Рішення № 10319997, 22.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.03.2010Справа №2-19/724-2010 За позовом – Кримське Республіканське підприємство «Протизсувне управління», м.Сімферополь АР Крим

До відповідача – Нікітський ботанічний сад – Національний науковий центр, м.Ялта смт.Нікіта АР Крим

Про усунення перешкод в здійсненні експлуатації

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не зґявився

Від відповідача – Воскобойник С.М., представник, довіреність № 02-1175 від 25.12.2009 р.

Суть спору:

Кримське Республіканське підприємство «Протизсувне управління» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Нікітського ботанічного саду – Національний науковий центр та просить суд зобов’язати відповідача демонтувати (знести) встановлені на набережній берегоукріплювальних споруд від мису Монтадор до мису Мартьян у м.Ялта смт.Нікіта в районі буни № 8 і в створі буни № 10 огорожу з металоконструкцій з металевими воротами, а також стягнути з відповідача судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що берегоукріплювальні споруди є власністю Автономної Республіки Крим, знаходяться на балансі позивача і підлягають ремонту відповідно до плану виконання поточного ремонту берегоукріплювальних споруд, оскільки знаходяться у аварійному стані.

Відповідач – Нікітський ботанічний сад – Національний науковий центр надав відзив на позов, позовних вимог не визнав, просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що прилегла земля є землею природно – заповідного фонду і знаходиться під особливим режимом користування, прилегла морська акваторія Чорного моря шириною до 500 метрів також є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Усі види робіт на цій території повинні проводитися з урахуванням цієї особливості та при відповідному узгодженні державних установ. Нікітський ботанічний сад – Національний науковий центр такого узгодження не надавав.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» (код ЄДРПОУ 03348324) є юридичною особою та входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 10.09.2007 року (а.с.18) та Статутом підприємства (а.с.20-25).

Нікітський ботанічний сад – Національний науковий центр (код ЄДРПОУ 00494551) є юридичною особою та є науково-дослідною природоохоронною установою і підпорядкований Українській академії аграрних наук, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 20.05.1998 року (а.с.48) та Положенням установи (а.с.50-56).

15.03.2000 року Верховною Радою Автономної Республіки Крим прийнята Постанова № 982-2/2000 про перелік майна, яке належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до п.п.в) п.1 вказаної Постанови до переліку майна, що належить Автономній Республиці Крим, віднесені берегоукріплювальні та протизсувні споруди, які знаходяться на балансі Кримського республіканського протизсувного управління (правопопередника відповідача по справі, що підтверджується Статутом позивача – а.с.20). відповідно до додатку № 3 до Постанови.

У додатку № 3 вказаної Постанови Верховною Радою Автономної Республіки Крим за № 35 визначені берегоукріплювальні споруди Державного Нікітського ботанічного саду від м.Монтадор до м.Мартьян (м.Ялта) – 1 та 2 комплекс (а.с.15).

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 12.10.1992 року № 584 Нікітський ботанічний сад є об’єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що також відображено у Статуті установи (а.с.46).

До складу природно-заповідного фонду входять, зокрема, Нікітський ботанічний сад – 149 га, відповідно до Постанови Ради міністрів УРСР від 22.07.1983 р. № 311, на землях якого розташовано природний заповідник «Мис Мартьян» - 120 га, а також 120 га водного простору прилягаючої акваторії Чорного моря, відповідно до Постанови Ради міністрів УРСР від 20.02.1973 р. № 84, що також відображено у Положенні про Нікітський ботанічний сад – Національний науковий центр (а.с.50).

Таким чином, відповідно до ст.5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (від 16.06.1992 року № 2456-XII із змінами та доповненнями) у Положенні про Нікітський ботанічний сад – Національний науковий центр визначено режим території Нікітського ботанічного саду – Національного наукового центру.

10.07.2002 року між КРП «Протизсувне управління» (код ЄДРПОУ 03348324) та Нікітським ботанічним садом – Національним науковим центром (код ЄДРПОУ 00494551) укладений договір № 271 користування берегоукріплювальними, протизсувними та пляжними спорудами (а.с.91-94).

Відповідно до п.2.1 вказаного договору позивач надав в користування відповідачу берегоукріплювальні протизсувні споруди від м.Монтодор до м.Мартьян ділянку від буни № 16 до буни № 1 (включаючи дві буни з західного боку м.Монтодор та одну буну з східного боку м.Монтодор), ділянку від буни № 7 до буни № 11 (включаючи одну буну з західного боку причалу, причал та чотири буни з східного боку причалу).

Відповідно до п.7.1 вказаного договору цей договір набирає чинності з 10.07.2002 року та діє до 10.07.2051 року.

Відповідно до п.6.1 вказаного договору майно, яке передано за договором залишається у господарському віданні позивача.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (від 16.06.1992 року № 2456-XII із змінами та доповненнями) території та об'єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об'єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам'яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади в галузі культури.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (від 16.06.1992 року № 2456-XII із змінами та доповненнями) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (від 16.06.1992 року № 2456-XII із змінами та доповненнями) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом, зокрема, додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (від 16.06.1992 року № 2456-XII із змінами та доповненнями) на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, зокрема, будівництво споруд, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників; порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів.

Цією ж статтею передбачено, що у разі термінової необхідності за клопотанням науково-технічної ради природного заповідника з дозволу центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на території природного заповідника можуть проводитися заходи, спрямовані на охорону природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха та в інших цілях, не передбачені Проектом організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (від 16.06.1992 року № 2456-XII із змінами та доповненнями) в охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України. Охоронні зони територій та об'єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та проектної документації.

19.11.2009 року представниками позивача з метою візуального обстеження берегоукріплювальних споруд, вияву фактів самовільного будівництва на берегоукріплювальних спорудах, які знаходяться на балансі КРП «Протизсувне управління», складено акт, відповідно до якого встановлено, що на набережній у створі буни № 10 встановлена огорожа з металоконструкцій, яка перешкоджає проїзду будівельної техніки для планового ремонту буни № 11 (а.с.7).

Знаходження буни № 11 в аварійному стані підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем (а.с.12).

10.02.2010 року представниками позивача складено акт візуального обстеження надводної частини берегоукріплювальних споруд м.Ялта на ділянці від м.Монтодор до м.Мартьян (а.с.81).

Відповідно до вказаного акту необхідно виконати капітальний ремонт буни № 11, виконати підживлення пляжу між бунами № 10 – 11 та підсилення накиду з східного боку буни № 11 до проектних параметрів (а.с.83)

Суду наданий план ремонтних робіт по відновленню протизсувних та берегоукріплювальних споруд на 2009 рік, які виконуються позивачем за рахунок власних коштів (а.с.84).

Вказаним планом передбачено фінансування робіт – реконструкції буни № 11 на суму 667554,0 грн.

Суду також наданий локальний кошторис станом на 07.10.2009 року, відповідно до якого вартість робіт по кошторису складає 220489,0 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до дати складання наданих актів акт візуального огляду, яким встановлено необхідність ремонту, був складений після того, як було затверджено план фінансування робіт – реконструкції буни № 11 на суму 667554,0 грн.

Суд також звертає увагу на те, що локальним кошторисом передбачені земельні роботи (розробка ґрунту під водою та т.і).

З урахуванням специфіки правового статусу відповідача та земель, на яких повинні здійснюватися роботи, позивач для запобігання негативного впливу на природний стан об’єкту природно-заповідного фонду, запобігання порушення ґрунтового покриву та гідрологічного режимів повинен був відповідно до ст.16, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (від 16.06.1992 року № 2456-XII із змінами та доповненнями) врахувати вказану специфіку під час розробки проектно-планувальної та проектної документації.

Відповідно до наданих доказів по справі позивачем це зроблено не було.

Окрім того, відповідно до ст.16, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (від 16.06.1992 року № 2456-XII із змінами та доповненнями) позивачем повинна бути проведена екологічна експертиза.

Відповідно до наданих доказів по справі позивачем це також не здійснено.

Як було визначено вище, статтею 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (від 16.06.1992 року № 2456-XII із змінами та доповненнями) передбачена можливість проведення заходів, спрямованих на охорону природних комплексів. Порядок проведення таких заходів вказаний у цій статті. Визначений порядок також не дотриманий.

На думку суду, вказані обставини є окремими та самостійними підставами для відмови у задоволенні позову.

Суд погоджується також з позицією відповідача стосовно необхідності узгодження з ним плану проведення робіт, які збирається провести позивач, оскільки землі та водна акваторія мають особливий правовий статус.

З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні позову.

Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача по справі на аварійний стан буни № 11 та необхідність здійснення відповідних дій щодо запобігання негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Також позивач не позбавлений відповідного права з цього питання.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями)

ВИРІШИВ:

·          У задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено

відповідно до ст.84, 85 ГПК України

25.03.2010 р.

Рішення направити:

·          КРП «Протизсувне управління» м.Ялта, вул.Горького, 30.

·          Нікітський ботанічний сад - ННЦ м.Ялта, смт.Нікіта.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.