Рішення № 10320342, 14.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2010Справа №2-24/6183-2009 За позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія" ( 95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Беспалова, 47, ідентифікаційний код 01432055)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АРВО" (95493, АР Крим, м. Сімферополь, Московського шоссе, 11 км, ідентифікаційний код 35651128)

про спонукання укласти договір оренди, виконати певні дії та стягнення 7750,44 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Михайлов О.О. – представник, довіреність № 04-03 від 01.01.2010р.

Від відповідача – Казаков В.О. - представник, довіреність № б/н від 12.04.2010 р.

Обставини справи: Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АРВО" про спонукання відповідача укласти договір оренди нерухомого майна (бетонного мощення) з Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія", про спонукання Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АРВО" поновити бетонну огорожу, шляхом повернення її до першочергового стану та про стягнення з відповідача на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія" суми завданих збитків у розмірі 7750,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від укладення договору оренди бетонного мощення, розміщеного на земельній ділянці загальною площею 11,15 га, розташованого за адресою: ст. Битумна (Сімферополь-Грузовий) та договору про встановлення земельного сервітуту, проте використовує бетонні покриття та асфальтову дорогу у своїй комерційній діяльності та відмовляється сплачувати грошові кошти за користування зазначеними майновими правами. Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем було здійснено зруйнування частини бетонної огорожі позивача та зроблено окремий проїзд на територію позивача, у зв’язку з чим позивачем понесений матеріальний збиток у розмірі 7750,44 грн., який складається з вартості робіт на поновлення конструкції забору позивача.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі. Щодо вимоги про зобов’язання відповідача укласти договір оренди нерухомого майна, позивач пояснив, що супровідним листом від 26.08.2009 р. ним на адресу відповідача був відправлений проект договору оренди нерухомого майна б.н. б.д., який був отриманий відповідачем 03.09.2009 р. Зазначене відповідачем підтверджено у судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов та додатковому відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що позивачем не представлено доказів наявності у нього права на користування земельною ділянкою, на який розташоване підприємство позивача, оскільки згідно з рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 625 від 10.07.1962 р. експедиції «Кримнафторозвідка» необхідно було оформити у Міськкомгоспі акт на безстрокове користування землею, проте на сьогодні позивачем зазначене не виконане. Також відповідач посилається на те, що позивачем не представлено доказів наявності права власності у позивача на бетонну огорожу. Крім того, відповідач посилається на те, що ним дійсно було проведено переоснащення огородження та зроблено проїзд, який обладнаний воротами та каліткою. Зазначені зміни зареєстровані в БТІ.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 625 від 10.07.1962 року нафтогазорозвідувальній експедиції “Кримнафтогазрозвідка” для будівництва прирейкової виробничої та матеріально-технічної бази відведена земельна ділянка площею 5,0 га на ст. Бітумна.

Пунктом 2 вказаного рішення експедицію “Кримнафтогазрозвідка” зобов’язано оформити акт на безстрокове користування земельної ділянки.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради № 1062 від 20.11.1962 року експедиції “Кримнафтогазрозвідка” додатково відведено для розміщення комплексу виробничих споруд земельну ділянку в районі ст. Бітумна, прилеглої до раніш виділеної, площею 6,15 га.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства геології УРСР № 123 від 30.04.1972 р. на базі тресту “Кримнафтогазрозвідка” створено об’єднання «Кримморгеологія». Наказом міністерства геології УРСР № 383 від 29.12.1979 р. на базі об’єднання «Кримморгеологія» створено виробниче геологічне об’єднання «Кримгеологія» міністерства геології УРСР. Наказом фонду держмайна Кримської АРСР № 30 від 12.12.1991 р. виробниче геологічне об’єднання «Кримгеологія» преобразоване у державне геологічне підприємство «Кримгеологія». Наказом НАК «Надара України» № 38 від 29.05.2001 р. Державне геологічне підприємство «Кримгеологія» реорганізоване з 23.08.2001 р. в ДП «НАК «Надра України» «Кримгеологія».

Із зазначеного суд приходить до висновку, що позивач є правонаступником експедиції “Кримнафтогазрозвідка”.

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить зобов’язати відповідача укласти договір оренди нерухомого майна (бетонного покриття).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 2008 р. на його території знаходиться ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "АРВО", яке має у власності нерухоме майно – комплекс складів сипучих матеріалів, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності № 371762 від 03.07.2008 р. (а.с.67-68, том 1).

Для врегулювання питання проїзду автотранспорту, який обслуговує відповідача, до об’єктів нерухомості, використання бетонного покриття позивача, на адресу відповідача неодноразово направлялися листи про укладення договору оренди бетонного покриття, розташованого на земельній ділянці.

Так, супровідним листом від 26.08.2009 р. позивач направив на адресу відповідача проект договору оренди б.н. б.д. (а.с.24, том 1).

До позовної заяви позивачем разом із вказаним листом був наданий проект договору оренди від 01.12.2009р., який не містить жодних конкретних цифр щодо площі, вартості оренуємого майна та розміру орендної плати (т. 1, а.с. 25-28).

У подальшому позивачем наданий проект договору оренди б/н, б/д, копія якого, засвідчена позивачем, долучена до матеріалів справи, у якому містяться усі необхідні умови (т. 1, а.с. 135-142).

Згідно з поясненнями позивача, саме цей проект договору був направлений ним відповідачеві, і він просить суд зобов’язати відповідача укласти саме цей договір.

Для встановлення вказаного факту судом був витребуваний у відповідача проект договору, який він отримав від позивача.

Вказаний проект був досліджений у судовому засіданні, копія цього проекту, засвідчена відповідачем, залучена до матеріалів справи ( т. 2, а.с. 36-52).

Вказані проекти є ідентичними, відповідач у судовому засіданні не заперечував з приводу того, що саме цей проект договору є предметом спору.

Тому суд вважає даний факт встановленим.

Відповідно до зазначеного договору позивачем пропонувалось відповідачу прийняти у строкове платне користування нерухоме майно - частку доріг та площадок, загальною площею 0,6612 га, яка розміщена за адресою: м. Сімферополь – вантажний, 11-км Московського шосе, що є власністю НАК «Надра України», право користування яким передано до статутного фонду ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» (а.с.135-138, том 1).

Відповідачем зазначений проект договору був отриманий, що по суті не заперечується самим відповідачем та підтверджується поштовим повідомленням у матеріалах справи.

Оскільки відповідач відмовився від укладення зазначеного договору, позивач із посиланням на п. 7.1 Статуту ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія», ст. 288 Господарського кодексу України просить суд зобов’язати відповідача укласти договір оренди нерухомого майна (бетонного покриття).

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог про спонукання укласти договір оренди саме нерухомого майна, яке складається з частки доріг та бетонних площадок, а не земельної ділянки.

Тому заперечення відповідача з приводу того, що документи, які б підтвердили право власності або право користування позивача цією земельною ділянкою, відсутні, суд до уваги не приймає.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія», останній створено згідно чинним законодавством України НАК «Надра України» (надалі – Засновник) (а.с.98-111, том 1).

Пунктом 5.2 Статуту передбачено, що майно, право користування яким передане Підприємству як внесок до статутного фонду, є власністю Засновника.

Для досягнення цілей і виконання завдань підприємство має право, зокрема передавати в оренду, продавати, обмінювати та надавати в строкове користування платно чи безкоштовно рухоме та нерухоме майно, яке належить підприємству на праві власності або користування з погодженням з Засновником у встановленому цим Статутом порядку (п. 7.2 Статуту).

Підприємство не може відчужувати, передавати у заставу, в користування, управління належні йому майнові (речові) права та майно, передане засновником, будь – якій іншій юридичній чи фізичній особі, передавати їх до статутних фондів, створюваних з цього участю суб’єктів господарської діяльності , а також до спільної діяльності (простого товариства) без згоди засновника (п. 5.7 Статуту).

Згідно з п. 6.9 Статуту директор Підприємства має право, зокрема, укладати договори, пов’язані з орендою, виключно після попереднього погодження таких договорів правлінням Засновника.

За такими обставинами, для укладання правочину, пов’язаного з орендою майна, яке передане у користування до статутного фонду позивача, необхідною передумовою є наявність згоди на укладення такого правочину з боку НАК «Надра України», як засновника позивача, та наявність попереднього погодження правочину правлінням НАК «Надра України».

Позивач, в порушення норм статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не представив суду доказів наявності згоди засновника позивача на укладення з ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "АРВО" договору оренди нерухомого майна - частки доріг та площадок, у той час як наявність такої згоди прямо передбачена Статутом позивача.

Позивач посилається на те, що предметом оренди за договором є нерухоме майно, а саме: частка доріг та площадок, загальною площею 0,6612 га, розміщені за адресою: м. Сімферополь – вантажний, 11-км Московського шосе, що є власністю НАК «Надра України», право користування яким передано до статутного фонду ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія».

У якості доказів того, що це майно передано до статутного фонду позивача, він надав Витяг з висновку експерта про вартість оцінюваного майна державного геологічного підприємства «Кримгеологія», який є додатком 1 до п. 1 спільного наказу Мінекоресурсів України та НАК «Надра України» № 198/31 від 25.05.2001р. (т. 1, а.с. 89-95).

Так, дійсно, у даному висновку у переліку будинків та споруд (п. 3.3) вказані бетонна площадка, декілька разів дороги та площадки та огорожа території і огорожа промбази.

Однак, як вбачається з цього висновку, експерт лише провів експертну оцінку необоротних активів згідно з основним переліком, затвердженим 12.03.2001р. заступником Міністра екології та природних ресурсів України та на підставі вивчення господарської діяльності підприємства та надав висновок про вартість оцінюваного майна станом на 31.01.2001р. До повноважень експерту не входило визначення питання перебування чи не перебування у власності майна при визначенні його вартості.

Інших доказів, що майно саме за цим переліком було передано позивачеві до статутного фонду, позивач не надав.

Крім того, позивач у судовому засіданні наполягав на тому, що предметом договору оренди є саме нерухоме майно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Доказів, що підтверджують наявність права власності та доказів проведення відповідної реєстрації права власності на нерухоме майно - частки доріг та бетонних площадок позивачем до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Доказів того, що він має право передання предмету договору у найм, позивач не надав.

Також суд зазначає, що Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 14 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Однією із засад цивільного законодавства, відповідно до п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України є свобода договору.

Також, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

З аналізу вказаної статті вбачається, що нею встановленні виключні випадки звернення до суду для вирішення переддоговірного спору: з приводу договору за державним замовленням (ст. 183 ГК); з приводу договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону; в інших випадках, прямо встановлених законом (наприклад ч. 1 ст. 649 ЦК).

В інших випадках на вирішення судом переддоговірного спору можуть бути передані спори, що не відносяться до означених вище категорій, за таких умов: між сторонами спору було укладено попередній договір і одна із сторін ухиляється від укладення основного договору; сторони досягли згоди щодо передання переддоговірного спору на вирішення суду.

Розглянувши умови запропонованого договору б.н. б.д. щодо оренди нерухомого майна - частки доріг та площадок, загальною площею 0,6612 га, розміщено за адресою: м. Сімферополь – вантажний, 11-км Московського шосе, що є власністю НАК «Надра України», право користування яким передано до статутного фонду ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія», судом встановлено, що договір не відноситься до договорів, заснованих на державному замовленні, так само зазначений договір не відноситься до договорів, укладення якого є обов’язковим для сторін в силу закону, прямо встановлених законом умов на укладення такого договору не передбачено.

Також судом встановлено, що між сторонами відсутній попередній договір на укладення основного договору про надання послуг, та між сторонами відсутня згода щодо передання переддоговірного спору на вирішення суду. Докази, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами до матеріалів справи не надано, в той час як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не мав наміру укладати з відповідачем договір оренди нерухомого майна - частки доріг та площадок, загальною площею 0,6612 га, розташованого за адресою: м. Сімферополь – вантажний, 11-км Московського шосе, що є власністю НАК «Надра України», право користування яким передано до статутного фонду ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія».

Частиною 8 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

До того ж суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач взагалі обґрунтував свої вимоги посиланням на норми ст. 288 Господарського кодексу та ст. 98 Земельного кодексу.

У подальшому розгляді справи позивач нормативне обгрунтування позовних вимог не змінював, наполягаючи на застосуванні саме вказаних норм закону.

Згідно із ст. 288 ГК України орендар має право передати окремі об’єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Стаття 98 Земельного кодексу взагалі містить поняття щодо права земельного сервитута.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що норми права, на які посилається позивач, не можуть бути застосовані при розгляді вказаного спору.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову в частині спонукання відповідача укласти договір оренди нерухомого майна (бетонного мощення) з Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія" відсутні.

Позивач також просить суд зобов’язати відповідача відновити бетонну огорожу, повернути її у первісний стан, а також стягнути з відповідача збитки у розмірі 7750,44 грн.

Позовні вимоги в цій частині позивач мотивує тим, що керівництво відповідача зруйнувало три прольота бетонної огорожі позивача та зробило собі окремий проїзд, тим самим порушив цілісність огорожі охороняємого об’єкту. В результаті незаконних дій відповідача позивачем понесені матеріальні збитки у розмірі 7750,44 грн.

Відповідач проти позовних вимог в цій частині також заперечує та посилається на те, що ним було зроблено переоснащення та зроблено окремий проїзд із встановленням воріт та калитці. Дане переоснащення було зареєстроване у Сімферопольському міжміському бюро реєстрації та технічної інвентаризації відповідно інвентаризаційної справи відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на наступне.

Так, по-перше, суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, за змістом статті 1 ГПК України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Звертаючись до суду з вимогою про спонукання відповідача відновити бетонну огорожу, позивач посилається на те, що відповідачем зазначена огорожа, яка знаходиться у власності позивача, була зруйнована.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною 2 статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать, зокрема, господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).

Позивач не представив суду доказів, що підтверджують право власності або користування огорожею, переоснащення якої зробив відповідач, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає до уваги посилання позивача як на доказ перебування у власності позивача огородження території на витяг з висновку експерта про вартість оцінювання майна державного геологічного підприємства «Кримгеологія» з підстав, зазначених вище.

Сам лише факт перебування огорожі на території, на якій розміщено підприємство позивача не підтверджує наявність права власності позивача на зазначену огорожу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відсутності порушеного права позивача, яке виразилось у зруйнуванні огорожі, яке позивач просить захистити шляхом зобов’язання відповідача його поновити, у зв’язку з відсутністю доказів перебування огорожі у власності позивача.

У зв’язку з чим не можуть бути задоволені судом і вимоги позивача про стягнення з відповідача 7750,44 грн. збитків, понесених позивачем у зв’язку з зруйнуванням відповідачем огорожі, які, відповідно розрахунку позивача, складаються з вартості матеріалів та робіт, необхідних для відновлення конструкції огорожі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 19.04.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.