Рішення № 10320081, 15.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

15.03.2010Справа №2-24/308-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Крим" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Караїмська, б. 25а, ідентифікаційний код 35515313)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Плюс" (98400, АРК, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Леніна, б. 128, ідентифікаційний код 36551347)

про стягнення 12 258,58 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Кузнєцова Є.М. – представник, довіреність № б/н від 26.01.2010р.

Від відповідача – Титаренко Н.Г. – представник, довіреність № б/н від 26.08.2009р., паспорт ЕТ 128317.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-Крим" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Плюс" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Крим" 12 258,58 грн., а саме: суму заборгованості за оплату товару у розмірі 11400, 00 грн. з урахуванням НДС -20 %, штрафних санкцій у розмірі 550,00 грн., інфляційну частину боргу у розмірі 228,00 грн., три відсотки річних у розмірі 80,58 грн.

Крім того, позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору купівлі-продажу машини високого тиску для миття HDS 695 M Eco вартістю 31400,00 грн. № 23 від 10 вересня 2009 року, відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повної оплати реалізованого Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента-Крим" товару, у зв’язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Плюс" утворилась заборгованість у розмірі 11400, 00 грн. з урахуванням НДС -20%.

Таким чином, відповідачем, за ствердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Крим" здійснено лише часткову оплату товару, прострочено оплату придбаного товару, на підставі чого позивач просить стягнути з відповідача не тільки суму основної заборгованості, а й нараховані штрафні санкції, три відсотки річних та інфляційні втрати.

Таким, чином, вбачаючи у діях відповідача порушення свого права, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Крим" з позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача по справі у примусовому порядку 12 258,58 грн.

У судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходять на його банківському рахунку з тих підстав, що відповідачем протягом кількох місяців не проводиться сплата вартості отриманого товару, крім того відповідач заперечує щодо факту отримання ним товару.

Зазначене клопотання прийнято судом до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує. Так, відповідач посилається на те, що не отримував товар за договором, а накладна та довіреність, на які посилається позивач як на докази отримання відповідачем товару, не є такими доказами, оскільки довіреність на отримання товаро – матеріальних цінностей керівником відповідача не виписувалась, у зв’язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

10.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента-Крим" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Плюс" (Покупець, Замовник) був укладений договір купівлі – продажу № 23 (а.с. 13-14).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов’язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити обладнання виробництва фірми «KARCHER», у подальшому – Товар.

Пунктом 2.1 сторони погодили номенклатуру товару – миєчна машина у кількості 1 шт. вартістю 31400,00 грн.

Оплата відповідно даного договору виконується у гривнях України. Замовник зобов’язується здійснити 50 % предоплату у розмірі 15700,00 грн. до 20.09.2009 р. Другу оплату у розмірі 15700,00 грн. після поставки товару протягом 3-х днів (п. 4.1 Договору).

Підставою для сплати вартості товару є дійсний договір та виставлений рахунок (п. 4.3 Договору).

Датою поставки є дата підписання сторонами накладної та акту приймання – передачі (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору товар повинен бути забезпечений наступними документами: акт приймання – передачі, податкова накладна, технічний паспорт на товар, інструкція по експлуатації, сервісна книжка на гарантийне обслуговування.

Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань з дійсного договору (п. 8.3 Договору).

Відповідно до умов договору позивачем на адресу відповідача був виставлений рахунок № СФ-000001106 від 10.09.2009 р. на суму 31400,00 грн., який був сплачений відповідачем частково на суму 20000,00 грн. (а.с.10,34).

Так, позивач посилається на те, що після сплати авансу, представником відповідача за довіреністю № 1 від 24.09.2009 р. на складі позивача був отриманий товар, визначений договором, про що свідчить підписана представником відповідача накладна № СФ -000001481 від 24.09.2009 р. (а.с.11-12).

Оскільки відповідачем не було сплачено залишкову вартість отриманого товару у відповідності до умов договору у розмірі 11400,00 грн. в добровільному порядку та в повному обсязі, за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 11400,00 грн. за поставлений товар, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Крим" з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, судом не вбачається достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не може прийняти до уваги надану позивачем видаткову накладну № СФ -000001481 від 24.09.2009 р. як доказ передачі відповідачу товару відповідно до договору № 23 від 10.09.2009 р. з огляду на наступне.

Так, відповідач заперечує щодо факту отримання ним товару за зазначеною накладною, оскільки довіреність на отримання товаро - матеріальних цінностей № 1 від 24.09.2009 р. на ім’я Бабича Г.Ф. не виписувалася керівником підприємства відповідача.           

Типова форма первинного документа «Довіреність» (форма № М-2) та порядок обігу первинного документа «Довіреність» затверджені наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей».

Відповідно до пункту 1 Інструкції передбачено, що остання поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності.

Так, пунктом 2 вказаної Інструкції передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

У разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах.

При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Згідно до пункту 12 Інструкції забороняється відпускати цінності зокрема у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (пункт 15 Інструкції).

Отже, чинним законодавством встановлено, що товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям виключно за довіреністю одержувача. Довіреність повинна містити у числі обов'язкових реквізитів підставу її видачі - номер наряду, рахунку, договору або замовлення.

Підприємство-постачальник має право відпускати матеріальні цінності виключно на підставі оформленої належним чином довіреності одержувача.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпустки за довіреністю цінностей покладається виключно на посадовців підприємства-постачальника.

Судом встановлено, що довіреність № 1 від 24.09.2009 р. видана на ім’я Бабича Геннадія Федоровича, який на час складання довіреності, був керівником ТОВ "Агрофірма Крим Плюс". Проте у якості документу, якій посвідчує особу у довіреності вказано паспорт серії АВ № 259605 від 22.12.2001 р. виданий Староміським РВ УМВС Вінниця, тоді як паспорт Бабича Геннадія Федоровича має наступні реквізити – серія АВ № 781109, виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 22.11.2007р. так само підпис у графі довіреності «зразок підпису особи, що одержала довіреність» та підпис у графі «керівник підприємства» не співпадає з підписом керівника ТОВ "Агрофірма Крим Плюс" Бабича Г.Ф. у його паспорті та у договорі купівлі – продажу № 23 від 10.09.2009 р.

Як зазначалось, згідно до пункту 12 Інструкції забороняється відпускати цінності зокрема у випадках відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу.

З наведеного суд приходить до висновку, що позивач при відпуску товару на складі не перевірив відповідність паспортних даних особи, що отримувала товар відносно вказаних у довіреності.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (пункт 15 Інструкції).

Отже, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на Довіреність № 1 від 24.09.2009 р., якою було уповноважено Бабича Г.Ф. на отримання товаро – матеріальних цінностей, як на підставу отримання товару за накладною № СФ -000001481 від 24.09.2009 р.

В порушення вимог суду не було представлено відповідним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на особу, яка підписала накладну.

Крім того, умовами договору сторони передбачили, що датою поставки є дата підписання сторонами накладної та акту приймання – передачі, а товар повинен бути забезпечений наступними документами, зокрема, актом приймання – передачі.

Позивач відповідного ату приймання – передачі товару за договором № 23 від 10.09.2009 р. суду не представив, крім того, представником позивача у судовому засіданні 15.03.2010 р. було підтверджено, що підписаного акту приймання – передачі немає, оскільки він у двох екземплярах був відправлений на адресу відповідача поштою, проте доказів, що підтверджують викладене позивачем не надано.

За такими обставинами, судом не може бути розцінений як належний доказ у справі і як доказ виконання умов Договору № 23 від 10.09.2009 р. щодо поставки товару, а отже і як підстава для відповідальності відповідача за невиконання зобов’язань за договором видаткову накладну № СФ-000001481 від 24.09.2009 р. та довіреність на отримання товаро – матеріальний цінностей № 1 від 24.09.2009 р.

За таких обставин, наявні в матеріалах документи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар на підставі договору № 23 від 10.09.2009 р. розмірі 11400,00 грн., не є належними доказами в розумінні норм чинного законодавства та не підтверджують факт поставки товару відповідачу на суму 31400,00 грн., через що у суду відсутні достатні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Крим" в частині стягнення з відповідача 11400,00 .

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Крим" щодо стягнення з відповідача 550,00 грн. пені, інфляційних втрат у розмірі 228,00 грн. та 3 % річних у розмірі 80,58 грн. також не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що в силу ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач доказів укладення правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання відповідача у вигляді пені не надав, а умови укладеного між сторонами договору № 23 від 10.09.2009 р. не містять домовленості сторін щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання відповідача щодо порушення строків оплати вартості товару.

Як зазначалось, у судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходять на його банківському рахунку з тих підстав, що відповідачем протягом кількох місяців не проводиться сплата вартості отриманого товару, крім того відповідач заперечує щодо факту отримання ним товару.

Враховуючи відмову суду у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його банківському пахкну, крім того, позивач всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представив суду безперечних доказів наявності фактичних обставин, що можуть утруднити чи призвести до неможливості виконання рішення господарського суду.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 19.03.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.