Рішення № 10320227, 07.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

07.04.2010Справа №2-29/1434-2010 За позовом Фізичної особи-підприємця Корольова Леоніда Костянтиновича, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 78, кв. 1.

До відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя, м. Сімферополь, вул. Павленка, 9.

Про визнання договору продовженим.

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники:

від позивача – Гафарова Л.А., предст., дов. від 25.02.10р.

від відповідача – Куркчі Р.М., ю/к., дов. від 14.01.10р.

Суть спору: Позивач - Фізична особа-підприємець Корольов Леонід Костянтинович звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про визнання продовженим договору оренди від 29.12.2004р. за № 97/2004 на строк до 29.12.2014р.

Вимоги обґрунтовано посиланням на положення ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України ти ст. 17 закону України «Про оренду державного та комунального майна» з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідачем вимоги не визнавались з посиланням на те, що відповідно до ст. 73 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

У судовому засіданні у порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.04.2010р. до 10 год. 45 хв.

У судовому засіданні яке відбулося 07.04.2010р. представниками сторін раніш заявлені вимоги та заперечення на них підтримано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

29.12.2004р. між Фізичною особою-підприємцем Корольовим Леонідом Костянтиновичем та Квартирно-експлуатаційною частиною району укладено договір оренди нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка № 267 Сімферопольського гарнізону в будівлі № 19 за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17а/Субхі, 1, площею 175,80 кв.м., за № 97/2004, у відповідності з яким позивач прийняв у строкове платне користування вказане майно на підставі акту прийому-передачі від 29.12.2004р. (а.с. 21).

Додатковими угодами за № 100д/2004; № 93/2005; та № 110д/2006 до вказаного договору, строк дії договору неодноразово продовжувався.

08.01.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду за № 2д/2008 до спірного договору, якою пункт 10.1. договору викладено у наступній редакції: договір діє з 29.12.2004р. по 29.12.2009р. (а.с. 30), тобто строк дії договору становить п’ять років.

Крім того додатковим договором за № 36д/2009 від 28.05.2009р. до договору оренди № 97/2004 від 29.12.2004р. сторони внесли зміни у договір в частині зміни розміру орендної плати та визначили, що адреса об’єкту оренди змінюється на адресу: м. Сімферополь, вул. Субхі, 1б.

28.01.2010р. позивач звернувся до відповідача із пропозицією щодо продовження строку дії спірного договору (а.с. 16).

Листом від 02.02.2010р. за № 216 відповідач повідомив позивача про те, що він не заперечує про продовження дії договору на новий строк, однак з урахуванням ст. 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» запропоновано провести експертну оцінку об’єкту оренди для подальшої участі у конкурсі на отримання права укладення договору оренди цього майна.

Дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.

Ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України, іншими нормативно – правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, по договору найму (оренди) одна сторона наймодавець передає або зобов'язується передати наймачу майно у користування за плату на певний строк.

Згідно частини 1 статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений у договорі.

Ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, що орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частинами 2, 3 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважене право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладання договору припиняється.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Свої заперечення орендодавець може висловити лише протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. Якщо орендодавець висловить свої заперечення упродовж зазначеного строку, договір припиняється, якщо ні – продовжується на тих самих умовах.

Пунктом 10.6 договору оренди 97/2004 від 29.12.2004р. передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той же самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Строк дії договору закінчився 29.12.2009р. у відповідності із додатковою угодою від 08.01.2008р. за № 2д/2008, доказів висловлення заперечень впродовж одного місяця після закінчення строку дії договору тобто до 29.01.2010р. стосовно припинення його дії, не надано, а відтак договір є продовженим на той же самий термін і на тих самих умовах.

В своєму листі від 02.02.2010р. за № 216 який винесено з пропущенням місячного строку, відповідач також не заперечує проти продовження дії договору, однак посилається на статтю 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”. Таке ж посилання на положення Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” міститься й у відзиві на позов.

Стосовного даних посилань суд має зазначити, що підставою припинення договору є закінчення строку дії договору за умови, що наймодавець вимагатиме повернення йому майна. За відсутності такої вимоги договір не припиняється. Закон у даному випадку передбачає поновлення, тобто продовження на новий строк первісного договору, а не укладення нового.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконує свої зобов'язання за договором оренди, а саме: своєчасно і в повному обсязі вносить орендну плату за користування нежитловим приміщенням, що підтверджується актом взаємної звірки розрахунків від 19.01.2010р. (а.с. 34), а також копіями платіжних доручень про оплату орендної плати за січень 2010 № 3 від 25.01.2010р. та № 11 від 24.02.2010р.

Крім того, на орендоване приміщення позивачем укладено договір добровільного страхування майна строком до 20.01.2011р. (а.с. 41).

У 2009 році передача в оренду державного та комунального майна згідно зі ст. 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008р. № 835-УІ здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Згідно ст. 13 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.92 р. № 2269-ХІІ, передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених договорі оренди.

Згідно акту прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду від 29.12.2004р., підписаного між КЕВ м. Сімферополь та Фізичною особою-підприємцем Корольовим Леонідом Костянтиновичем, станом на дату набрання чинності Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”(01 січня 2009р.) орендоване приміщення вже було передане у користування позивачу.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зроблено висновок, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

В п.5.4 Рішення Конституційного Суду України №10 згадується про ст. 92 Конституції, якою визначено сфери (зокрема, бюджетну), котрі мають регулюватися виключно законом. Закон України “Про Державний бюджет” є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення він не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. У цьому ж пункті Рішення Конституційного Суду України № 10 зазначається, що Конституція не надає Закону України “Про державний бюджет України” іншої юридичної сили стосовно інших законів.

За загальним правилом у разі суперечності норм чинного законодавства потрібно застосовувати норми спеціального нормативно-правового акту, в даному випадку це норми Господарського та Цивільного кодексів України, а також Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Таким чином посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на положення ст. на статтю 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, є безпідставними.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити.

2.          Визнати продовженим договір оренди від 29.12.2004р. за № 97/2004 на строк до 29.12.2014р.

3.          Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя (м. Сімферополь, вул. Павленка, 94; ЗКПО 08220238) на користь Фізичної особи-підприємця Корольова Леоніда Костянтиновича (м. Сімферополь, вул. Гоголя, 78, кв. 1; ідент. код 1835415732) витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.