Рішення № 10320335, 13.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

13.04.2010Справа №2-24/592-2009 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ОКПО 00131400, ідентифікаційний код 00131400)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Сейдаметової Айше Шевкетівни ( 97630, АР Крим, Білогірський район, смт. Зуя, вул. Тавричеська, 1, ОКПО 2500119142)

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Білогірського районного споживчого товариства (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Нижньогірська, 13).

Про розірвання договору на постачання електроенергії.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Мельникова Т.В. – представник, довіреність № 010-Д від 05.01.2010р.

Від відповідача – Семиволос О.П.– представник , довіреність б/н від 11.01.2009р.

Від третьої особи - не з’явився

Обставини справи: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Сейдаметової Айше Шевкетівни про розірвання договору на постачання електроенергії № 697 від 31.10.2006р., укладеного між Білогірським РЕС Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" та Фізичною особою-підприємцем Сейдаметовою Айше Шевкетівною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 697 від 31.10.2006 р. на об’єкт хлібозавод за адресою смт. Зуя, вул. Шосейна, 26. Підставою для укладення зазначеного договору позивач визначає надання відповідачем рішення третейського суду від 03.03.2007 р. відповідно до якого було визнано дійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 01.09.2005р., припинено право власності на нерухоме майно Білогірського районного споживчого товариства на хлібозавод та інші нежилі приміщення по вул. Шосейна, 26, смт. Зуя, Білогірського району загальною площею 6200 кв.м. Оскільки у подальшому рішенням апеляційного суду АР Крим від 17.06.2008р. вказане рішення було скасовано, та витребувано з незаконного володіння Сейдаметової А.Ш. на користь Білогірського районного споживчого товариства вказане нерухоме майно, право власності на об’єкти нерухомого майна визнано за Білогірським районним споживчим товариством, а також відповідно до виписки про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.08.2008 р., нежитлові приміщення площею 1485,8 кв.м. за адресою смт Зуя, вул.. Шосейна, 26 належать Білогірському РайСТ, позивач із посиланням на ст. 188 ГК України просить суд розірвати зазначений договір на постачання електричної енергії № 697 від 31.10.2006 р.

Позивач у доповненні до позову від 02.02.2010 р. доповнив підстави позову. Так, позивач також посилається на те, що ухвалою Верховного суду України від 25.02.09 р. постанову суду апеляційної інстанції від 17.06.2008 р. скасовано, справу передано на новий розгляд. У подальшому рішенням апеляційного суду АР Крим від 14.05.2009 р. у справі № 22-ц-3138/2009 скасовано Постанову Постійно діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» від 03.03.2007 р. у справі № 1С-02/007-Н-2007.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 07 квітня 2009 року провадження по справі було зупинено до розгляду справи № 6-39/08 та набрання рішенням із вказаної справи законної сили.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.02.2010 р. до участі у справі залучено у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Білогірське районне споживче товариство.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що здійснював володіння майном на підставі договору оренди від № 20/9 від 31.01.2006 р., укладеним між ним та третьою особою. У подальшому право володінням майном було набуто відповідачем на підставі рішення третейського суду, крім того, відповідач користується земельною ділянкою по вул. Шосейна, 26 у смт. Зуя на підставі договору оренди від 29.05.2007 р. У зв’язку з чим відповідач вважає себе правомірним користувачем приміщення. Крім того, відповідач також наголошує, що посилання позивача на п. 2.5 договору не може бути прийнятим, оскільки зазначений пункт передбачає зупинення електроенергії у разі змінення власника і залишення у зв’язку з цим споживачем приміщення. Оскільки власник – відповідач не змінювався, наміру звільнити приміщення у відповідача не має, посилання на п. 2.5 договору є безпідставними. Крім того, відповідач посилається на те, що рішенням апеляційного суду АР Крим від 14.05.2009 р. у справі № 22-ц-3138/2009 відмовлено у задоволенні позову в частині визнання права власності за Білогірським РайСТ.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ :

31.10.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Білогірського РЕМ (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Сейдаметовою Айше Шевкетівною (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 697 із відповідними додатками (а.с. 8-18) .

Згідно з розділом 1 Договору Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умовам цього Договору та додатками до Договору, які є його невід’ємними частинами.

Згідно з пунктом 2 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Законом України „Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Строк дії договору встановлений п. 9.7 Договору та становить до 31.12.2006 р. з можливою пролонгацією. Пунктом 9.11 договору зазначено, що договір дійсний до 31.12.2006 р., що відповідає строку дії договору оренди № 20 від 31.01.2006 р.

Згідно рішення Постійно діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» від 03.03.2007 р. № С1-02/007-Н-2007 визнано дійсним договір купівлі – продажу нежитлового приміщення від 01.09.2005 р., визнано право власності на нерухоме майно, яке складається у тому числі з хлібозаводу, майстерні, складів, адміністративного побутового корпусу, мешкотруски, гаражу, холодильної камери, прохідної, насосної, споруд, загальною площею 6200 кв.м. за адресою смт Зуя, вул. Шосейна, 26 за Сейдаметовою Айше Шевкетівною (а.с.19).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.03.2007 р. на підставі зазначеного рішення за Сейдаметовою Айше Шевкетівною було зареєстроване право власності на нежитлові будівлі загальною площею 1485,8 кв.м. (а.с.20).

У подальшому рішенням Апеляційного суду АР Крим від 17.06.2008 р. за позовом Білогірського РайСт до Сейдаметової А.Ш., постійно діючого Кримського третейського суду, позов Білогірського РайСт задоволений, зокрема, скасовано рішення постійного діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» від 03.03.2007 р. № С1-02/007-Н-2007, витребуване з незаконного володіння Сейдаметової А.Ш. майно за адресою вул. Шосейна, 26 смт. Зуя площею 1485,8 кв.м., визнано за Білогірським райСТ право власності на майно за адресою вул. Шосейна, 26 смт. Зуя площею 1485,8 кв.м. (а.с.23-24).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.08.2008 р. на підставі зазначеного рішення апеляційної інстанції за Білогірським РайСТ було зареєстроване право власності на нежитлові будівлі загальною площею 1485,8 кв.м. (а.с.25).

У зв’язку з наведеним, позивачем на адресу відповідача був відправлений лист № 1020 від 03.11.2008 р., відповідно до якого позивач повідомив про розірвання договору № 697 від 31.10.2006 р. з 04.12.2008 р. (а.с.27).

Листом від 26.11.2008 р. відповідач на зазначений лист позивача повідомив про касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції до Верховного суду України, у зв’язку з чим просив позивача не відключати електричну енергію до розгляду скарги (а.с.29).

Листом від 22.12.2008р. позивач повторно повідомив відповідача про розірвання договору (а.с.26).

25.02.2009 р. ухвалою Верховного суду України рішення апеляційного суду АР Крим від 17.06.08 р. скасовано, справа передана на новий апеляційний розгляд (а.с.68-69).

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 14.05.2009 р. позовні вимоги Білогірського РайСТ задоволені частково, скасоване рішення Постійного діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» від 03.03.2007 р. № С1-02/007-Н-2007, в решті позовних вимог відмовлено (а.с. 76-78).

Позивач звернувся до відповідача із позовом про розірвання договору про постачання електричної енергії № 697 від 31.10.2006р., посилаючись на те, що згідно із додатками до цього договору об’єктом, на який постачається електрична енергія, є хлібопекарня, яка на момент пред’явлення позовних вимог належить Білогірському РайСТ відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.08.2008р.

Враховуючи відсутність підстав для постачання електричної енергії на об’єкт, власником якого відповідач не є, позивач звернувся до відповідача із листом про розірвання вказаного договору.

Оскільки згода відповідача на розірвання договору позивачем не отримана, він із посиланням на ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, на п. 5.4 Правил користування електричною енергією та п. 2.5 договору, просить суд розірвати договір про постачання електричної енергії № 697 від 31.10.2006 р.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9.7 договору строк його дії встановлений до 31.12.2006р. Даний договір вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про його розірвання або про його перегляд.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача був відправлений лист № 1020 від 03.11.2008 р., відповідно до якого позивач повідомив про розірвання договору № 697 від 31.10.2006р. з 04.12.2008 р. (а.с.27).

Лист відповідача від 26.11.2008р. підтверджує отримання листа позивача. Крім того, проти факту отримання листа позивача від 03.11.2008р., представник відповідача у судових засіданнях не заперечував.

Відсутність намірів продовження строку дії договору підтверджена також листом позивача від 22.12.2008р. № 1250, який отримано відповідачем 22.12.2008р. під розпис (а.с. 26).

Відповідно до положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Враховуючи приписи п. 9.7 договору, суд приходить до висновку, що позивачем в межах строку, встановленого цим пунктом, тобто більш ніж за місяць до закінчення строку дії договору, повідомлено відповідача про відсутність намірів продовжувати договір та розірвання зазначеного договору. При цьому згода на це іншої сторони не потрібна.

Суд також зазначає, що оскільки п. 9.7 договору встановлено місячний термін до закінчення строку дії договору, протягом якого сторона договору може заявити про розірвання або зміну умов договору. Тобто, таку заяву заінтересована сторона може подати і до початку перебігу місячного строку до закінчення строку дії договору протягом його дії.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що пролонгація договору про постачання електричної енергії № 697 від 31.10.2006 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Білогірського РЕМ та Фізичною особою-підприємцем Сейдаметовою Айше Шевкетівною, на 2009 рік не відбулась, а отже вказаний договір припинив свою дію з 01.01.2009 р. у зв’язку з односторонньою відмовою позивача від його продовження.

Крім того, суд вважає необхідним вказати, що у позовній заяві позивач зазначив, що підставою для укладення спірного договору було рішення Постійно діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» від 03.03.2007 р. № С1-02/007-Н-2007.

Вказані доводи суд до уваги також не приймає, оскільки договір був укладений 31.10.2006р., тоді як рішення датовано 03.03.2007р. Також у п. 9.11 договору є посилання на договір оренди від 31.01.2006р.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено поняття строку договору. Так, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України, суд може припинити правовідношення лише в тому випадку, якщо воно реально існує станом на дату вирішення спору, внаслідок чого це правовідношення припиняється з моменту набрання рішенням законної сили.

Враховуючи встановлення судом факту закінчення строку дії договору з 01.01.2009 р., у той час як позивач звернувся з позовом до суду з вимогою про його розірвання 30.01.2009 р., не може бути розірваний договір, за яким скінчився строк, на який він був укладений.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі— підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Оскільки судом встановлено, що на момент звернення з позовом до суду про розірвання договору про постачання електричної енергії № 697 від 31.10.2006 р., зазначений договір припинив свою дії, суд відмовляє у задоволенні зазначеного позову.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 19.04.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.