Рішення № 10320225, 01.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

01.04.2010Справа №2-2/2319-2009 за позовом - ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г)

до відповідачів 1) ТОВ "Кримстройторг" (95026, м.Сімферополь, пров.Елеваторний, 10а); 2) ТОВ "Левадія" (м.Феодосія, вул.Чехова, 33)

про стягнення 52 615,65грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Варданян К.А. – представник, довіреність у справі.

Від відповідачів: не з'явилися.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідачів, як солідарних боржників, про стягнення суми основного боргу у розмірі 35057грн., пені у сумі 1447грн.15коп., 3% річних у сумі 180грн.86коп., 898грн.62коп. інфляційних, а всього - 37584,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та ТОВ "Кримстройторг" було укладено договір фінансового лізингу від 29.8.2007 р. №070829-39/ФЛ-Ю-А, відповідно до вимог якого позивач зобов’язався передати першому відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а ТОВ "Кримстройторг" - прийняти та своєчасно оплачувати періодичні платежі. Позивач вимоги вищевказаного договору виконав у повному обсязі, проте, перший відповідач зобов’язання за договором щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, у результаті чого виникла заборгованість. 29.08.2007 р. між позивачем та ТОВ "Левадія" з метою забезпечення зобов’язань ТОВ "Кримстройторг" укладено договір поруки №070829-27/П, відповідно до вимог якого другий відповідач зобов’язується відповідати перед позивачем за виконання ТОВ "Кримстройторг" усіх грошових зобов’язань за договором у повному обсязі. Порушення відповідачами умов договорів і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

13 травня 2009 р. від ТОВ "Левадія" на адресу ГС АР Крим надійшло клопотання, яким просить суд зупинити провадження по справі до вирішення питання чинності двох договорів поруки (між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та ТОВ "Левадія"), порушеної ГС АР Крим за позовом ТОВ "Левадія".

11 червня 2009 р. від ТОВ "Левадія" на адресу ГС АР Крим надійшло клопотання від 10.6.2009р. №34, яким другий відповідач просить суд зупинити провадження по справі №2-2/2319-2009 до вирішення справи №2-29/2660-2009 за позовом ТОВ "Левадія" до ТОВ "Кримстройторг" за участю третьої особи - ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" про визнання не чинним договору.

11 січня 2010 р. від позивача надійшла заява від 30.12.2009 р. №5392 про збільшення розміру позовних вимог, якою просять суд збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача з урахуванням збільшення позовних вимог 48237грн07коп основного боргу за період з листопада 2008р по травень 2009 року, 2705грн80коп пені за період з 19.11.2008р по 27.5.2009р, 338грн24коп річних та 1334грн54коп інфляційних за період з 19.11.2008р по 27.5.2009р, всього – 52615грн65коп.

Представник ТОВ "Кримстройторг" 09.3.2010р у судовому засіданні надав суду відзив №39 від 09.3.2010р на позовну заяву, у якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 45116грн89коп, а не 48237грн07коп. Також відповідач не визнає штрафні санкції, оскільки вони нараховані на збільшену суму боргу та вважає, що позивач необґрунтовано вимагає стягнення 52615грнн65коп.

29 березня 2010 року до суду від ТОВ "Кримстройторг" надійшло клопотання №51 від 29.3.2010р про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням представника.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду заперечення на відзив від 09.3.2010р №39 у якому зазначає, що відповідачем при розрахунку бралися розміри лізингових платежів зазначених у додатку №1 до договору, тоді як 21.10.2008р між позивачем та ТОВ "Кримстройторг" була укладена додаткова угода, у якій інший розмір лізингових платежів, у зв’язку з чим, розрахунок відповідача не відповідає дійсності.

Представники відповідачів у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачам захищати свої інтереси, але вони своїми правами не скористалися.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. (ст..806 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг", як лізингодавцем, та ТОВ "Кримстройторг", як лізингоодержувачем, був укладений договір від 29.8.2008р. №070829-39/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є надання лізингодавцем у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість та загальна вартість на момент укладення договору якого, наведена у Специфікації (додаток №2 до договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п.2.1 договору, строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання – передачі майна згідно п.4.3 договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Відповідач виплачує Позивачу лізингові платежі відповідно до п. 3.1. Договору, Графіку сплати лізингових платежів до Договору та пунктів 3.4.1-3.4.5 договору.

Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу. При цьому лізингоодержувач зобов’язаний на вимогу лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2-х робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку. (п.3.4.1 договору з урахуванням додаткової угоди від 21.10.2008р до договору від 29.8.2008р. №070829-39/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу).

Якщо строк сплати будь якого лізингового платежу припадає на неробочий день, то лізингоодержувач зобов’язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий не робочий день. (п.3.4.3 договору).

Позивачем належним чином виконані умови Договору, в т.ч. предмет лізингу був переданий в користування ТОВ "Кримстройторг".

Проте, всупереч прийнятих обов'язків, відповідач зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі, в наслідок чого за період з листопада 2008 р. по травень 2009 р., за ним за Договором фінансового лізингу від 29.8.2008р. №070829-39/ФЛ-Ю-А виникла заборгованість у розмірі 48237грн07коп, яка на момент розгляду спору не погашена, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі, пред’явленими позивачем ТОВ "Кримстройторг" рахунками - фактурами №СФ-0010902 від 28.11.2008р, №СФ- 009407 від 26.12.2008р, №СФ-9000767 від 28.01.2009р, №СФ-902042 від 27.02.2009р, №СФ-904315 від 27.3.2009р, №СФ-905965 від 28.4.2009р, «СФ-907595 від 28.5.2009р.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості по сплаті лізингових платежів у сумі 48237грн07коп, та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед банком, порушення кредитного договору в частині недотримання строку погашення кредиту і несплати процентів за користування кредитом.

Тоді як, законодавством, зокрема, ст 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення 48237грн07коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 338грн24коп (за період з 19.11.2008р по 27.5.2009р), які підлягають задоволенню, оскільки у силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 2705грн80коп, які підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В до ст..3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, яка являється спеціальною нормою закону, що регулює нарахування штрафних санкцій, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 11.2.1 Договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 Договору і Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором, відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим позивачеві, понад вказану пеню.

Отже, у частині|частці| стягнення 2705грн80коп пені, позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до п.3.4.3 та 11.2.1 договору від 29.8.2008р. №070829-39/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу за період з 19.11.2008р по 27.5.2009р та нарахування пені проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому пеня підлягає стягненню з відповідача.

Вимога позивача про стягнення 1334грн54коп інфляційних не підлягає задоволенню, оскільки позивачем невірно проведено нарахування.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У забезпечення виконання зобов'язань за договором від 29.8.2008р. №070829-39/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та ТОВ "Левадія", як поручителем, був укладений Договір поруки №070829-27/П від 29.8.2007р.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ст..543 ЦК України).

Так п.2 договору поруки встановлено, що поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором за виконання боржником усіх грошових зобов’язань за договором від 29.8.2008р. №070829-39/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу у повному обсязі, як за усіма разом, так і за кожним окремо.

Відповідно до пункту 3. Договору поруки №070829-27/П від 29.8.2007р при невиконанні або неналежному виконанні зобов’язань за договором від 29.8.2008р. №070829-39/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу, виконання якого забезпечується цим договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором солідарно, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов’язання за договором від 29.8.2008р. №070829-39/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу як від боржника, так і від поручителя, як в повному обсязі, так і в частині боргу.

У випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов’язання, виконання якого забезпечується цім договором, поручитель зобов’язаний виконати таке зобов’язання перед кредитором за боржника протягом 3-х банківських днів з дня отримання відповідної вимоги від кредитора (п.5 договору поруки №070829-27/П від 29.8.2007р)

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами під час розгляду даної справи не був доведений суду факт належного виконання зобов’язань та неспроможності позовних вимог.

Отже, позовні вимоги до відповідачів у частині стягнення 48237грн07коп основного боргу, 2705грн80коп пені, 338грн24коп річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті, неявка представників відповідачів цьому не перешкоджає. Крім того, слухання справи вже відкладалося.

Більш того, вказані у клопотанні обставини, не являються поважною причиною для відкладення справи слуханням, оскільки сторонами в господарському процесі є юридичні особи, суд не запрошує для участі в судовому засіданні конкретних осіб і при зайнятості певних осіб, до суду можуть з'явитися інші уповноважені представники.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Враховуючи подану позивачем заяву від 30.12.2009 р. №5392 про збільшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008р. №1-8/482.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідачів з урахуванням заяви позивача №5049 від 30.11.2009р про зменшення розміру позовних вимог.

Аналогічної думки щодо розподілу судових витрат дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 14.9.2009р по справі №2-29/1793-2009.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 06.4.2010р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р И Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути солідарно з ТОВ "Кримстройторг" (95026, м.Сімферополь, пров.Елеваторний, 10а, ідентифікаційний код 24878233, п/р 26008011058202 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) та ТОВ "Левадія" (м.Феодосія, вул.Чехова, 33, Ідентифікаційний код 30027917, п/р 26007301350421 у філії «Промінвестбанк» в м.Феодосія, МФО 324388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ІНН 33880354, п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ «ВіЕйБі Банк» в м. Києві, МФО 321637) 48237грн07коп основного боргу, 2705грн80коп пені, 338грн24коп річних, 512грн81коп. держаного мита, 230грн.01коп витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.          У стягненні 1334грн54коп інфляційних відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.