Рішення № 10319996, 16.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.03.2010Справа №2-19/1207-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівадія-Крим», АР Крим м.Сімферополь (ідентифікаційний код 32703377)

До відповідача - Виробничого об’єднання «Крим», АР Крим м.Сімферополь (ідентифікаційний код 20665753)

Про стягнення 4900909,55 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Беляєва А.В. – представник, довіреність б/н від 11.03.2010 р.

Від відповідача – Сокол С.В. – представник, довіреність б/н від 09.03.2010 р.;

Суть спору: Позивач ТОВ «Лівадія-Крим» звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою, у якій прохає зобов’язати відповідача – Виробниче об’єднання «Крим» повернути нежитлові приміщення загальною площею 4875,6 кв.м. цокольного поверху нежитлової будівлі, розташованою за адресою: м.Сімферополь, вул.Ясна, 37-а, у зв’язку з відмовою відповідача від договору оренди нежитлових приміщень від 26.02.2009 р. та стягнути з відповідача заборгованості внаслідок невнесення орендної плати протягом трьох місяців. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди не сплачував орендну плату протягом останніх трьох місяців договору.

Заявою від 26.02.2010 р. позивачем змінено предмет позову, а саме: позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди нежитлових приміщень від 26.02.2009 р. на суму 4615374,51 грн., яка з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 4900909,55 грн.

Ухвалою від 12.03.2010 р. заяву ТОВ «Лівадія-Крим» про зміну позовних вимог судом прийнято до розгляду.

У судовому засіданні 16.03.2010 р. позивач заявою про зміну позовних вимог зменшив суму, яка підлягає стягненню, та з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 4886482,16 грн. Дану заяву судом прийнято до розгляду.

Відповідач з позовними вимогами про розірвання договору оренди не погоджується, стосовно змінених позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати представник відповідача усно погодився з сумою основного боргу в розмірі 4615374,51 грн.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

У судовому засіданні оголошувалась перерва.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лівадія-Крим» (ідентифікаційний код 32703377 далі по тексту ТОВ «Лівадія-Крим») та Виробничим об’єднанням «Крим» (ідентифікаційний код 20665753 далі по тексту ВО «Крим») був укладений договір оренди нежитлових приміщень (а.с.7-10).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору ТОВ «Лівадія-Крим» (орендодавець) передає ВО «Крим» (орендарю), а орендар приймає в оренду (у тимчасове оплатне користування) нежитлові приміщення цокольного поверху загальною площею 4875,6 кв.м., що складає 33/100 частки нежитлового приміщення, у відповідності з планом, який є невід’ємною частиною договору, що розташовані за адресою: м.Сімферополь, вул.Ясна, 37-«а».

Відповідно до п.2.1 вказаного договору строк оренди приміщення встановлюється на 2 роки та 11 місяці з моменту його укладання.

У пункті 3.1.1 вказаного договору сторони передбачили, що орендна плата за один календарний місяць складає: за кожен місяць першого року оренди 825926,64 грн., за другий рік оренди 867222,97 грн., за один місяць третього року оренди 910584,05 грн.

Також п.3.1.3 вказаного договору передбачено, що орендна плата обчислюється з дня підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення.

27 лютого 2009 р. сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлових приміщень від 26.02.2009 р. (а.с.11), у якій договір оренди був доповнений такими пунктами: «3.2 Порядок оплати орендної плати:

3.2.1 Орендну плату орендар сплачує орендодавцю не пізніше п’ятого числа кожного розрахункового місяця оренди (далі - «звітний період»);

3.3 Орендодавець зобов’язаний передати орендарю оформлений у встановленому законом (правовими актами) порядку акт про надання послуг протягом п’яти календарних днів, які слідують після завершення кожного звітного періоду».

Додаткова угода набирає сили з моменту підписання та є невід’ємною частиною договору оренди від 26.02.2009 р.

Крім того, сторонами у виконання умов договору оренди були підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), у яких погоджені суми орендної плати (а.с.13-18).

15.03.2010 р. сторонами складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009 р., згідно якого заборгованість ВО «Крим» з орендної плати складає 4615374,51 грн. (а.с.59)

Позивачем заявлені вимоги, про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 4615374,51 грн., яка в порушення умов договору не була сплачена відповідачем.

Також позивач прохає стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних на загальну суму 4886482,16 грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.526, 527 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.173 Господарського кодексу України (Закон України № 436 у редакції від 16.01.2003 року) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.174 Господарського кодексу України (Закон України № 436 у редакції від 16.01.2003 із змінами та доповненнями) господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законодавством.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України (Закон України у редакції від 16.01.2003 року) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.283 Господарського кодексу України (Закон України № 436 у редакції від 16.01.2003 із змінами та доповненнями), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частина 3 статті 285 Господарського кодексу України (Закон України № 436 у редакції від 16.01.2003 із змінами та доповненнями) встановлює обов’язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Стаття 286 Господарського кодексу України (Закон України № 436 у редакції від 16.01.2003 із змінами та доповненнями) визначає орендну плату як фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності у строки визначені у договорі.

Згідно наданого сторонами акту звірки від 15.03.2010 р. відповідачем визнана заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень від 26.02.2009 р. у сумі 4615374,51 грн.

Крім того, позивачем надано копії платіжних доручень № 832 від 11.12.2009 р. та № 1021 від 21.12.2009 р., згідно яких відповідачем сплачено 160000 грн. та 15000 грн. відповідно за оренду нежитлових приміщень за березень 2009 р. згідно рахунку 19 від 03.03.2009 р. за договором оренди б/н від 26.02.2009 р.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості сума інфляційних витрат складає 196852,14 грн. Сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, позивачем розрахована правомірно та становить 74255,51 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ «Лівадія-Крим» про стягнення з ВО «Крим» заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 4886482,16 грн. відповідають чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 5, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями)

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити.

·          Стягнути з Виробничого об’єднання «Крим» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 4, ідентифікаційний код 20665753, р/р 26002111130156 в ФВАТ «МКБ» КРД, м.Сімферополь, МФО 384685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівадія-Крим» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 4, ідентифікаційний код 32703377, р/р 26003300003429 у Сімферопольській філії АКБ «Форум» м.Сімферополь МФО 384890) заборгованість з орендної плати у сумі 4615374,51грн., інфляційні витрати у сумі 196852,14 грн., 3% річних у сумі 74255,51 грн.,

·          Видати наказ після набрання чинності рішенням суду.

Рішення оформлено

відповідно до ст.84, 85 ГПК України

19.03.2010 р.

Рішення направити:

·          ТОВ «Лівадія-Крим», м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 4

·          ВО «Крим», м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 4

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.