Рішення № 10320353, 19.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

19.04.2010Справа №2-18/1187-2010 За позовом – Фізичної особи-підприємця Мерджанової Севіль Ремзіївни, м. Сімферополь (вул. Балаклавська, 51, кв. 19, м. Сімферополь, 95048)

До відповідача – Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, 95000).

Про стягнення 4600,00 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Мерджанова С.Р., 10.01.1988 р.н., урож. м. Самарканд, паспорт ЕЕ № 912876.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець Мерджанова Севіль Ремзіївна, м. Сімферополь – позивач, звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 6500,00 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.01.2009р. позивач поставив відповідачу товар (меблі) на суму 6500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № М-0000155 від 20.01.2009р. Відповідач за отриманий товар кошти не сплатив. Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 6500,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

16.03.2010р. у судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що платіжним дорученням № 1855 від 05.02.2010р. відповідачем було сплачено позивачу 1900,00 грн. Також, відповідач визнає суму заборгованості у розмірі 4600,00 грн., але зазначає, що дана сума може бути сплачена з моменту прийняття рішення про затвердження бюджету в порядку ст. 79 Бюджетного кодексу України. Суд залучив наданий відзив до матеріалів справи.

06.04.2010р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 4600,00 грн., у зв’язку з тим, що 09.02.2010р. відповідачем оплачено частину боргу у розмірі 1900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1855 від 05.02.2010р. Суд вважає можливим прийняти до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

19.04.2010 року представник відповідача у судове засідання не з’явився, проте надіслав на адресу суду клопотання від 19.04.2010 року про розгляд справи за відсутності свого представника.

Суд задовольняє дане клопотання відповідача.

Слухання справи відкладалося у порядку передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної М-0000155 від 20.01.2009 року Фізична особа-підприємець Мерджанова Севіль Ремзіївна передала, а Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради прийняв товар (меблі) на суму 6500,00 грн.

Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у вищевказаній видатковій накладній в графі «отримав» та довіреністю серії ЯПО № 327515 від 16.01.2009 року на отримання від ФОП Мерджанової С.Р. меблів на суму 6500,00 грн. (а.с. 8, 9).

Судом встановлено, що така довіреність дійсно була видана виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Панкєєву Сергію Яковичу, що підтверджується копією Книги реєстрації довіреностей відповідача, наявної у матеріалах справи.

Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, сторони фактично уклали між собою договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 13.01.2009 року позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № М-0000001 від 13.01.2009 року на суму 6500,00 грн. у вказаному рахунку передбачено, що рахунок дійсний до оплати до 16.01.2009 року.

Проте відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання щодо оплати придбаної продукції, у зв’язку із чим позивач виставив відповідачеві претензію № 28/1 від 28.09.2009 року на оплату заборгованості за меблі у сумі 6500,00 грн.

Така претензія залишена відповідачем без відповіді.

Несплата відповідачем заборгованості у сумі 6500,00 грн. за поставлені меблі і стала підставою для звернення позивача до суду.

06.04.2010р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 4600,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

У Листі Вищого господарського суду України від 20.10.2006, № 01-8/2351 зазначено, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Враховуючи те, що ухвалою від 06.04.2010 року суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог до свого розгляду, то суд вирішує спір виходячи з уточнених позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за меблі у сумі 4600,00 грн.

Суд, дослідивши матеріали та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 4600,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

За вказаних обставин позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 4600,00 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

З відповідача підлягає стягненню державне мито у розмірі 72,18 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 167,01 грн. відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд враховує пункт 4.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до якого, якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.

19.04.2010 р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.04.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 49, ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, 95000; код ЄДРПОУ 04055630) на користь Фізичної особи-підприємця Мерджанової Севіль Ремзіївни, м. Сімферополь (вул. Балаклавська, 51, кв. 19, м. Сімферополь, 95048; ідентифікаційний номер 3236409866) заборгованість у сумі 4600,00 грн. 72,18 грн. державного мита та 167,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.