Рішення № 10319899, 10.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2010Справа №2-23/96-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка», смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-2000», м. Сімферополь

про стягнення 445 839,52 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Прохорова Ю.В., представ. за довір. № 147 від 12.01.2010 р.

Від відповідача – Вахрушев В.Е., представ. за довір. № 2-ю від 15.01.2009 р.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за договором поставки товару № 02895-08 від 01.01.2008р. у сумі 445839,52 грн., а саме: 268758,59 грн. основної заборгованості, 40773,23 грн. пені, 8806,05 грн. інфляційних збитків, 54117,87 грн. 24% річних, 73383,78 грн. 20% штрафу; позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати у сумі 4694,40 грн., а саме: 4458,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          10.03.2010р. від представника позивача надійшли пояснення по справі, в яких він вказує, що в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено 30000,00грн. боргу, у зв’язку із чим просить стягнути з відповідача: 238758,60 грн. основної заборгованості, 40773,23 грн. пені, 8806,05 грн. інфляційних збитків, 54117,87 грн. 24% річних, 73383,78 грн. 20% штрафу, 4458,40грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.03.2010р. визнав позовні вимоги, однак просив не стягувати штрафні санкцій у зв’язку з тяжким матеріальним становищем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд

Встановив :

01.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - 2000» (покупець), було укладено договір поставки товару №02895-08.

Пунктом 1.1 договору передбачено обов'язок позивача передати відповідачу товар -автошини, в асортименті, кількості та за ціною у українській гривні згідно з узгодженою заявкою відповідача. Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, кількості та ціни товару вважається прийняття покупцем товару по видатковій накладній, яка після її підписання мас юридичну силу специфікації.

Згідно п.1.2 договору сторони домовились, що усі товари, отримані покупцем від постачальника, вважаються отриманими у виконання цього договору, якщо не обумовлено інше.

31.12.2008 року сторонами було узгоджено та підписано додаткову угоду до договору.

Відповідно до п.4.3 договору та п.1 додаткової угоди оплата товару здійснюється відповідачем на підставі договору та видаткових накладних до нього, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок позивача, або внесенням готівки в касу позивача протягом 14 календарних днів з моменту поставки.

Датою поставки, відповідно до п.4.5 договору, вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на отриманий товар.

          У виконання умов договору №02895-08 від 01.01.2008 року, позивач здійснив поставку товару відповідачу по видатковим накладним:

- № ХВ-0082440 від 03.10.2008 року на суму 121819,50 грн.;

- № ХВ-0105299 від 06.12.2008 року на суму 7404,24 грн.;

- № ХВ-0113425 від 17.01.2009 року на суму 49727,22 грн.;

- № ХВ-0116863 від 31.01.2009 року на суму 26998,98 грн.;

- № ХВ-0119307 від 10.02.2009 року на суму 30932,40 грн.;

- № ХВ-0120500 від 14.02.2009 року на суму 20400,24 грн.;

- № ХВ-0120531 від 14.02.2009 року на суму 5828,64 грн.;

- № ХВ-0124610 від 28.02.2009 року на суму 103895,46 грн.;

- № ХВ-0136267 від 04.04.2009 року на суму 60843,12 грн.;

          Загальна вартість переданого позивачем по зазначеним вище накладним товару становить 427849,80 грн.

          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач частково здійснив повернення товару на загальну суму 7370,37 грн., а також здійснив часткову оплату вартості отриманого товару в сумі 151720,84 грн.

          Останнє відвантаження товару на користь відповідача, позивач здійснив 04.04.2009 року, таким чином враховуючи вимоги п.4.3 договору, відповідач у строк до 17.04.2009 року повинен був і здійснити остаточні розрахунки з позивачем, однак відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем.

          Таким чином станом на 18.04.009 року за відповідачем склалася заборгованість в сумі 366918,84 грн.

          Після цього відповідач частково перерахував заборгованість за отриманий товар сумі 98160,25 грн., та в процесі розгляду справи відповідач сплатив 30000,00грн. боргу.

Суд вважає, що часткова оплата відповідачем заборгованості свідчить про визнання ним боргу.

          Таким чином станом на 10.03.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 238758,60 грн., що підтверджено матеріалами справи та підлягає стягненню.

           Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

          Пунктом 5.1. договору та п.3 додаткової угоди передбачено що у разі порушення строків оплаті за товару покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом усього періоду прострочення. При простроченні платежу на строк більше ніж 30 календарних днів, покупець зобов’язаний також уплатити штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

          Сума боргу за отриманий товар виникла у відповідача 17.04.2009 року в сумі 366918,88грн.

Позивач просить стягнути пеню у розмірі 40773,23 грн. та штраф у розмірі 73383,78грн. згідно розрахунку, які розраховані вірно та підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.1. договору та п.3 додаткової угоди відповідач також зобов’язаний у випадку порушення строків оплати товару уплатити позивачу 24% річних від простроченої суми протягом усього періоду прострочення.

Нараховані позивачем у розрахунку інфляційні витрати у розмірі 8806,05 грн. та 54117,87грн. 24% річних є обґрунтованими та також підлягають стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Згідно п. 3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/289 від 18.09.1997 р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін – за згодою цього представника.

За згодою представників позивача та відповідача в судовому засіданні 10.03.2010 р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 15.03.2010 р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-2000» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Глінки, 68, п/р 26009300000749 в АКБ «Форму», м.Сімферополь, МФО 384890, код ЄДРПОУ 31173594, ІПН 311735901284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул.Промислова, 1, п/р 260080018324 у АКРБ «Регіон-Банк», м.Харків, МФО 351254, ІПН 330108220234) 238758,60грн. основного боргу, 40773,23 грн. пені, 73383,78 грн. 20% штрафу, 8806,05 грн. інфляційних витрат, 54117,87 грн. 24% річних, 4458,40 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.