Рішення № 10320172, 07.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

07.04.2010Справа №2-24/1131-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб'юторські системи" ( 04053, м. Київ, вул. Воровського, 4 / 04050, м. Київ, вул. Артема, 103, літера «А», ідентифікаційний код 36411407)

до відповідача - Фізичної особи - підприємця Качаровської Зої Петрівни (97020, АР Крим, Красногвардійський район, с. Восход, вул. Будівельників, 22, кв. 34, ідентифікаційний код 224313344)

про стягнення 4 106,95 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Божко О.М., довіреність № 38/20с-06 від 13.01.2010 р., у справі

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб'юторські системи" звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця Качаровської Зої Петрівни про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб'юторські системи" 3027,60 грн. основного боргу, 102,94 збитків, що пов’язані з інфляцією, 323,87 грн. пені, 47,02 грн. трьох відсотків річних, 605,52 грн. штрафних санкцій.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов договору поставки № 0199-551 від 03 червня 2009 року, відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо оплати прийнятого від Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб'юторські системи" за договором відповідно до видаткових накладних № РН-51-001081 від 09.07.2009р. та № РН-51-001420 від 23.07.2009р. товару на загальну суму 3027,60 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

Так, посилаючись на факт порушення відповідачем умов договору та норм закону, позивач просить стягнути з Фізичної особи - підприємця Качаровської Зої Петрівни крім суми основної заборгованості суму інфляційних втрат, пені, трьох відсотків річних, штрафних санкцій у примусовому порядку.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, оригінали документів були досліджені у судовому засіданні, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

03.06.2003 року між ТОВ "Універсальні дистриб'юторські системи" (Постачальник) та Фізичною особою –підприємцем Качаровською Зоєю Петрівною (Покупець) був укладений договір поставки № 0199-551 (а.с. 8).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та сплачує алкогольні та безалкогольні напої. Далі за текстом – продукція та/або товар, у асортименті, партіями відповідно накладних на умовах дійсного договору.

Ціна, асортимент, сортимент, номенклатура, найменування, кількість Продукції, що передаються відповідно до даного Договору, визначаються у додатковій угоді (Додатку/Специфікації до даного Договору) або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладних та вказуватися у них. Ціна, асортимент, сортимент, номенклатура, найменування, кількість Продукції, місце та строк поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами даного Договору після підписання уповноваженим представниками сторін, які мають довіреність на отримання – передачу товаро – матеріальних цінностей) накладної (них) (п. 2.1 Договору).

Покупець сплачує вартість кожної партії поставляємої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення грошових коштів до каси Постачальника. Підставою для сплати продукції, яка отримана Покупцем на підставі даного договору, є видаткова накладна або ТТН № 1-ТН/ алкогольні напої/ або дійсний договір (п. 2.3 Договору).

Покупець зобов’язується сплачувати кожну придбану відповідно до договору партію продукції не пізніше 7 календарних днів з дати її отримання (дати складання накладних) (п. 2.4 Договору).

Дійсний договір набирає сили з моменту підписання сторонами та діє до кінця року, вказаного у преамбулі даного договору, а в частині взаєморозрахунків –до повного їх проведення (п. 1.4 Договору).

Судом встановлено, що на виконання обов’язків за договором та протягом дії договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на суму 3027,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-001081 від 09.06.2009 р. на суму 2037,18 грн., № РН-001420 від 23.07.2009 р. (а.с.9).

Відповідачем зазначений товар був отриманий особисто, про що свідчить підпис Качаровської Зої Петрівни у зазначених накладних.

Проте в порушення укладеного між сторонами договору, відповідачем не була сплачена вартість отриманого товару, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 3027,60 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання за договором по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 3027,60 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 47,02 грн. 3 % річних, нарахованих за загальний період з 16.07.2009 р. по 26.01.2010 р. по кожній накладній окремо та 102,94 грн. індексу інфляції за загальний період з липня 2008 р. по грудень 2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що відповідач припустився порушень умов договору в частині своєчасної сплати вартості отриманого товару, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та 3 % річних обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та індексу інфляції, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов’язання відповідача, суд визнає суму 3 % річних у розмірі 41,02 та індексу інфляції у розмірі 102,94 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 323,87 грн. пені, нарахованої за загальний період з 16.07.2009 р. по 26.01.2010 р. по кожній накладній окремо та 605,52 грн. штрафу.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що у випадку недотримання строків сплати продукції, вказаних у п. 2.4 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі 0,1 % від вартості несплаченою продукції за кожний день прострочення. У випадку якщо прострочення оплати складає більш 30 календарних днів, Покупець, крім того, зобов’язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості партії товару, оплата якого прострочена.

Перевіривши розрахунки суми штрафу, суд вважає його вірним та повністю обґрунтованим.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача строку сплати вартості отриманого товару, матеріалами справи підтверджується та стягненню з відповідача підлягає сума штрафу у розмірі 605,52 грн.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що пеня розрахована позивачем виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на час нарахування пені., що не суперечить нормам діючого законодавства.

Проте, згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, позивачем пеня за прострочення сплати вартості товару у розмірі 2037,18 грн. за накладною № РН-51-001081 від 09.07.2009 р. нараховувалась за період з 16.07.2009 р. по 26.01.2010 р., що перевішує встановлений законом шестимісячний строк, у зв’язку з чим така пеня підлягає перерахуванню за період з 16.07.2009 р. по 16.01.2010 р.:

За період з 16.07.2009 р. по 11.08.2009 р.:

2037,18 (сума заборгованості) * 26 дн. (кількість днів прострочення)*22 % (подвійна облікова ставка НБУ за нараховує мий період)/365 = 31,93 грн.

За період з 12.08.2009 р. по 16.01.2010 р.:

2037,18 (сума заборгованості) * 158 дн. (кількість днів прострочення)*20,50 % (подвійна облікова ставка НБУ за нараховує мий період)/365 = 180,77 грн.

Отже загальний розмір пені із врахуванням нарахованої пені у розмірі 100,35 грн., нарахованої за період з 30.07.2009 р. по 26.01.2010 р. за накладною № РН-51-001420 від 23.07.2009 р., складає 313,05 грн. та підлягає стягненою з відповідача. В частині стягнення 10,82 грн. пені у задоволенні позову відмовлено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 09.04.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи - підприємця Качаровської Зої Петрівни (97020, АР Крим, Красногвардійський район, с. Восход, вул. Будівельників, 22, кв. 34, ідентифікаційний код 224313344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб'юторські системи" ( 04053, м. Київ, вул. Воровського, 4 / 04050, м. Київ, вул. Артема, 103, літера «А», ідентифікаційний код 36411407) 3027,60 грн. заборгованості, 313,05 грн. пені, 605,52 грн. штрафу, 47,02 грн. 3 % річних, 102,94 грн. інфляційних витрат, 101,73 грн. державного мита та 235,37 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 10,82 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.