Рішення № 10320091, 29.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 318

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2010Справа №2-12/8479-2008 За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН Укрейн» (01054, м.Київ, вул..О.Гончара,73).

До відповідачів : 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра – Палас» (м.Ялта, с.Курпати, вул..Алупкінське шосе,12А).

2. Лівадійської селищної ради (м.Ялта, смт.Лівадія, вул.Батуріна,8);

3. Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (м.Ялта, вул. Горького,30).

Про спонукання до виконання певних дій

За зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра – Палас» (м.Ялта, с.Курпати, вул. Алупкінське шосе,12А).

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН Укрейн» (01054, м.Київ, вул..О.Гончара,73).

Про спонукання до виконання певних дій

Суддя Іллічов М.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача : Пономарьова Ю.В. – представник, довіреність б/н від 19.06.08р.

Від відповідачів :1. Руденко М. Ю., дов-ть від 12.01.09 р. № 10/1;

2. не з’явився;

3. не з’явився

Суть спору:

ТОВ «ПАН Укрейн» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – ТОВ «Пальміра – Палас» про встановлення постійного земельного сервітуту на земельну ділянку ТОВ «Пальміра – Палас» з таким змістом: а) право проходу цілодобово; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху – цілодобово.

Ухвалою від 29.07.2008р. суд прийняв зустрічну позовну заяву ТОВ «Пальміра – Палас» до – ТОВ «ПАН Укрейн» про зобов’язання ТОВ «ПАН Укрейн» протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, укласти із ТОВ «Пальміра – Палас» договір про встановлення земельного сервітуту у редакції, запропонованій ТОВ «Пальміра – Палас» у проекті договору про встановлення земельного сервітуту №177/зс від 24.06.2008р.; у випадку не укладення ТОВ «ПАН Укрейн» протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили із ТОВ «Пальміра – Палас» договору про встановлення земельного сервітуту у редакції, запропонованої ТОВ «Пальміра – Палас», визнати договір про встановлення земельного сервітуту укладеним у редакції позивача за зустрічним позовом, для сумісного розгляду із первісним позовом.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.08.2008р. до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені Лівадійська селищна рада та Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління».

Заявою від 15.09.2008р. позивач за первісним позовом змінив предмет позову та просить суд встановити для ТОВ «ПАН Укрейн» постійний безоплатний земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер 0111947900:06:001:0037), розташовану за адресою: м.Ялта, с.Курпати від бун№4 (вк.) до буни №6 (не вкл.), що належить до комунальної власності Лівадійської селищної ради та передана у користування ТОВ «Пальміра - Палас», за наступним змістом: право проходу – цілодобово, право проїзду – цілодобово та встановити для ТОВ «ПАН Укрейн» постійний безоплатний сервітут на берегоукріпні споруди, розташовані на земельній ділянці за адресою: м.Ялта, с.Курпати від бун №4 (вк.) до буни №6 (не вкл.), щодо яких функції власника здійснює ДП «Кримське протизсувне управління» та передані в користування ТОВ «Пальміра - Палас» з наступним змістом: право проходу – цілодобово, право проїзду – цілодобово. У зв’язку із зміною предмету позову, позивач за первісним позовом також просить суд залучити Лівадійську селищну раду та ДП «Кримське протизсувне управління» у якості відповідачів по даної справі.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15.09.2008 р. було виключено Лівадійську селищну раду та Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та залучено до участі у справі у якості відповідачів Лівадійську селищну раду та Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 10.10.2008 р. провадження у справі було зупинено та по справі було призначено комплексну судову інженерно-технічно-економічну експертизу, проведення якої було доручено Кримському науково-дослідницькому інституту судових експертиз (м.Сімферополь, вул..Чехова,55а).

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду ТОВ «Пальміра-Палас» і Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» подали апеляційні скарги до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2008р. апеляційні скарги Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» та товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Палас» залишені без задоволення; ухвалу господарського суду АР Крим від 10.10.2008р. у справі №2-12/8479-2008 залишено без змін.

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2008р. Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» та ТОВ «Пальміра-Палас» подали касаційні скарги до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2009р. касаційні скарги Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» та товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Палас» залишені без задоволення; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2008р. у справі №2-12/8479-2008 залишена без змін.

Не погодившись з постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Палас» подало касаційну скаргу до Верховного суду України.

Ухвалою Верховного суду України від 19.03.2009р. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 15.01.2009р. у справі №2-12/8479-2008.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2009 р. провадження у справі №2-12/8479-2008 було зупинено, призначено проведення комплексної інженерно-технічно-економічної експертизи, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

25.11.2009 р. на адресу господарського суду надійшов висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи №1461-09. яка була виконана Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали господарського суду АР Крим від 03.06.2009 р. у справі №2-12/8479-2008.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.11.09 провадження у справі №2-12/8479-2008 поновлено та визначено дату судового засідання.

Згідно заяви від 09.03.2010 р. вих. № 112 ТОВ «Пальміра-Палас» змінено предмет зустрічного позову та заявлено вимоги щодо встановлення для ТОВ «Пан Укрейн» постійного безоплатного земельного сервітуту на право цілодобового проходу по земельній ділянці площею 0,1500 га (кадастровий номер 0111947900:06:001:0037), розташованій за адресою: м.Ялта, с.Курпати, відж бун №4 (вкл.) до буни №6 (не вкл.), що належить до комунальної власності Лівадійської селищної Ради та передана в користування TOB «Пальміра-Палас» та встановлення для TOB «Пан Укрейн» земельного сервітуту на зазначену земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер 0111947900:06:001:0037 з наступним змістом: право проїзду на транспортному засобі по наявному автомобільному шляху - з 08:30 до 19:30 кожної доби (за виключенням офіційних святкових та вихідних днів) у період з 01 жовтня поточного календарного року до 30 квітня наступного календарного року, при цьому розмір плати за сервітут складає 3500 грн. за кожний місяць фактичного використання сервітуту (жовтень, листопад, грудень поточного календарного року та січень, лютий, березень, квітень наступного календарного року). Також заявлено вимоги про встановлення для TOB «Пан Укрейн» постійного безоплатного сервітуту на право цілодобового проходу по берегоукріплювальним спорудам, розташованим на земельній ділянці за адресою: м.Ялта, с.Курпати від бун №4 (вкл.) до буни №6 (не вкл.) щодо яких функції власника здійснює ДП «Кримське протизсувне управління» та які передані в користування TOB «Пальміра-Палас» та встановлення для TOB «Пан Укрейн» сервітуту на берегоукріплювальні споруди, розташовані на земельній ділянці за адресою: м.Ялта, с.Курпати від бун №4 (вкл.) до буни №6 (не вкл.), щодо яких функції власника здійснює ДП «Кримське протизсувне управління» та які передані в користування TOB «Пальміра-Палас» з наступним змістом: право проїзду на транспортному засобі по наявному автомобільному шляху — з 08:30 до 19:30 кожної доби (за виключенням офіційних святкових та вихідних днів) у період з 01 жовтня поточного календарного року до 30 квітня наступного календарного року, при цьому розмір плати за сервітут складає 3500 грн. за кожний місяць фактичного використання сервітуту (жовтень, листопад, грудень поточного календарного року та січень, лютий, березень, квітень наступного календарного року).

У задоволенні первісного позову ТОВ «Пальміра-палас» просить відмовити, судові втрати покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - ТОВ «ПАН Укрейн» підтримує заявлені позовні вимоги.

Представник ТОВ «Пальміра – Палас» заперечував щодо задоволення вимог за первісним позовом та підтримав вимоги, викладені у заяві вих. № 112 від 09.03.2010р.

Інші учасники явки представників в судове засідання не забезпечили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Договором оренди землі строком на 49 років, укладеного 04.04.2003 р. між Гаспринською селищною радою та ТОВ Пан Укрейн», Позивачу належить на праві оренди земельна ділянка площею 0,4751 га з цільовим призначенням: для будівництва та експлуатації кліматолікувального комплексу. Договір оренди зареєстрований в атоматизованій системі ведення земельного кадастру, кадастровий номер 01195900:06:001:003. Матеріали справи свідчать про те, що суміжним землекористувачем є ТОВ «Пальміра - Палас», яке користується земельною ділянкою площею 0,1500 га, відповідно до Договору оренди з Лівадійською селищною радою від 26.12.2006 р.. Кадастровий номер ділянки 01119479000:06:001:0037.

Відповідно до права на забудову земельної ділянки, визначеного Договором оренди, ТОВ «Пан Укрейн» розробило та погодило у встановленому порядку проектну документацію та отримало дозвіл на виконання будівельних робіт Кримської інспекції архітектурно-будівельного контролю від 01.06.2009 р. Як стверджує Позивач, ТОВ ПАН Укрейн, він позбавлений можливості здійснювати будівельні роботи та використовувати земельну ділянку за призначенням, в зв’язку з тим, що умовою проведення будівельних робіт є вільний доступ робітників та техніки до належної йому земельної ділянки.

ТОВ «Пальміра Палас» направило Позивачу проект договору про встановлення земельного сервітуту, не погодившись з умовами якого ТОВ Пан Укрейн звернулось з позовом до суду.

Позивач просить суд встановити постійним безплатний земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер 01119479000:06:001:0037), розташовану за адресою: м. Ялта, с. Курпати, від буни № 4 вкл. до буни № 6 не вкл., що належить до комунальної власності Лівадійської селищної ради та передана у користування ТОВ Пальміра палас, з наступним змістом: право проходу – цілодобово, право проїзду – цілодобово, та встановити постійний безоплатний сервітут на берегоукріплювальні споруди, розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Ялта, с. Курпати, від буни № 4 вкл. до буни № 6 не вкл., щодо яких функції власника здійснює КРП Протизсувне управління, та які передані в користування ТОВ Пальміра Палас з наступним змістом: право проходу – цілодобово, право проїзду – цілодобово.

Не погодившись з позовними вимогами, ТОВ «Пальміра Палас» звернулось до суду з зустрічним позовом про спонукання ТОВ ПАН Укрейн до укладання договору про встановлення земельного сервітуту.

Суд вважає, що позовні вимоги ТОВ Пан Укрейн Підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Таким чином, сервітут –це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь –яким способом. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь –якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном –сервітуту. Як вбачається з матеріалів справи, включаючи план суміжних земельних ділянок, складений Лівадійською селищною радою як додаток до Договору про встановлення земельного сервітуту, та пояснення Лівадійської селищної ради(лист від 27.01.2010 р., будь-який інший під’їзний шлях до земельної ділянки, яка орендується ТОВ «Пан Укрейн» відсутній, і його організація неможлива, зважаючи на геологічні особливості території.

Стаття 403 Цивільного кодексу України регулює зміст сервітуту, згідно з якою сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Згідно з цією статтею сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов’язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном, в тому числі права продажу. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Стаття 404 Цивільного кодексу України встановлює, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки. а в разі необхідності –від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Спеціальні норми стосовно об’єкта сервітуту, такого як земельна ділянка, викладені у Земельному кодексі України. Згідно із статтею 98 Земельного кодексу України, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки. Статтею 99 вказаного кодексу передбачено види права земельного сервітуту, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шлях та інші земельні сервітути.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Відповідно до статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Зі змісту вказаної статі вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. Цей перелік є вичерпним. Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту. Тобто, договір сторін та рішення суду про встановлення сервітуту за своїм змістом є двома різними, взаємовиключними правовим формами встановлення сервітуту. При цьому, підставою для такої форми сервітуту як рішення суду є відсутність домовленості сторін. Вказане кореспондується зі статтею 100 Земельного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Як вбачається з матеріалів справи, Сторонами не було досягнуто домовленості щодо укладання Договору про встановлення земельного сервітуту на умовах, запропонованих ТОВ «Пальміра Палас», в зв’язку з чим Позивач звернувся з позовом до суду.

Враховуючи розташування земельної ділянки Відповідача та орендованої Позивачем земельної ділянки, суд дійшов висновку, що нормальне господарське використання позивачем земельної ділянки та здійснення будівельних робіт, на які він отримав Дозвіл Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю, неможливо без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача. Задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким–небудь іншим способом.

Щодо встановлення права постійного сервітуту на берегоукріплювальні споруди, суд виходить з наступного.

Як вже зазначено судом, статтею 404 ЦК України передбачена можливість встановлення права користування чужим майном, щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо) окрім земельних ділянок. Нерухомим майном в розумінні положень статті 181 Цивільного кодексу України є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Виходячи з цих визначень під’їзну берегоукріплювальні споруди слід вважати об’єктами нерухомого майна та застосовувати до них правові норми відносно встановлення сервітутів.

Відповідно до договору користування між КРП Протизсувне управління та ТОВ Пальміра Палас, відповідач 2 є власником, а відповідач користувачем берегоукріплювальних споруд.. Схема розташування берегоукріплювальних споруд, яка міститься в договорі користування, свідчить, що без використання берегоукріплювальних споруд відповідача 1 і відповідача 2, позивач не має іншої можливості підвозити матеріали та техніку для здійснення будівництва та обслуговування кліматолікувального павільйону, що є цільовим призначенням виділення в оренду земельної ділянки Відповідача. Твердження Відповідача 3 про те, що берегоукріплювальні споруди не є під’їзним шляхом спростовується планом земельних ділянок, складеним Лівадійською селищною радою, з якого чітко вбачається що проход і проїзд між сусудніми земельними ділянками вздовж узбережжя чорного моря здійснюється саме через буни. Крім того, Відповідач 1 при складанні проекту договору сервітуту, щодо якого не була досягнута згода із Позивачем, визнав, що він проїзд здійснються саме через буни. Крім того, зазначена ділянка бун проходить через більшу частину земельної ділянки Відповідача 1 і фактично використовується ним як проїздний шлях. Так само берегоукріплювальні споруди використовуються як під’їзний шлях на всіх ділянках розташованих вздовж узбережжя в адміністративних межах Лівадійської селищної ради, в зв’язку з чим при виділенні в оренду земельних ділянок всім користувачам землі встановлюється обтяження у вигляді сервітутів на право проїзду і проходу, про що суд було повідомлено Лівадійською селищною радою.

Як зазначено судом вище, згідно з ст. 98 Земельного кодексу України користування чужою земельною ділянкою може бути платним або безоплатним на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

ТОВ «Пальміра-Палас» в проекті договору сервітуту та у заяві про зміну предмету позову від 09.03.2010 р. визначив його вартість в розмірі 7000 грн. на місяць. Належного розрахунку в обґрунтування такої вартості сервітуту Відповідач не надав. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що розмір орендної плати за земельну ділянку ТОВ «Пальміра Палас» складає 6832грн. 95 коп. на рік. Розмір плати за експлуатацію берегоукріплювальних споруд відповідно до розділу 3 Договору № 33/07 експлуатації від 01.12.2007 р. за 2007 рік складав 7801,45 грн. Оскільки, як зазначено судом вище, право земельного сервітуту - це право обмеженого користування чужим майном, суд вважає необґрунтованим визначення ТОВ «Пальміра-Палас» розміру плати за земельний сервітут в розмірі, який майже дорівнює розміру річної орендної плати та плати за користування бунами. Лівадійська селищна рада, як власник земельної ділянки, в своїх поясненнях підтримала вимоги Позивача про встановлення безоплатного сервітуту. Суд також приймає до уваги положення Договору оренди від 26.12.2006 р., згідно з яким при виділенні земельної ділянки ТОВ Пальміра Палас було встановлено обтяження у вигляді сервітуту на право вільного проїзду та проходу через земельну ділянку, а також пояснення Лівадійської селищної ради щодо відсутності методики розрахунку плати за земельний сервітут та практику встановлення безоплатних сервітутів всім землекористувачам в с. Лівадія, що склалась в зв’язку із особливостями геологічних умов та обмеженістю під’їзних шляхів. З матеріалів справи вбачається, що позивач просить встановити сервітути стосовно незначної частини належної ТОВ «Пальміра-Палас» на праві оренди земельної ділянки та по існуючому проїзному шляху.

КРП Протизсувне управління своїх розрахунків в обґрунтування розміру плати за встановлення земельного сервітуту на право проїзду по берегоукріплювальним спорудам суду не надало.

Одночасно, суд приймає до уваги висновок Комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 1461 наданий Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно з яким підвищений знос при проїзді автотранспорту, в т.ч. вантажного при проїзді через берегоукріплювальні споруди порівняно з нормативним зносом, не встановлений. Зношеність берегоукріплювальних споруд відповідно до висновку експертизи виникла внаслідок їх тривалої експлуатації, і таким чином спростовуються твердження першого Відповідача про завдання шкоди технічному стану берегоукріплювальних споруд внаслідок проїзду будівельної техніки. Щодо пояснень ТОВ «Пальміра-Палас» відносно необхідності відшкодування витрат на ремонт берегоукріплювальних споруд, то як вбачається з умов договору № 33/07 експлуатації від 01.12.200 7 р., функції замовника з проектування, відновлення та капітального ремонту берегоукріплювальних споруд на побережжі Чорного моря АР Крим здійснює КРП Протизсувне управління за рахунок грошових коштів, які перераховуються користувачами берегоукріплювальних споруд (п.1.2. Договору експлуатації). Таким чином, Відповідач 1 не має правових підстав для здіснення додаткових витрат на ремонт берегоукріплювальних споруд, крім поточного ремонту(п.4.2.5. Договору), що слід віднести до звичайних господарськими витратами при користуванні будь-яким майном, в зв’язку з чим не вбачається підстав для їх компенсації Позивачем.

Відповідач, обґрунтовуючи в своїх поясненнях також , посилається на те, що плата за сервітут повинна відшкодувати збитки від проїзду автотранспорту та техніки через земельну ділянку та берегоукріплювальні споруди, які знаходяться в користуванні Відповідача 1. Разом із тим, відповідач не обґрунтував, в чому саме будуть полягати збитки, їх розміру та не довів зв’язку між прогнозованими (або фактично понесеними) збитками з встановленням сервітуту.

Суд вважає, що земельна ділянка ТОВ «ПАН Укрейн» об’єктивно має певні недоліки, усунення яких не є можливим іншим шляхом, ніж встановлення земельного сервітуту. Суд також приймає до уваги, що встановлення земельного сервітуту, якого вимагає позивач, не призведе до порушення прав відповідача та передбачене для виконання способом, найменш обтяжливим для власника відповідної земельної ділянки. При цьому судом приймається до уваги зміст Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищенаведені фактичні обставини, які доводяться доказами по справі, переконливо свідчать про можливість проїзду позивача до належної йому на праві власності земельної ділянки лише через належну Лівадійській селищній раді земельну ділянку, яка передана в оренду ТОВ Пальміра Палас, та по наявному проїзному шляху у вигляді бетонного покриття берегоукріплювальних споруд, тобто шляхом встановлення земельного сервітуту на право проходу і проїзду через частину земельної ділянки, яка знаходиться в оренді Відповідача 1, та встановлення сервітуту на право проходу і проїзду по існуючому шляху по берегоукріплювальним спорудам, які передані в експлуатацію Відповідачу 1, оскільки потреби позивача в доступі до належної йому земельної ділянки та здійсненні будівництва і експлуатації кліматолікувального комплексу, використанні землі за її цільовим призначенням відповідно до умов відведення, не можуть бути задоволені іншим способом.

Підстав для встановлення платних сервітутів на право проїзду з обмеженням у часі, на чому наполягає ТОВ «Пальміра-Палас», з огляду на викладене та за наявними матеріалами суд не вбачає.

Судові витрати залишаються за сторонами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН Укрейн» задовольнити.

2.          Встановити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН Укрейн» (ідентифікаційний код 21466335, м. Київ, вул. О. Гончара 73) постійний безоплатний земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер 01119479000:06:001:0037), розташовану за адресою: м. Ялта, с. Курпати, від буни № 4 вкл. до буни № 6 не вкл., що належить до комунальної власності Лівадійської селищної ради та передана у користування ТОВ Пальміра палас, з наступним змістом: право проходу – цілодобово, право проїзду – цілодобово

3.          Встановити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН Укрейн» (ідентифікаційний код 21466335, м. Київ, вул. О. Гончара 73) постійний безоплатний сервітут на берегоукріплювальні споруди, розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Ялта, с. Курпати, від буни № 4 вкл. до буни № 6 не вкл., щодо яких функції власника здійснює КРП Протизсувне управління, та які передані в користування ТОВ Пальміра Палас з наступним змістом: право проходу – цілодобово, право проїзду – цілодобово.

4.          В позові ТОВ «Пальміра -Палас» відмовити повністю.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іллічов М.М.