Рішення № 10319917, 17.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

17.03.2010Справа №2-24/1147-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легтрейдторг" (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, ідентифікаційний код 34424173)

До відповідача – Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НІВА" (96220, АР Крим, Роздольненський район, с. Руч'ї, вул. Тітова, будинок 1А, ідентифікаційний код 32989086)

про стягнення 18 413,44 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Двінський О.Ю., довіреність № б.н. від 10.02.2010 р., у справі.

Від відповідача – Шевчук Л.А., довіреність № 4 від 02.01.2010 р., у справі.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Легтрейдторг" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НІВА" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легтрейдторг" суми основної заборгованості у розмірі 18005,00 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 324,09 грн., три відсотки річних у розмірі 84,35 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 184,13 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані існуванням у відповідача суми заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Легтрейдторг" за недопоставлений та оплачений позивачем товар - яровий ячмінь «Вакула» та «Стакер».

Так, за ствердженням позивача, відповідач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Легтрейдторг" з об’єктивних причин ярового ячменю «Стакер» та «Вакула» тільки на суму 232807, 00 грн., на підставі чого позивачем було прийнято рішення про відмову від подальшого прийняття товару та досягнуто згоди з відповідачем про повернення надлишково перерахованих коштів у розмірі 58805,00 грн., проте Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "НІВА" повернуло лише частково сплачені позивачем грошові кошти, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду АР Крим про примусове стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 18005,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат та три відсотки річних.

Відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні підтвердив факт оплати позивачем на його користь 291612,00 грн. в якості оплати ячменю, а також підтвердив факт поставки ним ячменя тільки на суму 232807,00 грн. Відповідач зазначив, що станом на 17.03.2010 р. позивачу не повернуто 18005,00 грн. зайве сплачених коштів. Відповідач з позовними вимогами щодо стягнення 18005,00 грн. згоден.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

На підставі виставленого рахунку № 000000281 від 09.04.2008 р. на суму 499909,00 грн., позивачем на користь відповідача було сплачено 291612,00 грн. в якості сплати за ячмінь «Вакула» та «Стакер», що підтверджується платіжним дорученням № 44 від 10.04.2008 р. (а.с.9-10).

11.04.2008 р. відповідачем на адресу позивача було поставлено ячменю на загальну суму 232807,00 грн., що підтверджується накладною № 4 від 11.04.2008 р., та не заперечується сторонами (а.с.11).

Як зазначають сторони, у ході подальших переговорів, у зв’язку із відсутністю можливості поставити товар на повну суму оплати, сторонами було прийнято рішення про повернення надлишково перерахованих коштів у розмірі 58805,00 грн.

З виписок з банківського рахунку позивача вбачається, що відповідачем 19.09.2008 р. та 18.11.2008 р. було повернуто загальну суму коштів у розмірі 40800,00 грн. за ячмінь, сплачених раніше (а.с.12-13).

У зв’язку з неповерненням всієї суми, позивачем на адресу відповідача була відправлена вимога № 48 від 01.12.2009 р. про повернення 18005,00 грн. надлишково сплачених грошових коштів (а.с.14-17).

У зв’язку з викладеним за відповідачем виникла заборгованість у зв’язку з неповерненням надлишково сплачених грошових коштів у розмірі 18005,00 грн., що і послужило підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Легтрейдторг" із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ст. 670 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось, вимога про повернення суми була відправлена на адресу відповідача, але сума у розмірі 18005,00 грн. повернута не була.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Враховуючи відмову позивача від домовленості щодо поставки товару, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства зобов’язання по поверненню 18005,00 грн. не виконав, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 18005,00 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у розмірі 324,09 грн. за період з 16.12.2009 р. по 10.02.2010 р., а також 3 % річних у розмірі 84,35 грн. за період з 16.12.2009 р. по 10.02.2010 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, відповідачем не були вчасно повернуті грошові кошти у розмірі 18005,00 грн. після пред’явлення відповідної вимоги.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та індекс інфляції суд визначає його обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим обставинам справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НІВА" інфляційних витрат у розмірі 324,09 грн. за період з 16.12.2009 р. по 10.02.2010 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НІВА" 3% річних у розмірі у розмірі 84,35 грн. за період з 16.12.2009 р. по 10.02.2010 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 625 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання складається також із грошової суми, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв’язку з чим грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у зв’язку з знеціненням грошових коштів, а річні – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і вказані нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за порушення зобов’язань.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 19.03.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НІВА" (96220, АР Крим, Роздольненський район, с. Руч'ї, вул. Тітова, будинок 1А, ідентифікаційний код 32989086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легтрейдторг" (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, ідентифікаційний код 34424173) 18005,00 грн. заборгованості, 84,35 грн. 3 % річних, 324,09 грн. інфляційних витрат, 184,13 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.