Рішення № 10319919, 18.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

18.03.2010Справа №2-2/1141-2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Кримгаз" (95001, м.Сімферополь, вул. Училищна, 42а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Винцита» (95024, м.Сімферополь, вул..Севастопольська, 227)

про стягнення 10053,62грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Коцеруба – провідний ю/к, довіреність у справі.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення 10053,62грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №214 від 10.12.2008р поставки природного газу на 2009р. Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, тоді як відповідач не здійснив повний розрахунок за використаний природний газ, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи не надав, у тому числі відзив на позовну заяву, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”№02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між ВАТ з газопостачання та газифікації "Кримгаз", як поставщиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Винцита», як споживачем, було укладено договір №214 від 10.12.2008р поставки природного газу, відповідно до п.1.1 якого поставщик зобов’язується у 2009 році поставити, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити у строки та у порядку, визначеному договором, природний газ у об’ємі вказаному у договорі.

Пунктом 6.5 договору визначено, що споживач у строк до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, здійснює попередню оплату об’ємів газу у розмірі 100% вартості об’ємів газу, вказаного у заявці, наданої відповідно до п.1.3 договору. У випадку проведення коректування об’єму газу відповідно до п.1.4 у сторону збільшення, споживач здійснює доплату за відкоректований об’єм газу не пізніше дати надання заявки на коректування.

Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач свої зобов’язання виконав повністю та передав відповідачу протягом січня - березня 2009 року природний газ у об’ємі 8,043 тис.м.куб. на суму 21360грн07коп, що підтверджується матеріалами справи, а саме: актами приймання – передачі природного газу.

Відповідач у свою чергу зобов’язання щодо оплати отриманого природного газу виконав лише частково, але кінцевого розрахунку за поставлений природний газ у повному об’ємі відповідачем не проведено та станом на 21.01.2010р заборгованість склала 10053,62грн, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків.

Відповідно до п.6.10 договору, якщо сума здійсненої споживачем передоплати менш ніж вартість вказаного в акті газу , поставщик пред’являє споживачу відповідний рахунок. Кінцевий розрахунок за спожитий газ споживач здійснює у продовж 5 банківських днів після отримання рахунку.

Позивач пред’явив вимогу – рахунок №1075 від 14.01.2010р відповідачу для сплати за використаний природний газ, тоді як відповідач свої зобов’язання не виконав, рахунок не оплатив.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати отриманого природного газу на суму 10053,62грн, та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Таким чином, позов щодо стягнення 10053,62грн боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються відповідно до ст..49 ГПК України, на відповідача.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 19.3.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Винцита» (95024, м.Сімферополь, вул..Севастопольська, 227, рр. 260020102808 в КРФ ВАТ «Кредобанк», МФО 324913, ЗКПО 22276470) на користь Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Кримгаз" (95001, м.Сімферополь, вул. Училищна, 42а, р/р 26006047030701 в ВАТ «Сведбанк» м.Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 03348117) 10053,62грн боргу, 102,00грн державного мита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.