Рішення № 10320315, 13.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

13.04.2010Справа №2-24/556-2010

За позовом Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок", (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937)

до відповідача Колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 64, кв. 10, ідентифікаційний код 31553292)

про стягнення 61 620,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Данільченко В.І. – представник, довіреність № 202/10 від 10.03.2010 р., посвідчення № КУ-4026 від 29.04.2009р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв'язок" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" про стягнення з Колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" на користь Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" суми заборгованості у розмірі 56319,58 грн., пені у розмірі 3020,40 грн., інфляційних втрат у розмірі 1333,53 грн., трьох відсотків річних у розмірі 946,49 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору про надання телекомунікаційних послуг № ТП-ЯН-06/2007 від 20.06.2007р., відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати наданих Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" послуг та частково оплатив їх, на підставі чого у Колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" виникла заборгованість у розмірі 56319,58 грн., несплата якої і стала підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду АР Крим.

Крім того, посилаючись на норми чинного законодавства та на умови договору про надання телекомунікаційних послуг, позивач відповідно до прохальної частини позовної заяви просить стягнути з Колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" пеню, три відсотки річних, інфляційні втрати.

У судовому засіданні представником позивача було надане клопотання в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якого позивач відмовився від стягнення з відповідача 1333,53 грн. інфляційних витрат та просить суд стягнути з відповідача 56319,58 грн. основного боргу, 3020,40 грн. пені та 946,49 грн. 3 % річних.

Зазначене клопотання прийняте судом до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання забезпечив, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

За такими обставинами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

20.06.2007 р. між ЗАТ «Український мобільний зв’язок» (УМЗ) та Колективним виробничим підприємством "Япік.Нет" (Замовник) був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг № ТП-ЯН-06/2007 (а.с.11-16).

Пунктом 2.1 вказаного Договору передбачено, що УМЗ надає Замовнику Послуги, а Замовник сплачує вартість робіт по їх інсталяції та щомісячну плату за надані Послуги, у відповідності до умов цього Договору та додатків до нього.

Розділом 1 договору визначені терміни, що застосовуються у ньому, зокрема наступні:

Акт виконаних робіт – документ, який підписується обома сторонами після завершення звітного періоду та відображає обсяг фактично наданих послуг за цим договором.

Звітний період – період в один календарний місяць, що починається з 00:00 годин першого дня календарного місяця та триває до 23:59:59 останнього дня календарного місяця, якщо інше не обумовлено сторонами.

Термін оплати – 20 календарних днів, починаючи з останнього дня звітного періоду.

Згідно з п. 5.5 договору, УМЗ до 10 числа кожного місяця, наступного за завітним періодом, направляє Замовнику 2 примірника акту виконаних робіт, підписаних з боку УМЗ. Замовник зобов’язаний до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним періодом, підписати та повернути УМЗ 1 примірник акту виконаних робіт або надати мотивовану письмову відмову від підписання акту виконаних робіт із зазначенням причин відмови. У разі відсутності мотивованої письмової відмови від підписання акту виконаних робіт до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом, надання послуг вважається прийнятим замовником.

УМЗ до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним періодом, направляє замовнику рахунок на оплату Послуг. Замовник зобов’язаний протягом терміну оплати сплатити виставлену у рахунку суму (п. 5.6 Договору).

Цей договір набуває чинності з 20 червня 2007 р. та діє протягом одного року (п. 8.1 Договору).

Якщо жодна Сторона за 2 місяці до закінчення строку дії Договору письмово не заявить про своє бажання розірвати відносини за цим Договором, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах (п. 8.2.1 Договору).

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Позивач посилається на те, що протягом грудня 2008 р. по липень 2009 р. ним відповідачу були надані відповідні послуги, передбачені договором від 20.06.2007 р. на загальну суму 59319,58 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 31.12.2008 р., від 31.01.2009 р., від 28.02.2009 р., від 31.03.2009 р., від 30.04.2009 р., від 31.05.2009 р., від 30.06.2009 р., від 31.07.2009 р., а також відповідним рахунками за вказаний період (а.с.16-30, 39).

Проте відповідачем в порушення умов договору було сплачено лише часткову вартість наданих послуг у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 76 від 01.07.2009 р., № 61 від 22.06.2009 р. (а.с.59).

На підставі викладеного, за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати вартості отриманих послуг за договором у розмірі 56319,58 грн., що і стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не може прийняти до уваги наданий позивачем акт виконаних робіт за 31.03.2009 р., як доказ надання послуг за договором у березні 2009 р. на суму 8181,00 грн., з огляду на те, що зазначений акт не підписаний з боку відповідача.

Більш того, в порушення п. 5.5 Договору позивачем не представлено доказів відправлення на адресу відповідача зазначеного акту.

Враховуючи, що акти виконаних робіт від 31.12.2008 р., від 31.01.2009 р., від 28.02.2009 р., від 30.04.2009 р., від 31.05.2009 р., від 30.06.2009 р., від 31.07.2009 р. підписані з боку відповідача, суд визнає їх належними доказами які підтверджують факт надання позивачем послуг за договором у грудні 2008 р., лютому 2009 р., у квітні 2009 р. по липень 2009 р.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № ТП-ЯН-06/2007 від 20.06.2007 р. на суму 48138,58 грн., через що вимоги позивача про стягнення з Колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" заборгованості за договором підлягають частковому задоволенню у розмірі 48138,58 грн. В частині стягнення з відповідача 8181,00 грн. заборгованості у вигляді вартості наданих послуг у березні 2009 р. у задоволенні позову відмовлено.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 3020,40 грн. , розраховану за загальний період з 20.01.2009 р. по 20.11.2009 р., за кожний місяць прострочення сплати вартості наданих послуг окремо.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.7 договору сторони передбачили, що у разі якщо рахунок не був сплачений замовником у встановлені договором термін оплати, УМЗ має право нарахувати замовнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, які діє на день виникнення заборгованості або на день її (її частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення.

Розглянувши розрахунок пені, судом встановлено, що пеня нараховувалась позивачем по кожному рахунку, де мало місце прострочення сплати.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови НБУ від 12.06.2009 N 343 розмір облікової ставки НБУ з 15.06.2009 р. становить у розмірі 11 %, з 12.08.2009 р. -10,25 % (Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468).

У зв’язку з чим суд вважає за необхідне перерахувати розмірі пені за період з 21.05.2009 р. по 20.11.2009 р. наступним чином:

З 21.05.2009 р. по 14.06.2009 р.:

8181,00 грн. (сума заборгованості) * 25 дн. (кількість днів прострочення) * 12% (облікова ставка НБУ за вказаний період)/365 = 67,24 грн.

З 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р.:

8181,00 грн. (сума заборгованості) * 58 дн. (кількість днів прострочення) * 11% (облікова ставка НБУ за вказаний період)/365 = 142,99 грн.

З 12.08.2009 р. по 20.11.2009 р.:

8181,00 грн. (сума заборгованості) * 101 дн. (кількість днів прострочення) * 10,25% (облікова ставка НБУ за вказаний період)/365 = 232,04 грн.

Отже сума пені за період з 21.05.2009 р. по 20.11.2009 р. за прострочення сплати наданих послуг у квітні 2009 р. складає 442,27 грн.

Так само суд перераховує розмір пені за період з 21.06.2005 р. по 20.11.2009 р.:

За період з 21.06.2009 р. по 11.08.2009 р.:

8181,00 грн. (сума заборгованості) * 52 дн. (кількість днів прострочення) * 11% (облікова ставка НБУ за вказаний період)/365 = 128,21 грн.

З 12.08.2009 р. по 20.11.2009 р.:

8181,00 грн. (сума заборгованості) * 101 дн. (кількість днів прострочення) * 10,25% (облікова ставка НБУ за вказаний період)/365 = 232,04 грн.

Отже сума пені за період з 21.06.2009 р. по 20.11.2009 р. за прострочення сплати наданих послуг у травні 2009 р. складає 360,25 грн.

Розмір пені за період з 21.07.2009 р. по 20.11.2009 р.:

За період з 21.07.2009 р. по 11.08.2009 р.:

8181,00 грн. (сума заборгованості) * 22 дн. (кількість днів прострочення) * 11% (облікова ставка НБУ за вказаний період)/365 = 54,24 грн.

З 12.08.2009 р. по 20.11.2009 р.:

8181,00 грн. (сума заборгованості) * 101 дн. (кількість днів прострочення) * 10,25% (облікова ставка НБУ за вказаний період)/365 = 232,04 грн.

Отже сума пені за період з 21.07.2009 р. по 20.11.2009 р. за прострочення сплати наданих послуг у червні 2009 р. складає 286,28 грн.

За такими обставинами матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню пеня у розмірі 2438,94 грн.

Як зазначалось, пеня нараховувалась позивачем по кожному рахунку, де мало місце прострочення сплати. Проте, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 8181,00 грн. заборгованості за надані послуги у березні 2009 р. через недоведеність позивачем факту надання зазначених послуг на зазначену суму, враховуючи, що пеня нараховується у разі наявності прострочення сплати вартості отриманих послуг, суд відмовляє в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 494,89 грн., нарахованої за період з 21.04.2009 р. по 21.10.2009 р. за прострочення сплати вартості отриманих послуг за березень 2009 р.

Отже задоволенню та стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 2438,94 грн. В частині стягнення 581,46 грн. пені у задоволенні позову відмовлено.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період з 21.01.2009 р. по 20.11.2009 р. у розмірі 946,49 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що 3 % річних нараховувались позивачем по кожному рахунку, де мала місце прострочення сплати. Проте, оскільки судом відмовлено у замовленні позову в частині стягнення з відповідача 8181,00 грн. заборгованості за надані послуги у березні 2009 р. через недоведеність позивачем факту надання зазначених послуг на зазначену суму, враховуючи, що 3 % річних нараховуються у разі наявності прострочення сплати вартості отриманих послуг, суд відмовляє в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 143,90 грн., нарахованої за період з 21.04.2009 р. по 20.11.2009 р. за прострочення сплати вартості отриманих послуг за березень 2009 р.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача щодо сплати вартості отриманих послуг, перевіривши розрахунки 3 % річних за винятком нарахувань за період 21.04.2009 р. по 20.11.2009 р., матеріалами справи підтверджуються та підлягає стягненню з відповідача сума 3 % річних у розмірі 802,59 грн.

Крім того позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача 1333,53 грн. індексу інфляції.

Проте, у судовому засіданні представником позивача була надана заява в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач відмовляється від частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1333,53 грн. індексу інфляції.

Розглянувши заяву позивача, суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити.

Судом встановлено, що відмова позивача від частини позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, якими наділений представник Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" дозволяють відмовитися від позову, також, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване саме позивачем, а отже клопотання Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 1333,53 грн. індексу інфляції, нарахованої за загальний період з 21.01.2009 р. по 20.11.2009 р. підлягає припиненню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16.04.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 64, кв. 10, ідентифікаційний код 31553292) на користь Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцігська, 15, ідентифікаційний код 14333937, п/р 26002511, ВАТ «Райффайзен банк аваль» м. Київ, МФО 300335) 48138,58 грн. основного боргу, 2438,94 пені, 802,59 грн. 3 % річних, 514,00 грн. державного мита та 196,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 8181,00 грн. основного боргу, 581,46 грн. пені, 143,90 грн. 3 % річних у задоволенні позову відмовити.

4.          Припинити провадження у справі в частині стягнення 1333,53 грн. індексу інфляції.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.