Рішення № 10320319, 08.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2010Справа №2-2/1491-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чорномор" (97400, м. Євпаторія, пров. Товарний, буд. 9а)

до Фізичної особи - підприємця Гордигіної Олени Михайлівни (96400, смт Чорноморське, вул. Дмитрова, буд 14, кв. 36)

про стягнення 17 326,14 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Шейкіна Д.О. – ю/к, довіреність у справі.

Від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення грошових коштів у сумі 17326грн14коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 20.10.2009 р., відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати, а відповідач - прийняти та оплатити отриманий товар. Відповідач умови договору належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

08.04.2010 року від позивача надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 14926грн14коп. у зв’язку із частковою оплатою відповідачем суми боргу.

Представник відповідача у судові засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позов, до суду не представив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість сторонам захищати свої інтереси, але вони своїми правами не скористалися.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно ст. 655 ЦК Україниз за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між ТОВ "Торговий дім "Чорномор", як продавцем, та Фізичною особою - підприємцем Гордигіною Оленою Михайлівною, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу від 20.10.2009р.

Відповідно п. 3.1. договору купівлі-продажу за кожну партію товару покупець розраховується готівкою шляхом перерахування грошових коштів в касу продавця або в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 5 банківських днів після отримання товару.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач належним чином виконав умови договору та в обумовлені договором строки здійснив поставку товару, що підтверджується взаєморозрахунками з контрагентами з 01.11.2009 року по 30.01.2010 рік, який підписаний обома сторонами. Крім того, в матеріалах справи є розписка Фізичної особи - підприємця Гордигіної Олени Михайлівни від 30.01.2010 року, у якій зазначено, що нею від ТОВ "Торговий дім "Чорномор" отримано продовольчий товар на суму 22326грн14коп., яку вона зобов’язалась повернути до 07.02.2010 року.

Але Фізична особа - підприємець Гордигіна Олена Михайлівна у порушення умов договору зобов’язання по оплаті отриманого товару належним чином не виконала, поставлений позивачем товар повністю не оплатила.

В результаті чого, на момент звернення з позовом до суду за відповідачем склалася заборгованість за отриманий товар у розмірі 17 326,14 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості за отриманий товар та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Враховуючи подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову, а саме 14926грн14коп., виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Отже, позов у частині стягнення 14926грн14коп. боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст..44, 49 ГПК України віднести на відповідача із суми 17326грн14коп., оскільки частина суми боргу, а саме, 2400,00 грн. відповідно до квитанцій була сплачена 10.03.2010 року та 29.03.2010 року, тобто після звернення із позовом до суду.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 14.04.2010р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,75, 82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти уточнення позивача.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гордигіної Олени Михайлівни (96400, смт Чорноморське, вул. Дмитрова, буд 14, кв. 36, ідентифікаційний код 34192871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чорномор" (97400, м. Євпаторія, пров. Товарний, буд. 9а, ідентифікаційний код 34192871) 14926грн14коп боргу, 173грн26коп. держмита, 236грн00коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чорномор" (97400,м. Євпаторія, пров. Товарний, буд. 9а, ідентифікаційний код 34192871) здержавного бюджету України (р/р 31115095700002; у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи з іншого розрахункового рахунку) надмірно сплачене держмито в сумі16грн74коп., сплаченого відповідно квитанції №К4/Q/50 від 26.02.2010 року.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.