Рішення № 10319915, 16.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

16.03.2010Справа №2-2/1138-2010 за позовом Спільного українсько – естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма – Фарм, ЛТД» (01103, м.Київ, вул..Кіквідзе, 18-а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №188" (96100, м.Джанкой, вул..Свердлова, 32)

про стягнення 5 296грн78коп

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Черниш - ю/к, довір у справі.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача про стягнення 5 296грн78коп, з яких 4553грн17коп основного боргу, 682грн98коп штрафу, 40грн98коп інфляційних та 19грн65коп річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №42465 від 28.01.2009р на поставку товарів медичного призначення, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар, тоді як відповідач, у порушення умов договору, товар у повному об’ємі не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду клопотання №378 від 15.3.2010 року про уточнення прохальної частини позовної заяви.

Також представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача лише 4553грн17коп основного боргу, 682грн98коп штрафу, судові витрати у повному об’ємі покласти на відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не надав.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”№02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Спільним українсько – естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма – Фарм, ЛТД», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека №188", як покупцем, було укладено договір поставки № 42465 від 28.01.2009 року, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов’язався передати у власність (повне господарське відання) покупця, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у видаткових накладних, які є його невід’ємною частиною. Предметом поставки являються лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Ціни кожного виду товару вказуються у видаткових накладних на товар. Загальна сума по договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного договору (п.5.3, 5.4 договору).

Оплата покупцем товару за договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні заявки. При здійсненні покупцем оплати товару за договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов’язаний здійснити оплату за товар на користь продавця, вказується продавцем у видатковій накладній на товар, який поставляється. Надання продавцем покупцю рахунку – фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов’язковим. (п.6.1, 6.2 договору).

На виконання умов вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію, що підтверджується витратними накладними №9539517 від 13.11.2009р на суму 2377грн37коп,, №9539518 від 13.11.2009р на суму 144грн28коп, №9539519 від 13.11.2009р на суму 34грн15коп, №9540683 від 19.11.2009р на суму 466грн95коп, №9540920 від 19.11.2009р на суму 1925грн15коп, №9540921 від 19.11.2009р на суму 13грн10коп, №9540923 від 19.11.2009р на суму 247грн97коп, згідно яких представник TOB «Аптека №188» Єрьоменко Олена Анатоліївна на підставі Довіреності № 41 від 01.11.2009р. отримав від Спільного українсько – естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма – Фарм, ЛТД» продукцію на загальну суму 5208грн97коп.

Але у порушення норм діючого законодавства та укладеного між Спільним українсько – естонськимо підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма – Фарм, ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека №188" договором поставки № 42465 від 28.01.2009 року, продукція замовником повністю оплачена не була, в результаті чого станом на 22.01.20010р за відповідачем перед Спільним українсько – естонськимо підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма – Фарм, ЛТД» виникла заборгованість у розмірі 4553грн17коп, яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 4553грн17коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 4553грн17коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 682грн98коп штрафу, які також підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Пунктом 12.5 договору сторони передбачили за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та штраф у розмірі 15% від простроченої суми оплати.

Отже, у частині стягнення 682грн98коп штрафу позов також обґрунтований та підлягає задоволенню.

Враховуючи подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно з ст. 49 ГПК України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 17.3.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №188" (96100, м.Джанкой, вул..Свердлова, 32, р/р 26000301360667 у Акціонерному комерційному Промислово – інвестиційному банку м Красноперекопськ, МФО 324418, ЄДРПОУ 25141055, ІПН 251410501044) на користь Спільного українсько – естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма – Фарм, ЛТД» (01103, м.Київ, вул..Кіквідзе, 18-а, р/р 26003012817821 в Укрсімбанку м.Києва, МФО 322313, ЄДРПОУ 21642228) 4553грн17коп. боргу, 682грн98коп штрафу, 102,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.