Рішення № 10319912, 16.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

16.03.2010Справа №2-2/2401-2009 за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Красноперекопська» (96003, м. Красноперекопськ, вул. Привокзальна, 13)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест фірма «Скіф» (96003, м.Красноперекопськ, 1 мкр., буд. 23, кв. 2)

про стягнення 14184,02 грн.           

                    Суддя В.І. Толпиго

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Ібрагімов - предст, довіреність у справі.

Від відповідача : Кощєєва - директор.

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача про стягнення 14184,02грн, з яких 12856грн46коп заборгованості за безоблікове водокористування, 684грн74коп пені та 642грн82коп штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №113 від 01.01.2006 р. на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію. При проведені працівниками позивача мереж водозабезпечення та водовідводу приміщення відповідача було виявлено самовільне приєднання до водомірного вузла. На підставі перевірки позивачем було виписано рахунок №101 від 11.02.2009 р. та спрямовано припис про необхідність погашення заборгованості, однак, відповідач відмовився від добровільної сплати боргу. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до суду.

30 червня 2009 року позивачем було надано суду заяву №576 від 22.6.2009р про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 12856грн46коп заборгованості за безоблікове водокористування, 1073грн60коп пені та 642грн82коп штрафу.

Також 30.6.2009 року у судовому засіданні представником відповідача було надано суду заперечення на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог на підставі того, що з боку відповідача, на його розсуд, не було здійснено ніяких дій щодо втручання в роботу лічильників та самовільного приєднання до мереж. Більш того, відповідач вважає, що ніхто не може бути притягнений до відповідальності одного виду за одне і теж правопорушення.

14 грудня 2009 року у судовому засіданні представником позивача було надано суду додаткові пояснення №Ф 1224 від 14.12.2009р у зв’язку з проведенням судово – будівельної експертизи по справі, відповідно до яких з висновками експерта частково не згоден та наполягає на тому, що не має значення скільки відповідач міг взяти води через самовільне приєднання, а важливо те, що дане врізання було здійснено відповідачем.

Представник відповідача також 14.12.2009р надав суду пояснення на висновок експерту, відповідно до якого вважає, що висновки експертизи не являються для суду обов’язковими, та наполягає на тому, що безоблікового споживання води не було.

16 лютого 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача – Ібрагімова, а інтереси відповідача – Говзан, довіреності у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 3 Закони України «Про питну воду і питне водопостачання» (№2918 від 10.01.2002 року із змінами і доповненнями) законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається зокрема з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Згідно ст. 22 Закони України «Про питну воду і питне водопостачання» Споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення

Згідно із ст. 46 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання» особи, винні в самовільному підключенні споживачів до об'єктів та систем питного водопостачання і водовідведення, притягаються до відповідальності згідно із законами України.

Згідно ст. 47 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання» підприємствам питного водопостачання, яким заподіяний збиток юридичними або фізичними особами в результаті порушення ними Правил користування системами питного водопостачання, збитки відшкодовуються відповідно до законів України.

Між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Красноперекопська», як міськводоканалом, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвест фірма «Скіф», як абонентом, був укладений договір № 113 від 01.01.2006 на відпуск води з комунального водопроводу і прийом стоків в комунальну каналізацію, відповідно до умов якого позивач надає, а відповідач приймає на умовах договору та вимог діючого законодавства послуги з відпуску води з комунального водопроводу та приймання стоків у комунальну каналізацію.

Пунктом 4 договору сторони передбачили, що рахунки за водопостачання і водовідведення підлягають оплаті Абонентом в п'ятиденний термін після їх пред'явлення Міськводоканалом, але не пізніше 25 чисел поточного місяця. Абонент зобов'язаний провести оплату платіжним дорученням або іншим способом за письмовим погодженням з Міськводоканалом. За дату оплати береться дата зарахування засобів на поточний рахунок або дата внесення готівки в касу Міськводоканалу.

Відповідно до абз. «Б» п.7 Договору, за відсутності або розміщенні абонентом водомірних пристроїв і приладів обліку стоків з порушенням Правил технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення населених пунктів, що діють, 2.04.01-85 Сніп, паспорту водолічильника, настояних правил і умов установки водолічильників, водопостачання і водовідведення абонента вважається безобліковим і витрата води, стоків визначається по пропускній спроможності труби введення при швидкості руху рідини 2 м/сек згідно режиму роботи підприємства.

Відповідно до абз. «А» п.17 Договору абонент несе відповідальність за збереження і експлуатацію мереж споруд і пристроїв, що знаходяться на його балансі, цілісність і збереження пломб на водо лічильнику, засувках, пожежних гідрантах і ін. спорудах.

Представник Міськводоканалу має право проводити обстеження водопровідних і каналізаційних систем будь-якого користувача, приладів і пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання і так далі і складати акти за наслідками цих обстежень. Якщо відповідач відмовляється підписати акт, він підписується представником Міськводоканалу, і в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання в зазначені в нім терміни, а також є підставою для розрахунків за водокористування у відповідності с п. 9.6. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення» затверджених Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., зареєстрованих МЮ України 07.10.2008р. №936/1527, далі по тексту «Правил № 190». (п.18 договору).

При виконання цього договору, а також з усіх питань, що не знайшов віддзеркалення в договорі, сторони керуються Водним Кодексом України, Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, і іншими нормативними документами (п.19 Договору).

Абзацем «Б» п.20 Договору сторони визначили, що якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не зажадає його розірвання або зміни, договір без додаткових узгоджень вважається продовженим на невизначений термін.

Згідно ст. 22 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників підприємств питного водопостачання до власних водопровідних мереж та обладнання для контролю за рівнем споживання питної води, а також для виконання відключення і обмеження споживання відповідно до встановленого порядку. В разі перешкоди у доступі зазначених представників до водопровідних мереж та обладнання споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону.

Обов'язок забезпечувати безперешкодний доступ представників Міськводоканалу до водопровідних пристрої і устаткуванню закріплена також в абз. «з» п. 13 Договору.

Згідно п. 4.2 Правил 190 забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів). У разі самовільного приєднання розрахунок здійснюється згідно з п. 3.3 цих Правил.

Згідно п. 3.2. «Правил 190» водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

У відповідності с п. 12 укладеного Договору № 113, при виявленні представником Міскводоканалу самовільного підключення або нераціонального використання води, у разі невиконання відповідачем приписів у встановлений строк, міськводоканал здійснює розрахунок витрати води, виходячи з пропускної можливості труби введення при скорості руху води у ній 2м/сек та дії її повним печінням у продовж 24 годин у добу.

10 лютого 2009р. представниками позивача було проведення обстеження мереж водопостачання і водовідведення, водомірного вузла встановленого в приміщенні перукарні «Венеція», розташованою за адресою: місто Красноперекопськ, 1 мкр, д. 23, кв. 2, яка належить відповідачу, в ході якої було виявлено самовільне приєднання труби діаметром 15 мм. По даному факту був складений Акт про порушення п. 3.2. Правил 190.

Згідно п. 3.3 Правил 190 у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Згідно п.3.4 Правил 190 розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками. У разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел (п.5.29, 3.14 Правил 190).

Тарифи для споживачів 2 групи згідно п. 1.3 Рішення виконкому Красноперекопського міської ради від 27.06.2008р. № 141 встановлено так: за водопостачання у розмірі 7,06 грн. за 1 м/куб води, за водовідведення у розмірі 7,00 грн. за 1 м/куб стоків.

Відповідно до умов діючого законодавства, а саме п.3.3 Правил 190 та п.12 укладеного між сторонами Договору, позивачем був здійснений розрахунок витрати води на суму 6455грн66коп.

Також позивачем на підставі п.9 Договору та п. 3.14 та 5.29 Правил 190 було здійснено розрахунок стоків на суму 6400-80грн.

Тобто, всього за дане порушення відповідачу позивачем було нараховане відповідачу с 12856грн46коп.

11.02.2009р. відповідачеві був виписаний рахунок № 101 і направлено письмове розпорядження про необхідність погашення наявної заборгованості за безучетное водоспоживання в строк до 22.02.2009г.

Проте від добровільного погашення заборгованості за безоблікове водоспоживання відповідач відмовився, рахунок № 101 залишився неоплаченим.

18 лютого 2009р. представниками позивача було проведення повторне обстеження мереж водопостачання і водовідведення, водомірного вузла встановленого в приміщенні перукарні «Венеція», розташованою за адресою: місто Красноперекопськ, 1 мкр, д. 23, кв. 2, яка належить відповідачу, в ході якої було виявлено самовільне приєднання труби діаметром 15 мм в трубопровід холодної води; приєднання зроблене до водомірного вузла встановленого у відповідача згідно раніше виданих технічних умов і Актів опломбування водомірного вузла від 01.06.2005р. і 18.01.2008р. По даному факту знов був складений Акт про порушення Правил.

Враховуючі характер спору та необхідність отримання відповідей на питання, що вимагають спеціальні пізнання, суд ухвалою ГС АРК від 10.8.2009 р по справі №2-15/2401-2009 (№2-2/2401-2009) призначив по справі судову бухгалтерсько – технічну експертизу, та провадження по справі зупинив.

23 листопада 2009 року до господарського суду надійшов висновок експерта від 16.11.2009р №5/09.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Відповідно до висновку експерта 16.11.2009р №5/09по матеріалам справи №2-15/2401-2009 (№2-2/2401-2009) експертом встановлено, з боку відповідача мається самовільне приєднання діаметром 15мм. до трубопроводу холодної води, розташованому на території парикмахерської «Венеция» за адресою м.Красноперекопськ, мікр.1, буд.23, кв.2 у зв’язку з чим відповідач мав можливість користуватися водою безобліково.

Отже, як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Промін вест фірма «Скіф» оплата по пред’явленому рахунку за порушення умов укладеного договору та вимог діючого законодавства 12 856грн46коп проведена не була.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 12 856грн46коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Таким чином, у частині стягнення заборгованості за без облікове водокористування в розмірі 12856грн46коп. позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 1073грн60коп пені та 642грн82коп штрафу.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4 абзацем «А» Договору № 113 передбачено за невчасну оплату за надані послуги стягається пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України згідно Закону України «Про відповідальність за невчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96 - ВР від 22.11.1996р. від не перерахованої суми за кожен день прострочення.

Отже, у частині стягнення 1060грн92коп пені (за період з 26.02.2009р по 30.6.2009р) та позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, проведений відповідно до абз. «А» п.4 договору, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

У частині стягнення 12грн68коп пені за 23-25 лютого 2009р позовні вимоги задоволення не підлягають, оскільки п.4 договору, як вже зазначалося, передбачена можливість оплати рахунку не пізніше 25 числа поточного місяця.

Що стосується стягнення 642грн82коп штрафу позовні вимоги також підлягають задоволенню на підставі вищевикладеного,а також у зв’язку з тим, що як вже зазначалося, рахунок залишився не оплаченим у встановлений договором строк, отже відповідач відмовився від його оплати.

Відповідно до ст..627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами укладеного Договору, а саме: абзацом «Б» пункту 4 даного Договору передбачена відповідальність відповідача перед позивачем за відмову повністю або частково сплатити рахунок у вигляді виплатити штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості, від сплати якої він відмовився.

Даний пункт договору являються діючим, у встановленому порядку не визнаний недійсним.

Доводи відповідача, у тому числі, що стосуються його посилання на п.1 Перехідних положень Закону України «Про житлово – комунальні послуги» про втрату дії договору від 01.01.2006р №113, неспроможні, тому як відповідно до даної статтею закону мали бути приведені, тобто договори, які укладені до вступу у силу вищевказаного закону. А договір на підставі якого стягується позовна сума укладений після вступу даного закону у силу.

Витрати по оплаті державного мита, витрати на оплату інформаційно-технічних послуг судового процесу та витрати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом відповідно до ст.44,49 ГПК України відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду оголошувалася перерва на 16.3.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 16.3.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест фірма «Скіф» (96003, м.Красноперекопськ, 1 мкр., буд. 23, кв. 2, салон краси «Венеция», р/р №26005301360101, МФО 324418, ЗКПО 22281100, Красноперекопське відділення «Промінвестбанк») на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Красноперекопська» (96003, м. Красноперекопськ, вул. Привокзальна, 13, р/р №26030456506951, МФО 324010, ЗКПО 05450363, КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м.Сімферополь) 12856грн46коп заборгованості за без облікове водокористування, 1060грн92коп пені, 642грн82коп штрафу, 145грн.60коп державного мита, 235грн79коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест фірма «Скіф» (96003, м.Красноперекопськ, 1 мкр., буд. 23, кв. 2, салон краси «Венеция», р/р №26005301360101, МФО 324418, ЗКПО 22281100, Красноперекопське відділення «Промінвестбанк») на користь Центру судових експертиз (95000, м.Сімферополь, вул..Шполянської, 6, оф.1, ЗКПО 36540335, рахунок №260041340201 у філії «Кримське регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» м.Сімферополь, МФО 384889) 2497,82грн витрат за проведення судової експертизи.

4.          Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Красноперекопська» (96003, м. Красноперекопськ, вул. Привокзальна, 13, р/р №26030456506951, МФО 324010, ЗКПО 05450363, КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м.Сімферополь) на користь Центру судових експертиз (95000, м.сімферополь, вул..Шполянської, 6, оф.1, ЗКПО 36540335, рахунок №260041340201 у філії «Кримське регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» м.Сімферополь, МФО 384889) 2,18грн витрат за проведення судової експертизи.

5.          У частині стягнення 12грн68коп пені відмовити.

6.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.