплати орендної плати у встановлені строки та встановленому обємі, за використання каменерізної машини КРМ-10 інв. № 10, які взяло на себе Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» (орендар), в порушення пункту 2.2.6 договору оренди обладнання від 08.01.2004 р. № 4 та норм чинного законодавства, які регулюють орендні правовідносини, у продовж дії договору не виконувалися відповідачем належним чином, в результаті чого за період з 08.01.2004р року по 31.12.2009 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» по орендній платі склала 13200,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» неодноразово звертався до TOB Укрхімагропром» з вимогами, щодо погашення існуючої заборгованості по сплаті орендної плати відповідно до умов договору оренди обладнання № 4 від 08.01.2004 р. Проте, ТОВ «Укрхімагропром» свій обов'язок, щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів відповідно до умов договору оренди обладнання № 4 від 08.01.2004 р., не виконало.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов договору оренди обладнання № 4 від 08.01.2004 р в частині сплати належним чином та у встановлені строки орендної плати.

Оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Отже у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» перед позивачем виникло ще й зобов’язання по сплаті 1097грн78коп річних та 6835грн80коп інфляційних за період з 08.01.2004р по 31.12.2009р.

Крім того, пункт 4.1 договору оренди обладнання № 4 від 08.01.2004 р встановлює, що строк дії договору один рік з дня його підписання сторонами.

16 березня 2007 р. ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» та TOB «Укрхімагропром» уклали додаткову угоду, відповідно до якої, строк дії договору оренди обладнання № 4 від 08.01.2004 р. був продовжений до 10.01.2010 р.

Отже, судом встановлено, що договірні відносини, які виникли на підставі договору оренди обладнання № 4, укладеного між ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» та TOB «Укрхімагропром» 08.01.2004 р., припинили свою дію 10.01.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» який є власником каменерізної машини марки КРМ 10 інв. № 10 листом повідомленням вих. № 16 від 19.01.2010 р. повідомив TOB «Укрхімагропром», що в подальшому не має намір пролонгувати чи будь-яким іншим способом продовжувати договірні відносини, які виникли на підставі договору оренди обладнання № 4 укладеного між ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» та TOB «Укрхімагропром» 08.01.2004 р., який вже припинив свою дію 10.01.2010 р.

Втім, в порушення умов укладеного договору та норм чинного цивільного законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» не виконало свій обов'язок за договором оренди обладнання № 4 від 08.01.2004 р. та не повернуло майно (каменерізну машину марки КРМ 10 інв. № 10) його законному власникові у зв'язку з припиненням дії зазначеного договору, тоді як у TOB «Укрхімагропром» відсутні будь які правові підстави володіння та користування переданим йому в оренду майном, а саме каменерізною машиною марки КРМ 10 інв. № 10.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» передане, в тимчасове, платне використання майно, а саме каменерізну машину марки КРМ 10 інв. № 10., на які відповіді отримано не було та майно передане в оренду не повернуто.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті заборгованості по орендній платі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми, а також передачі позивачу переданого ним в оренду відповідачу майна, а саме каменерізної машини марки КРМ 10 інв. № 10 та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на його рахунок та повернення спірного майна.

Отже, позовні вимоги щодо зобов’язання передати каменерізну машину марки КРМ-10 інв №10, отриману відповідачем відповідно до договору оренди обладнання №4 від 08.01.2004р, укладеного між сторонами та стягнути 21133грн58коп, з яких 13200,00грн сума основного боргу, 1097грн78коп річні, 6835грн80коп інфляційні, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судом не було прийнято до уваги пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки у силу ст.ст. 256,257,261,267 ЦК України, позовною давністю є термін, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, позовна давність застосовується судом за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення рішення, закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові, тоді як відповідачем по справі не було заявлено про застосування судом строків позовної давності.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті, неявка представників відповідача цьому не перешкоджає. Крім того, слухання справи вже відкладалося за клопотанням відповідача.

Більш того, вказані у клопотанні обставини, не являються поважною причиною для відкладення справи слуханням, оскільки стороною в господарському процесі є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром», а суд не запрошує для участі в судовому засіданні конкретних осіб і при зайнятості певних осіб, до суду можуть з'явитися інші уповноважені представники, тем більш, що відповідачем не представлено жодних доказів у підтвердження викладених у клопотанні обставин.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

У засіданні суду оголошувалась перерва на 22.4.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 22.4.2010р.

Керуючись ст. ст.49,75,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» (96500, Сакський район, с. Оріхове, вул. Полева 13, ідентифікаційний код 32192073) передати Відкритому акціонерному товариству «Сакський завод будівельних матеріалів» (96548, Сакський район, с. Кар’єрне, вул. Гірняцька 1, ідентифікаційний код 30873397) каменерізну машину марки КРМ-10 інв №10, отриману Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» (96500, Сакський район, с. Оріхове, вул. Полева 13, ідентифікаційний код 32192073) відповідно до договору оренди обладнання №4 від 08.01.2004р, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» (96500, Сакський район, с. Оріхове, вул. Полева 13, ідентифікаційний код 32192073) та Відкритим акціонерним товариством «Сакський завод будівельних матеріалів» (96548, Сакський район, с. Кар’єрне, вул. Гірняцька 1, ідентифікаційний код 30873397 ).

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» (96500, Сакський район, с. Оріхове, вул. Полева 13, ідентифікаційний код 32192073) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сакський завод будівельних матеріалів» (96548, Сакський район, с. Кар’єрне, вул. Гірняцька 1, ідентифікаційний код 30873397) 13200,00грн боргу, 1097грн78коп річних, 6835грн80коп інфляційних, 296грн.34коп державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.