Рішення № 10320229, 06.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

06.04.2010Справа №2-29/1295-2010 За позовом ТОВ «Прем’єр», м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, 13/28; пошт. адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Воронезька, 3а.

До відповідача Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек», м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 41.

Про стягнення 47599,58 грн.

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники:

Від позивача – Щербіна Н.О., предст., дов. від 01.07.09р.

Від відповідача – Бондарюк А.В., предст., дов. від 23.06.09р.

Суть спору: Позивач – ТОВ «Прем’єр» звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача - Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» суми заборгованості у розмірі 44732,57 грн., пені у сумі 1807,56 грн., індексу інфляції у сумі 348,90 грн., 3% річних у сумі 710,55 грн., а також витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано належним чином зобов’язання за договором щодо оплати поставленого товару, що є порушенням положень ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Також у зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивачем, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано індекс інфляції та 3% річних.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні яке відбулося 06.04.2010р. представником позивача вимоги підтримано.

Відповідач у надано відзиві на позов просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України з посиланням на те, що заявлена до стягнення сума яка є предметом розгляду у даній справі, входить до суми заборгованості яка є предметом у господарській справі № 2-24/1339-2010.

Позивач заперечував проти такої позиції відповідача, з посиланням на те, що в позовній заяві яка прийнята судом до розгляду та по якій господарський судом АР Крим порушено провадження справа № 2-24/1339-2010, в рядку «ціна позову» вказана сума у розмірі 149143,13 грн., однак вказана сума зазначена помилково, адже ані прохальна, ані мотивувальна частини позову, а також розрахунок в мотивувальній частині позову не містить суму у розмірі 149143,13 грн. В позовній заяві у справі № 2-24/1339-2010 йдеться про стягнення суми яка становить 141048,31 грн., а відтак сума яка заявлена до стягнення у даній справі не розглядається в рамках справи № 2-24/1339-2010.

Відповідач погодився із даним запереченням позивача.

Відносно посилань відповідача на положення п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України, суд має зазначити, що положення наведеної норми процесуального законодавства застосовуються судом при вирішенні питання про прийняття позовної заяви, а не в якому разі після порушення провадження у справі.

Наведені відповідачем у своєму відзиві обставини, можуть були лише підставою для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, однак оскільки судом у судовому засіданні встановлено, що сума у розмірі 47599,58 грн. яка є предметом розгляду у даній справі не заявлена до стягнення у справі № 2-24/1339-2010р., суд вважає за можливе розгляд справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

18.03.2009р. між ТОВ «Прем’єр» та Державним підприємством «Міжнародний дитячий центр «Артек» укладено договір поставки за № 101.

Предметом вказаного договору є те, що Постачальник (позивач) зобов’язується поставити в обумовлений термін, а Покупець (відповідач) прийняти у власність та оплатити продукти харчування (товар), у кількості, по якості, умовам оплати та поставки, обумовленими даним договором та згідно вартості товару вказаної в специфікації товару в додатку № 1 до даного договору.

П. 1.2. договору визначено, що загальна сума договору складає 99527,00 грн.

У відповідності із п. 2.2. договору, кількість товару, що поставляється за даним договором підтверджується рахунком-фактурою, накладними на поставку товару, податковими накладними.

В п. 3.1. договору сторони визначили, що постачальник зобов’язується поставити товар протягом 3-х банківських днів із дня підтвердження покупцем про готовність прийняти товар за адресою зазначеною покупцем.

Датою постачання вважається дата підписання сторонами документів вказаних у п. 2.2. договору, якщо інше не обумовлено додатковими угодами до договору. (п. 3.3. договору).

Згідно п. 4.1. договору, оплата за товар, що поставляється проводиться на розрахунковий рахунок постачальника після прийняття товару на підставі рахунків та документів вказаних у п. 2.2. договору.

У виконання своїх зобов’язань, позивачем на підставі видаткових накладних № П-00004176 від 21.04.2009р., № П-00004360 від 28.04.2009р., № П-00004525 від 05.05.2009р., № П-00004706 від 12.05.2009р., № П-00004822 від 15.05.2009р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 97 572,30 грн. (а.с. 35-39).

Виставлені позивачем рахунки на оплату поставленого товару за № П-00000010 від 21.04.2009 р. на суму 20 192,17 грн., № П-00000011 від 28.04.2009 р. на суму 11 652,42 грн., № П-00000012 на суму 33 080,15 грн., № П-00000015 від 12.05.2009 р. на суму 14 130,25 грн., № П-00000014 від 15.05.2009 р. на суму 18 517,31 грн., оплачені відповідачем частково на суму 52839,73 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1027 від 26.05.2009р. та № 932 від 21.05.2009р. (а.с. 45-46), при цьому суд не приймає здійснене відповідачем перерахування грошових коштів за платіжним дорученням № 1027 від 26.05.2009р. в оплату по рахунку № 16 від 21.04.2009р., оскільки вказаний рахунок не виставлявся в оплату поставленого товару за видатковими накладними № П-00004176 від 21.04.2009р., № П-00004360 від 28.04.2009р., № П-00004525 від 05.05.2009р., № П-00004706 від 12.05.2009р. та № П-00004822 від 15.05.2009р., адже найменування товару у вказаних накладних співпадає з найменуванням товару вказаному в рахунках № П-00000010 від 21.04.2009 р. № П-00000011 від 28.04.2009 р. № П-00000012 від 05.05.2009р. № П-00000014 від 15.05.2009 р. та № П-00000015 від 12.05.2009 р.

Таким чином за відповідачем утворилася заборгованість за поставлений товар за вказаними вище накладними у сумі 44732,57 грн. (97572,30 – 52839,73).

На дату розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати сформованої заборгованості.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 44732,57 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 1807,56 грн.

Пунктом 5.1. договору визначено, що при простроченні платежів за отриманий товар покупцем, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення грошового зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 6 ст. 232 вказаного кодексу визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не здійснено оплату по виставлених рахунках № П-00000011 від 28.04.2009 р. № П-00000012 від 05.05.2009 р.

Станом на дату звернення із позовом кількість днів прострочення по рахунку-фактурі № П-00000011 від 28.04.2009 р. на суму 11 652,42 грн. становить 194 днів, а кількість днів прострочення по рахунку-фактурі № П-00000012 від 05.05.2009 р. на суму 33 080,15 грн. становить 193 дні.

Облікова ставка НБУ з 16.02.2009 р. становила 12%, а з 15.06.2009р. становила 11%, таким чином розрахунок пені є наступним 11 652,42 грн. х (12: 365)х17 : 100 =65,12 грн.; 11 652,42 грн. х (11: 365)х115 : 100 =403,84грн.; 33 080,15 грн. х (12: 365)х14:100 = 152,25 грн.; 33 080,15 грн. х (11: 365)х119:100 = 1186,35 грн.

Враховуючи, той факт, що відповідачем не виконане належним чином зобов’язання щодо оплати поставленого товару, вимоги про стягнення нарахованої суми пені за період з 20.05.2009р. по 20.11.2009р. у розмірі 1807,56 грн. (65,12+403,84+152,25+1186,35) також підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 348,90 грн. та 3% річних у сумі 710,55 грн. які нараховані за період з червня 2009р. по січень 2010р.

Ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виконання цивільних обов’язків згідно ст. 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов’язання за договором щодо своєчасної оплати поставленого товару передбачені п. 4.1 договору, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення індексу інфляції у сумі 348,90 грн. та 3% річних у сумі 710,55 грн. також підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, згідно ст. 44, 49 ГПК України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню саме на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» (м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 41; код ЄДРПОУ 16502790, р/р 26008340025301 в філії АБ «Південний» в м. Ялта, МФО 384522) на користь ТОВ «Прем’єр» (м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, 13/28; пошт. адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Воронезька, 3а; код ЄДРПОУ 23940728, п/р 26006111649001 в КБ «ПриватБанк», МФО 305299) заборгованість у сумі 44732,57 грн., пеню у розмірі 1807,56 грн., індекс інфляції у сумі 348,90 грн., 3% річних у сумі 710,55 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 475,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.