Рішення № 10320261, 08.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2010Справа №2-22/3656-2009 За позовом – ТОВ «Метінвест – СМЦ», м. Київ, вул. Мечникова, 2

до відповідачів – 1. Фізичної особи – підприємця Аразова Ісмахана Абдуловича, м. Судак, вул. Сурожська, 98

2. ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман – Україна», м. Київ, вул. Мечникова, 2

про стягнення 1049058,65 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – не з'явився

від відповідачів – не з’явились

Обставини справи:

Позивач – ТОВ «Леман – Україна» звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідачів - Фізичної особи – підприємця Аразова Ісмахана Абдуловича, ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман – Україна», просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1049058,65 грн., у тому числі: сума заборгованості за поставлений товар за договором – 439435,00 грн., пеню – 396633,40 грн., штраф в сумі 43943,50 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 27371,63 грн., 3% річних в сумі 6842,91 грн., сума штрафу за угодою про погашення заборгованості – 95370,78 грн., сума інфляційних збитків - 39481,43 грн., мотивуючі позовні вимоги невиконанням з боку відповідачів взятих на себе зобов’язань як за договором поставки № СФО-28/07/0/ та угоди № до даного договору з боку Фізичної особи – підприємця Аразова Ісмахана Абдуловича, так й умов договору поруки № 25 з боку ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман – Україна».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26 червня 2009 року матеріали даної позовної заяви було направлено за підсудністю до Господарського суду АР Крим.

За резолюцією Заступника Голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. матеріали позову передані на розгляд судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 13 липня 2009 року позовну заяву прийнято до провадження судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А., порушено провадження по справі із привласненням справи № 2-22/3656-2009.

20 січня 2010 року до суду надійшла заява позивача про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Фізичної особи – підприємця Аразова Ісмахана Абдуловича заборгованість за договором поставки та угоди № 1 до даного договору суму заборгованості у розмірі 743966,10 грн., пеню – 74442,23 грн., штраф у розмірі 74396,60 грн., 3% річних - 22318,94 грн., збитки від інфляції -117462,52 грн., всього - 1032586,39 грн.; стягнути з ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман – Україна» заборгованість за договором поруки № 25 у розмірі 17,00 грн.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

20 січня 2010 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20 січня 2010 року строк вирішення даного спору продовжено відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторін, змінено назву позивача ТОВ «Леман - Україна» на ТОВ «Метінвест - СМЦ».

22 лютого 2010 року до Господарського суду АР Крим надійшло клопотання позивача у справі про розгляд справи у відсутність представника позивача. Крім того, позивач звернув увагу суду на той факт, що ним на адресу відповідача направлявся акт звірки розрахунків, від підпису якого відповідач – Фізична особа - підприємець Аразов І.А. відмовився.

Також, позивач повідомив суду про те, що сума заборгованості Фізичної особи – підприємця Аразова І.А. перед позивачем становить 366983,05 грн. за договором поставки, пеня – 37124,71 грн., штраф – 37198,29 грн., 3% річних – 11159,44 грн., збитки від інфляції – 57945,23 грн.; за угодою № 1 від 22 грудня 2008 року - сума заборгованості 366983,05 грн., пеня – 37317,52 грн., штраф – 37198,31 грн., 3% річних – 11159,50 грн., збитки від інфляції – 59517,29 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості як за договором поставки так й за угодою становить 1022586,39 грн.

Отже, суд розцінює вказану заяву як зменшення позивачем розміру позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явився, 07 квітня 2010 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, про причини відсутності суду не повідомили. Про дату вирішення спору повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд –

встановив:

01 липня 2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № СФО – 28/07/08, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця металопродукцію у строки та на умовах, встановлених у договорі, а покупець зобов’язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура товару, який поставляється за даним договором, вказується у рахунках – фактурах постачальника, які є невід’ємною частиною договору та/або витратних /залізничних накладних.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.5. договору поставки орієнтована сума договору на момент його укладення складає 4000000,00 грн.; оплата товару здійснюється покупцем протягом трьох днів від дати поставки товару, якщо інше не вказано у рахунку – фактурі.

Згідно п. 5.2 договору встановлено, що за прострочку строків оплати товару, встановлених у даному договорі та додатків до нього, покупець оплачує постачальник пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Крім оплати пені покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару у вказані в даному договорі та додатках до нього строки.

Відповідно п. 9.1. договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2008 року, а в частині взаєморозрахунків – до повного розрахунку між сторонами.

На виконання умов укладеного між сторонами договору поставки позивач поставив відповідачу товар на суму 521983,05 грн., що підтверджується копіями витратних накладних та копіями виставлених рахунків – фактур, наявними в матеріалах справи, а.с. 24, 26-28, 30, 32-34, 36-34.

Крім того, факт отримання товару відповідачем підтверджується копіями довіреностей на отримання товарно – матеріальних цінностей, а.с. 25, 29, 31.

Але, відповідачем зобов’язання з оплати поставленого товару були виконані не у повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 366983,05 грн.

22 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем було складено та підписано угоду № 1 про погашення заборгованості за договором поставки № СФО – 28/07/08 від 01 липня 2008 року, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених даною угодою, боржник зобов’язується перед кредитором погасити грошову суму у розмірі 371983,05 грн. за договором поставки № СФО – 28/07/08 від 01 липня 2008 року, укладеним між кредитором та боржником, у строк до 19 грудня 2008 року.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що пунктами 2.1., 3.1. угоди встановлено, що у випадку порушення та/або часткового невиконання боржником п. 1.1. даної угоди, боржник зобов’язаний оплатити кредитору штраф у розмірі 10% від суми заборгованості за довго ром з урахуванням всіх штрафних та компенсаційних виплат, яка розраховується згідно ст. 534 Цивільного кодексу України та саму суму заборгованості за довго ром, яка буде збільшена на відповідний строк прострочення оплати заборгованості; у випадку повного або часткового невиконання боржником свого зобов’язання за даною угодою у строк, встановлений п. 1.1. угоди. боржник зобов’язаний виконати всі свої зобов’язання за даною угодою та договору та сплатити штрафні та компенсаційні виплати кредитору за весь період існування заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, суд розцінює угоду № 1 про погашення заборгованості як новацію, та зауважує, що сторони було самостійно змінено строки виконання зобов’язання, тобто, у випадку порушення зобов’язання нарахування повинно здійснюватись з 20 грудня 2008 року.

Але, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

При розрахунку суми позовних вимог, позивач вказує на те, що у відповідача наявна заборгованість як за договором поставки так й за угодою № 1 про погашення заборгованості, що на думку суду є необґрунтованим та недоцільним, оскільки додатковою угодою № 1, складеною та підписаною сторонами, останні не визначали наявність у відповідача нової суми заборгованості, а лише встановлювали новий порядок здійснення розрахунків відповідачем з позивачем з урахуванням існуючої суми заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 371983,05 грн.

Але, при зверненні з даним позовом до суду, позивачем вказується сума основного боргу за договором поставки № СФО – 28/07/08 від 01 липня 2008 року у розмірі 366983,05 грн., яка на думку суду є обґрунтованою та підтвердженою документально, в той час як заборгованість відповідача у розмірі 366983,05 грн. за угодою № 1 позивачем суду не доведена.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 366983,05 грн. за договором поставки № СФО – 28/07/08 від 01 липня 2008 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню – 37124,71 грн., штраф – 37198,29 грн., 3% річних – 11159,44 грн., збитки від інфляції – 57945,23 грн. – як нараховані за умовами договору поставки; за угодою № 1 від 22 грудня 2008 року - пеню – 37317,52 грн., штраф – 37198,31 грн., 3% річних – 11159,50 грн., збитки від інфляції – 59517,29 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Але, слід звернути увагу на наступне.

Як вказувалось раніше, при розрахунку суми позову, позивачем було визначено суму основного боргу як суму заборгованості за договором поставки та суми заборгованості за угодою № 1, в той час, як вже вказувалось судом, додатковою угодою № 1, сторони не визначали наявність у відповідача нової суми заборгованості, а лише встановлювали новий порядок здійснення розрахунків відповідачем з позивачем з урахуванням існуючої суми заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 371983,05 грн., що згідно до ст. 604 Цивільного кодексу України є новацією.

В той час як позивачем було нарахована 3% річних, збитки від інфляції, пеню та штрафи як на суму заборгованості за договором поставки так й на заборгованість, яка на думку позивача існує в рамках угоди № 1, що, в свою чергу, суд вважає необґрунтованим виходячи з наступного.

Пунктами 2.1., 3.1. угоди, встановлено, що у випадку порушення та/або часткового невиконання боржником п. 1.1. даної угоди, боржник зобов’язаний оплатити кредитору штраф у розмірі 10% від суми заборгованості за довго ром з урахуванням всіх штрафних та компенсаційних виплат, яка розраховується згідно ст. 534 Цивільного кодексу України та саму суму заборгованості за довго ром, яка буде збільшена на відповідний строк прострочення оплати заборгованості; у випадку повного або часткового невиконання боржником свого зобов’язання за даною угодою у строк, встановлений п. 1.1. угоди. боржник зобов’язаний виконати всі свої зобов’язання за даною угодою та договору та сплатити штрафні та компенсаційні виплати кредитору за весь період існування заборгованості.

Більш того, згідно умовам даної угоди сторонами було встановлено, що грошове зобов’язання повинно бути виконано боржником до 19 грудня 2008 року, тобто, нарахування санкцій, у випадку порушення зобов’язання, розпочинається з 20 грудня 2008 року.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим розрахунок 3% річних, збитків від інфляції, пені та штрафу у строки, передбачені угодою № 1 про погашення заборгованості, в той час як нарахування 3% річних, інфляції, пені та штрафу за умовами договору поставки є необґрунтованим у зв’язку зі зміною сторонами строків виконання зобов’язання відповідачем.

Крім того, при зверненні позивача з даним позовом до суду, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман – Україна» заборгованості в сумі 17,00 грн.

Але, суд вважає вказану вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Так, 05 лютого 2008 року між позивачем (кредитор) та відповідачем (ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман – Україна») був укладений договір поруки № 25, відповідно до п. 1.12. якого відповідно до даного договору поручитель зобов’язується безоплатно, в частковому обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань з оплати третіми особами, які придбають у кредитора метало продукт (боржник) за договорами поставки, укладеними між кредитором та боржником у період з 2005 року по 2009 рік.

Пунктами 2.1., 2.2. договору встановлено, що підставою зобов’язання, забезпеченого порукою за даним договором, є основний договір; предмети та строки виконання зобов’язань, забезпечених даним договором, визначені у основному договорі.

Згідно п. 3.1., поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником за основним договором зобов’язання з оплати поставленого товару частково, у розмірі 10% від суми несплаченої заборгованості боржника, але не більше одного неоподатковуваного мінімуму прибутку громадян, який діяв на момент пред’явлення вимоги про оплату.

Суд звертає увагу позивача на те, що предметом позову по даній справі є стягнення суми заборгованості з відповідача за договором поставки, в той час як правовідносини, виниклі між позивачем та ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман – Україна» мають інший цивільно – правовий характер. Більш того, суд звертає увагу позивача на той факт. що під час розгляду даної справи ним не було надано належних доказів порушення ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман – Україна» взятих на себе зобов’язань тощо.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем порушені умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з урахуванням зауважень суду стосовно визначення суми позову.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 13 квітня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Аразова Ісмахана Абдуловича (м. Судак, вул. Сурожська, 98, рахунок № 26006012012292 в ВАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 324723, ІІН 2161315837) на користь ТОВ «Метінвест – СМЦ» (м. Київ, вул. Мечникова, 2, рахунок № 26004962482211 в філії «ПУМБ» м. Київ, МФО 322755, ЄДРПОУ 32036829) заборгованість в сумі 512175,67 грн., у тому числі: 366983,05 грн. заборгованості за договором поставки № СФО – 28/07/08; пені – 37317,52 грн., штраф – 37198,31 грн., 3% річних – 11159,50 грн., збитки від інфляції – 59517,29 грн.

3.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Аразова Ісмахана Абдуловича (м. Судак, вул. Сурожська, 98, рахунок № 26006012012292 в ВАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 324723, ІІН 2161315837) на користь ТОВ «Метінвест – СМЦ» (м. Київ, вул. Мечникова, 2, рахунок № 26004962482211 в філії «ПУМБ» м. Київ, МФО 322755, ЄДРПОУ 32036829) 5121,85 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Аразова Ісмахана Абдуловича (м. Судак, вул. Сурожська, 98, рахунок № 26006012012292 в ВАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 324723, ІІН 2161315837) на користь ТОВ «Метінвест – СМЦ» (м. Київ, вул. Мечникова, 2, рахунок № 26004962482211 в філії «ПУМБ» м. Київ, МФО 322755, ЄДРПОУ 32036829) 152,57 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.          В задоволенні позовних вимог про стягнення з Фізичної особи – підприємця Аразова Ісмахана Абдуловича заборгованості у розмірі 510410,72 грн., у тому числі: 37124,71 грн. пені, 37198,29 грн. штрафу, 11159,44 грн. – 3% річних, 57945,23 грн. – інфляції та 366983,05 грн. заборгованості за угодою № 1 – відмовити.

7.          В задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман – Україна» 17,00 грн. – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.