Рішення № 10320085, 18.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

18.03.2010Справа №2-7/108-2010 За позовом Прокурора Роздольненського району АР Крим (96200, смт. Роздольне, вул.. Леніна, 58) в інтересах держави в особі Роздольненської районної державної адміністрації АР Крим (96200, смт. Роздольне, вул.. Леніна, 5)

До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва» (96412, Роздольненський район, с. Руч’ї, вул. Тітова, 1а, ідентифікаційний код 32989086 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим (95038, м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 114)

Про стягнення 1062863,21 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Кулеша А.М. – предст., дов. б/н від 11.01.2010р.

Від відповідача – Шевчук Л.А, - предст., дов. № 4 від 02.01.2010р.

Третя особа – Свєтікова К. Ю., предст., дов. від 20.01.2010 р.

Прокурор – не з’явився.

Суть справи: Прокурор Роздольненського району АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Роздольненської районної державної адміністрації АР Крим з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва», в якій просить суд стягнути з відповідача шкоду у розмірі 1062 863,21 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в 2007 році було самовільно зайнято земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення на території Руч’ївської сільської ради (за межами населеного пункту) загальною площею 378,7 га для вирощування зернових культур, що було зафіксовано в акті перевірки від 12.03.2008 р. Прокурор стверджує, що на момент звернення до суду порушення було усунено та між Роздольненською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ніва» був укладений договір оренди, але шкода, спричинена самовільним зайняттям земельної ділянки, відшкодована не була, що й стало підставою для пред’явлення вимоги про її примусове стягнення.

Ухвалою ГС АР Крим від 17.12.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, була залучена Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що у даному випадку має місце не самовільне зайняття земельної ділянки, а використання землі без правовстановлюючих документів, причому державі будь-якій збиток заподіяний не був, оскільки за час користування спірною земельною ділянкою був сплачений фіксований податок та орендна плата.

Представник прокуратури у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічні положення закріплені в статті 1 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України)

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Статтею 126 Земельного кодексу України обумовлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом у цій справі, Прокурор Роздольненського району АР Крим посилається на те, що в ході проведення спеціалістами Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим перевірки було встановлено, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ніва» самовільно зайнято земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 378,7 га на території Руч’ївської сільської ради (за межами населеного пункту). Вказане порушення було зафіксоване в акті від 12.03.2008 р.

Прокурор стверджує, що на теперішній час порушення усунено та між Роздольненською районною державною адміністрацією і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ніва» був укладений договір оренди, але шкода, спричинена самовільним зайняттям земельної ділянки, відшкодована не була, у зв’язку з чим просить стягнути шкоду в сумі 1062 863,21 грн. примусово.

Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як зазначено в пункті 4.2.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» №04-06/15 від 02.02.2010 р., у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.

Так, преамбулою цієї Методики визначено, що вона спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до пункту 4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається:

для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:

Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1),

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783.

Отже, при обчисленні спричиненої державі шкоди слід виходити з того, за час самовільного користування земельними ділянками держава в особі органу місцевого самоврядування чи органу державної влади не отримала той доход, який мав бути отриманий у разі надання землі в користування в порядку, визначеного чинним законодавством. Наведене характеризує матеріальну сторону шкоди та відповідає змісту цього терміну, оскільки шкідливий результат (нарівні з протиправною поведінкою, причинним зв’язком та виною правопорушника) є однією з обов’язкових складових частин шкоди.

У той же час, в матеріалах справи наявна довідка Раздольненського районного відділу земельних ресурсів №58 від 29.01.2008 р., якою до відома позивача була доведена нормативна грошова оцінка занятих ним земельних ділянок. В матеріалах справи також наявні платіжні доручення (а. с. 57-67), які свідчать про те, що за час використання відповідачем земельних ділянок без наявності правовстановлюючих документів ним сплачувався фіксований податок та орендна плата.

До того ж, факт сплати Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ніва» фіксованого сільськогосподарського податку та орендної плати за час користування земельними ділянками в лотах №№25, 29, 73 встановлений ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 09.09.2008 р., а тому в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України визнається судом преюдиціальним та таким, що звільнюється від доказування.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Однак, ані прокурор, ані Роздольненська районна державна адміністрація АР Крим не надали суду доказів того, що за час користування відповідачем земельними ділянками в лотах №№25, 29, 73 без оформлення правовстановлюючих документів державі була заподіяна якась шкода, при тому, що орендна плата та фіксований сільгоспподаток за цей час сплачувалися належним чином.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що шкідливий результат, як необхідна складова частина правопорушення, відсутній, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.