Рішення № 10320311, 13.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

13.04.2010Справа №2-24/1133-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31)

До відповідача – Фізичної особи-підприємця Басової Юлії Геннадіївни (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 12, кв. 65)

про стягнення 25838,10 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Міндіч М.О. – представник, довіреність №5 від 05.01.2010р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Делішес» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Фізичної особи-підприємця Басової Юлії Геннадіївни про стягнення на користь позивача грошової суми у розмірі 25838,10 грн., з яких 23040,00 грн. – сума основного боргу, 2364,76 грн. – сума пені, 433,34 грн. – сума 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Басової Юлії Геннадіївни на користь позивача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

21.02.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди частини нежитлового приміщення. Згідно з умовами Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Г. Сталінграду, 3а, а саме бутік №2 загальною площею 12.8 кв. м. для організації магазину торгівлі товарів народного споживання. На виконання п. 2.1. вищезазначеного Договору, сторони 21.02.2009р. уклали Акт прийому-передачі №1.

Згідно з п. 4.1. Договору, відповідач повинен своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату відповідно до умов Договору. Але відповідач, за ствердженням позивача, не виконав свої зобов’язання належним чином, внаслідок чого в період з 21.02.2009р. по 30.09.2009р. за ним склалася заборгованість в розмірі 23040,00 грн., що і стало підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» до суду.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Суд зазначає, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи були відправлені відповідачу за місцем проживання відповідача, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, яка співпадає з адресою, вказаною у позові, проте кореспонденція була повернута до суду із відміткою відділення поштового зв’язку «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місце проживання фізичної особи - підприємця - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцю проживання відповідно до реєстрації, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.

Враховуючи викладене, сторони були належним чином повідомлені про розгляді справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського пресувального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

21.02.2009 р. між ТОВ «Делішес» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Басовою Юлію Геннадіївною (Орендар) був укладений договір оренди частини нежитлового приміщення (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди, Орендодавець зобов’язується передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Г. Сталінграду, 3а, а саме бутик № 2.

Предмет договору передається в оренду за договором Орендарю для здійснення ним організації магазину роздрібної торгівлі товарів народного споживання (п. 1.4 Договору).

Орендодавець передає предмет оренди орендарю протягом 3 календарних днів з дня підписання дійсного договору по акту приймання – передачі № 1, який є невід’ємною частиною дійсного договору (п. 2.1 Договору).

Так само сторони передбачили п. 2.5 договору повернення предмету оренди орендодавцю на підставі акту приймання – передачі, зокрема після закінчення строку дії договору.

Розмір орендної плати, що сплачується кожного місяця, встановлюється сторонами за домовленістю у розмір 3840,00 грн. (п. 4.1 Договору).

Орендні платежі орендар кожного місяця та у повному обсязі перераховує у безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця або вносить до каси підприємства не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 4.4 Договору).

Строк дії договору встановлений п. 3.1 та складає з 21.02.2009 р. по 20.02.2010 р.

Додатковою угодою № 1 від 30.09.2009 р. сторони погодили зменшити строк дії договору оренди та встановити його з 21.02.2009 р. по 30.09.2009 р. (а.с.11).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв частину нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Г. Сталінграду, 3а, а саме бутик № 2, про що свідчить відповідний акт приймання – передачі № 1 від 21.02.2009 р. (а.с.10, на зворотному боці).

Відповідно до ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

У зв’язку із закінченням строку дії договору, 30.09.2009 р. відповідачем був повернутий об’єкт оренди - нежитлове приміщення розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Г. Сталінграду, 3а, а саме бутик № 2, а позивачем прийнятий, про що свідчить відповідний акт приймання – передачі № 2 від 30.09.2009 р. (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що протягом дії договору оренди відповідачем здійснювалось користування предметом оренди, про що свідчать акти здачі – приймання робіт за період з лютого 2009 р. по вересень 2009 р. , підписані обома сторонами договору, на загальну суму 27977,14 грн. (а.с.19-22).

Проте відповідачем орендні платежі сплачувались із порушенням строків їх сплати, встановлені договором, та не у повному обсязі. Так, відповідачем на користь позивача у якості сплати орендних платежів 13.04.2009 р. було сплачено 1097,14 грн., 28.04.2009 р. – 3840,00 грн., про що свідчать виписки з банківського рахунку позивача (а.с.36-38).

У зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 23040,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача із позовом о суду про стягнення вказаної суми заборгованості у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за Договором від 21.02.2009 р.

Суд зазначає, що відповідно до п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору оренди, яке сталося під час дії зазначеного договору та виразилось у несвоєчасній сплаті із порушенням строків оплати орендних платежів у розмірі 23040,00 грн., через що вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця Басової Юлії Геннадіївни заборгованості у розмірі 23040,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 433,34 грн. за загальний період з 06.04.2009 р. по 05.02.2010 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, відповідачем були порушені умови договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Перевіривши розрахунок 3 % річних суд визначає його обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим обставинам справи. Суд зазначає, що 3 % річних нараховувалися позивачем за кожним місяцем, де мала місце прострочення сплати орендних платежів, починаючи з квітня 2009 р.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця Басової Юлії Геннадіївни 3 % річних у розмірі 433,34 грн., нарахованих за загальний період з 06.04.2009 р. по 05.02.2010 р., суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2364,76 грн. пені.

В пункті 4.6 Договору оренди сторони передбачили, що несвоєчасно або не у повному обсязі сплачена орендарем оре6ндна плата підлягає індексації на момент заборгованості із урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості.

Виходячи із вказаного положення договору позивачем заявлена до відшкодування сума пені у сумі 2364,76 грн., розрахована за кожний календарний місяць де мало місце прострочення спати орендний платежів впродовж квітня 2009 р. по вересень 2009 р. за загальний період з 06.04.2009 р. по 05.02.2010 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при розгляді справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати орендних платежів, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими.

Розглянувши розрахунок пені судом встановлено, що розрахунок здійснений у відповідності зі чинним законодавством, встановленим обставинами справи, а тому заявлена до відшкодування пеня у розмірі 2364,76 грн. підлягає задоволенню та стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16.04.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Басової Юлії Геннадіївни (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 12, кв. 65; ідентифікаційний номер 20024373893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31; ідентифікаційний код 32624767; р/р 26004045326700, МФО 351005) 23040,00 грн. заборгованості з орендної плати, 2364,76 грн. пені, 433,34 грн. 3 % річних, 258,38 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.