Рішення № 10320391, 21.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.04.2010Справа №2-4/1092-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза», (98100, м. Феодосія, вул.. Назукіна, 15)

до відповідача Феодосійської міської ради, (98100, м. Феодосія, вул.. Земська, 4)

про визнання недійсним пункту договора та спонукання до виконання певних дій.

Суддя І.К. Бєлоглазова

представники:

Від позивача Морозов Г.М., дов. від 01.02.2010 р.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: ТОВ «Роза», м. Феодосія, звернулося до господарського суду АР Крим з позовом, де просить суд (з урахуванням уточнень від 04.03.2010 р.) визнати недійсним пункт 9 договора оренди землі від 08.07.2009 р. у частині початку внесення орендної плати за землю з 29.05.2009 р., а також просить суд змінити п. 9 договора, виклав його у редакції позивача. Свої вимоги позивач мотивує тим, що п. 9 договора оренди землі від 08.07.2009р., укладеного між ТОВ «Роза», м. Феодосія, та Феодосійською міської радою, порушує норми діючого законодавства та підлягає визнанню недійсним. Ці обставини стали підставою для звернення до суду.

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на те, що фактичне користування спірною земельною ділянкою у ТОВ «Роза» виникло з моменту вступу в силу договору купівлі-продажу нежилих будівель та споруд від 19.03.2009 р. №900, укладеного між ТОВ «Роза Криму» та ТОВ «Роза», згідно якого до ТОВ «Роза» перейшли у власність нежилі будівлі та споруди, розташовані на спірній земельній ділянці площею 0,3745 га за адресою: м. Феодосія, Сімферопольське шосе,28. Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про плату за землю» ТОВ «Роза» зобовязано проводити оплату орендної плати з моменту переходу до нього права користування земельною ділянкою у звязку з набуттям права власності на будівлі та споруди. 08.07.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 28, площею 0,374 га. Істотною умовою зазначеного договора сторонами був прописаний момент нарахування орендної плати 29.05.2009 р. дата прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки, вже існуючої у фактичному користуванні ТОВ «Роза». З врахуванням викладеного просить у позові відмовити.

У судовому засідання оголошувалася перерва.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В :

08.07.2009 р. між ТОВ «Роза», м. Феодосія, та Феодосійською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Феодосія, вул.. Сімферопольське шосе, 28, площею 0,374 га.

Згідно п. 1 зазначеного договору на підставі рішення 49 сесії 5-ого скликання Феодосійської міської ради від 29.05.2009 р. №2236 Феодосійська міська рада (орендодавець) надає, а ТОВ «Роза» (орендар) приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АРК, м. Феодосія, Сімферопольське шосе, 28, зона №14, кадастровий номер 0111600000 01010 0413.

Згідно п. 20 договора передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 15-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

20.11.2009 р. зазначений договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітету по земельним ресурсам України» за №040901900705. У той же день земельна ділянка була передана орендарю за відповідним актом (а.с. 53).

Пунктом 9 договору оренди землі від 08.07.2009 р. передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, починаючи з 29.05.2009 р., у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 74249,20 грн. за рік.

Позивач просить визнати цей пункт договора недійсним, посилаючись на те, що зазначене положення договору суперечить нормам діючого законодавства України.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами регулюються Законом України №1211-ІV від 02.10.2003 р. «Про оренду землі», ст.. 1 якого встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.. 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно ст. 18 Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Зі ст.. 15 Закону України «Про плату за землю» вбачається, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Ст.. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Таким чином, право оренди земельної ділянки площею 0,3745 га, яка знаходиться за адресою: м. Феодосія, Сімферопольське шосе, 28, зона 14, кадастровий номер № 0111600000 01010 0413, виникло у ТОВ «Роза» з 20.11.2009 р.

Відповідно до положень наведених вище Законів саме з цього часу власнику землі землекористувачі повинні сплачувати земельний податок.

Відповідач вважає, що у договір правомірно включена умова щодо внесення плати за оренду землі з 29.05.2009 р., тобто з дня прийняття рішення міської ради, яким затверджено технічну документацію на спірну земельну ділянку та надано дозвіл на укладення договору оренди землі. При цьому відповідач посилається на те, що орендар почав використовувати земельну ділянку після укладання договору купівлі-продажу розташованих на неї нежитлових будівель і споруд від 19.03.2009 р., а також на приписи ст.. 377 Цивільного кодексу України та ст.. 120 Земельного кодексу України.

Такі доводи Феодосійської міської ради суд вважає хибними.

Відповідно до ст.. 377 Цивільного кодексу України та ст.. 120 Земельно кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідно нерухоме майно, без зміни цільового призначення у розмірах, встановлених договором.

Але це не виключає окремого договірно-правового регульовання набутого права на земельну ділянку, що відповідачем не оспорюється. Отже, договір про перехід права власності на обєкт нерухомості одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права повинно здійснюватися в установленому законом порядку.

Відповідно до ст.. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до Закону.

Ч.3 ст. 125 Земельного кодексу України забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документів, що посвідчують право на неї, та державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,374 га за адресою м. Феодосія, Сімферопольське шосе, 28, зона 14, згідно з умовами договору оренди (п. 20) була передана Феодосійською міською радою в користування ТОВ «Роза» після державної реєстрації договора оренди землі 20.11.2009 р., про що свідчить відповідний акт.

Таким чином, вважати що, належним чином оформлене право оренди землі виникло у ТОВ «Роза» з 29.05.2009 р., не має підстав.

До того ж, згідно ст.. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка передається у державну або комунальну власність, є договір оренди такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що з метою усунення порушення діючого законодавства України, допущеного при укладенні договора землі від 08.07.2009 р., позивач 14.12.2009 р. звертався до Феодосійської міської ради з пропозицією внести зміни до пункту 9 зазначеного договора та викласти його у наступній редакції: «п. 9 Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, з моменту вступу у законну силу договора, а саме з моменту його державної реєстрації, у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 74249,20 грн. за рік».

Однак, як вбачається з матеріалів справи, листом №02-30-8789 від 23.12.2009 р. Феодосійська міська рада відмовила ТОВ «Роза» у внесенні таких змін у договір оренди землі від 08.07.2009 р. (а.с. 28).

Ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

П. 36 договору оренди передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткових угод, які являються невідємною частиною основного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не направлялася на адресу відповідача для підписання додаткова угода про зміну умов договору, передбачених п. 9 договору оренди від 08.07.2009 р.

Згідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначається в резолютивної частині рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем вимог закону та договору щодо форми досудового врегулювання спору не позбавляє позивача права звернутись за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом України у постанові від 01.12.2009 р. №50/101-08, а також в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.01.2010 р. №01-08/12.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати суд відносить на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ТОВ «Роза», м. Феодосія, до Феодосійської міської ради про визнання недійсним пункту договора та спонукання внести зміни до п. 9 договору оренди землі від 08.07.2009 р. у редакції позивача, задовольнити.

2. Змінити п. 9 договору оренди землі від 08.07.2009 р., укладеного між ТОВ «Роза» та Феодосійською міською радою, виклавши його у наступній редакції: «п. 9. Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем з моменту набрання законної сили даним договором, а саме з дня його державної реєстрації, в грошовій формі з зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельного кадастру та розміром 74249,20 грн. (сімдесят чотири тисячі двісті сорок девять гривень 20 копійок) за рік».

4. Стягнути з Феодосійської міської ради, (98100, м. Феодосія, вул.. Земська, 4) на користь ТОВ «Роза», (98100, м. Феодосія, вул.. Назукіна, 15, ОКПО 31675669) 85 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоглазова І.К.