Рішення № 10320280, 30.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

30.03.2010Справа №2-2/1179-2010 Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, вул. 50 років Жовтня, 16)

до Малого приватного підприємства «Озенбаш» (95000, м.Сімферополь, вул.Київська, 125 а)

про стягнення 18 138грн.42коп.           

                    Суддя В.І. Толпиго

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : не з’явився.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача про стягнення 18 138грн.42коп заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договори №141 від 04.7.2008р та №151 від 28.7.2009р, на підставі якого позивачем відповідачу надавалися послуги, пов’язані з подачею води до точки водовиділу для поливу сільськогосподарських культур, тоді як відповідач у порушення умов укладених договорів повністю оплату отриманих послуг не здійснив, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

23 березня 2010 року у судовому засіданні інтереси позивача представляв Міткевіч – гол. ю/к, довіреність у справі, представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не представив.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Між Красногвардійським міжрайонним управлінням водного господарства, як виконавцем, та Малим приватним підприємством «Озенбаш», як замовником, були укладені договори №141 від 04.7.2008р про надання послуг з подачі води до точок водо виділу та №151 від 28.7.2009р про надання послуг з подачі води на полів сільськогосподарських культур до точок водовиділу, відповідно до умов яких позивач зобов’язався подавати відповідачу воду, а відповідач зобов’язався оплачувати послуги.

На виконання умов вищевказаних договорів Красногвардійським міжрайонним управлінням водного господарства були виконані свої зобов’язання за укладеними договорами у повному об’ємі, позивач надавав послуги, пов'язані з подачею води на полів сільськогосподарських культур до точок водовиділу відповідно до п. п. 11, 12 Постанови кабінету міністрів України № 1379 від 29 липня 1999р. у строк липень – вересень 2008р за договором №141 від 04.7.2008р та у поливному сезоні 2009 року за договором №151 від 28.7.2009р, всього за період поливних сезонів 2008-2009 років позивачем було надано відповідачу послуг пов’язаних з подачею води на 26518грн42коп.

Надання позивачем відповідачу послуг за договором №141 від 04.7.2008р на суму 18931грн42коп підтверджується підписаними сторонами актами приймання – передачі наданих послуг з подачі води до точки водовиділу з 04.7.2008р по 24.7.2008р, з 25.7.2008р по 25.8.2008р, з 26.8.2008р по 24.9.2008р, а за договором №151 від 28.7.2009р на суму 7587,00грн - актами приймання – передачі води за серпень 2009 року та за вересень 2009 року, які знаходяться у матеріалах справи.

Але Мале приватне підприємство «Озенбаш» у порушення норм діючого законодавства та умов укладених договорів, зобов’язання по оплаті отриманих послуг не виконав, надані послуги повністю не оплатив, було сплачено лише 8380,00грн.

В результаті вищенаведеного на момент розгляду спору за відповідачем склалася заборгованість у сумі 18 138грн.42коп, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі підписаним сторонами графіком погашення заборгованості за поливний сезон 2008 року у 2009 році.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 18 138грн.42коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Таким чином, у частині стягнення заборгованості в розмірі 18 138грн.42коп позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, витрати на оплату інформаційно-технічних послуг судового процесу відповідно до ст.44,49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні суду оголошувалася перерва на 30.3.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 30.3.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Малого приватного підприємства «Озенбаш» (95000, м.Сімферополь, вул.Київська, 125 а, ЗКПО 2251613) на користь Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства (97000, Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, вул. 50 років Жовтня, 16, р/р 35229001000161 у ГКУ м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 01034047) 18 138грн.42коп. боргу, 181грн.38коп державного мита, 236,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.