Рішення № 10320256, 08.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2010Справа №2-2/830-2010 за позовом Прокурора м. Феодосії (98100, м. Феодосія, вул. Войкова, 5) в інтересах держави в особі Орджонікідзевської селищної ради (98100, м. Феодосія, смт. Орджонікідзе, вул. Нахімова, 19)

до Приватного підприємства "НАЇР" (95021, м. Сімферополь, вул. Мілера, 5/2, кв. 2)

про дострокове розірвання договору оренди землі та стягнення 161 693,72 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Курченко Л.О. – представник, довіреність у справі.

Від відповідача: не з’явився

Прокурор: не з’явився.

Суть спору:

Прокурор м. Феодосії в інтересах держави в особі Орджонікідзевської селищної ради звернувся до Господарського суд АРК із позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "НАЇР" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.08.2008р. № 040801900052 та стягнення заборгованості у сумі 161 693,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на підставі рішення 24 сесії 5-го скликання Орджонікідзевської селищної ради від 27.04.2007 р №512 між відповідачем та Орджонікідзевською селищною радою був укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,0 га, що розташована у м. Феодосії смт. Орджонікідзе, район Двуякірної бухти. Відповідно до умов договору відповідач повинен своєчасно сплачувати орендну плату, проте, орендар порушив умови договору, у результаті чого власнику було заподіяно збиток у вигляді неотримання ним плати за землю. Вищевказане і стало підставою для звернення прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Орджонікідзевської селищної ради із позовною заявою до суду.

6 квітня 2010 року до суду від прокурору надійшла уточнена позовна заява №651и/н10 від 02.4.2010р, відповідно до якої просить суд розірвати договір №41-7 від 05.8.2008р оренди земельної ділянки загальною площею 1,0га, розташованої у м.Феодосії, смт.Орджонікідзе, район Двуякорної бухти, кадастровий номер ділянки №0111645400010010840 та стягнути 154519грн29коп заборгованості з орендної плати.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єкт оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, виконання зобов'язань та страхування орендованого взятого ним в оренду майна є істотними умовами договору оренди.

На підставі рішення 24 сесії 5-го скликання Орджонікідзевської селищної ради від 27.4.2007 року №512 між Орджонікідзевською селищною радою, як орендодавцем, та Приватним підприємством "НАЇР", як орендарем, був укладений договір №41-7 від 26.12.2007 року оренди землі, відповідно до п.1,2,14 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,0 га., що розташована у м. Феодосії смт. Орджонікідзе, район Двуякорної бухти, кадастровий номер ділянки №0111645400010010840 держ. реєстр № 040801900052 від 5 серпня 2008 року. Договір про оренду земельної ділянки укладено строком на 25 років, тобто до 27.04.2032 року для використання у комерційних цілях для будівництва та обслуговування готелю.

Відповідно до пункту 5 Договору грошова оцінка земельної ділянки переданої в оренду складає 3479411,25 грн.

Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем у грошовій формі із зазначенням 5 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 173970, 56 грн. за рік (п.9 договору).

Відповідно до п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Орендна плата, відповідно до п.11 договору, вноситься рівними частинами щомісячно до 30 числа наступного за звітнім місяцем на рахунок місцевого бюджету з коду бюджетної класифікації «Орендна плата з юридичних осіб».

У разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, а також в інших випадках, передбачених законом, розмір орендної плати переглядається щорічно. (п.12 договору).

Статтями 17 та 19 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що розмір та термін внесення орендної плати за землю комунальної власності, визначений у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

На підставі ст. 20 Закону України «Про плату за землю» орендна плата за земельну ділянку, що знаходиться у комунальній власності, надходить у відповідні бюджети, розподіляється та використовується відповідно до закону.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки, відповідачу передана у користування земельна ділянка загальною площею 1,0 га., що розташована у м. Феодосії смт. Орджонікідзе, район Двуякорної бухти, кадастровий номер ділянки №0111645400010010840 для будівництва та обслуговування готелю.

Але Приватне підприємство "НАЇР" у порушення норм діючого законодавства та умов укладеного договору, зобов’язання по оплаті орендної плати за землю з 01.3.2009р не виконав, в результаті чого за період з 1 березня 2009 року по 30 листопада 2009 року заборгованість ПП «НАЇР» по орендній платі склала 154 519,29 грн.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті заборгованості по орендній платі у сумі 154 519,29 грн та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення 154 519,29 грн. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов договору №41-7 від 05.8.2008р оренди земельної ділянки в частині сплати належним чином та у встановлені строки орендної плати.

Також позивачем заявлена вимога про розірвання договору №41-7 від 05.8.2008р оренди земельної ділянки загальною площею 1,0га, розташованої у м.Феодосії, смт.Орджонікідзе, район Двуякорної бухти, кадастровий номер ділянки №0111645400010010840, яка також підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно ст. 29 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановле ну законодавчими актами України і договором.

У силу ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Крім того, сторони у п.35 Договору оренди землі № 41-7 від 26.12.2007 року узгодили припинення дії договору оренди шляхом його розірвання за рішенням суду внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Як вже зазначалося, відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов договору №41-7 від 05.8.2008р оренди земельної ділянки в частині сплати належним чином та у встановлені строки орендної плати.

Оскільки судом в ході розгляду спору встановлене, що відповідачем не виконуються зобов'язання визначені Договором №41-7 від 05.8.2008р оренди земельної ділянки, то, при таких обстави нах, відповідно до п. 35 договору та вимог діючого законодавства, позивач вправі вимагати розірвання з відповіда чем договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання Договору №41-7 від 05.8.2008р оренди земельної ділянки загальною площею 1,0га, розташованої у м.Феодосії, смт.Орджонікідзе, район Двуякорної бухти, кадастровий номер ділянки №0111645400010010840, укладений між Орджонікідзевською селищною радою та Приватним підприємством "НАЇР".

Крім того, слід зазначити, що недотримання стороною договору (позивачем) порядку досудового врегулювання спору, а саме: надіслання на адресу відповідача пропозиції щодо розірвання вищевказаного договору відповідно до ст..188 Господарського кодексу України, при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови в захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б положенням частини 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, та частині 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічної думки дотримується Вищій господарський суд України у постанові від 12.4.2007р по справі №47/459-06).

Відповідно до п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку не встановлено за рішенням суду.

Те саме убачається з норм Цивільного кодексу України, у ч.3 ст.653 якого зазначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи подану позивачем уточнену позовну заяву №651и/н10 від 02.4.2010р, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з урахуванням уточненої позовної заяви №651и/н10 від 02.4.2010р.

Аналогічної думки щодо розподілу судових витрат дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 14.9.2009р по справі №2-29/1793-2009.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 09.4.2010р.

Керуючись ст. ст.49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти уточнену позовну заяву №651и/н10 від 02.4.2010р.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Приватного підприємства "НАЇР" (95021, м. Сімферополь, вул. Мілера, 5/2, кв. 2, ЗКПО 33530209, р/р 26003440271780 у Філії АКБ УСБ м.Сімферополя, МФО 3244010) на Орджонікідзевської селищної ради (98100, м. Феодосія, смт. Орджонікідзе, вул. Нахімова, 19, р/р 33210812700025 ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь МФО 824026, ОКПО 34740709) 154 519,29 грн боргу.

4.          Розірвати Договір №41-7 від 26.12.2007 року оренди землі держ. реєстр № 040801900052 від 5 серпня 2008 р. оренди земельної ділянки загальною площею 1,0 га., розташованої у м. Феодосії смт. Орджонікідзе, район Двуякорної бухти, кадастровий номер ділянки № 0111645400010010840, укладений між Орджонікідзевською селищною радою (98100, м. Феодосія, смт. Орджонікідзе, вул. Нахімова, 19) та Приватним підприємством "НАЇР" (95021, м. Сімферополь, вул. Мілера, 5/2, кв. 2)

5.          Стягнути з Приватного підприємства "НАЇР" (95021, м. Сімферополь, вул. Мілера, 5/2, кв. 2, ЗКПО 33530209, р/р 26003440271780 у Філії АКБ УСБ м.Сімферополя, МФО 3244010) удоход державного бюджету України (р/р31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) держмито в сумі1 630грн19коп.

6.          Стягнути з Приватного підприємства "НАЇР" (95021, м. Сімферополь, вул. Мілера, 5/2, кв. 2, ЗКПО 33530209, р/р 26003440271780 у Філії АКБ УСБ м.Сімферополя, МФО 3244010) удоход державного бюджету України (р/р31218259700002; у банку одержувача: в УГК в м.Сімферополі ГУ ГКУ в АРК; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22050000 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь)236,00грн. витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

7.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.