Рішення № 10319891, 11.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

11.03.2010Справа №2-31/3921-2009 За позовом – Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садового-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, м.Ялта, Масандрівський парк, 40а),

до відповідача – фізичної особи-підприємця Квасової Тамари Дмитрівни (98612, м.Ялта, вул. Весіння, 13, кв. 65; Ідентифікаційний №1852914149),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –

1)          Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земельних ресурсів АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114),

2)          Республіканський комітет АРК по екології та природних ресурсах (95000, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 198),

за участю – Прокуратури АР Крим (95000, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 21),

про усунення перешкод та знесення споруди.

Суддя А.В. Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Прокурор – Сокол О.В. посвідчення № 08089

Від позивача – Руденко В.П. за довіреністю від 27.04.09 р. № 371

Від відповідача – Саликіна Я.С. за довіреністю від 08.09.09 р.

Від третіх осіб – не з'явилися.

Обставини справи:

Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садового-паркового мистецтва загальнодержавного значення, звернулась до господарського суду АРК з позовом до відповідача – фізичної особи-підприємця Квасової Тамари Дмитрівни, у якому просить суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди у використанні позивачем території Лівадійського парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться на території Лівадійського парку біля Лівадійського палацу, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду АРК від 23.07.2009р. порушено провадження у справі суддею Медведчук О.Л.

Ухвалою господарського суду АРК від 22.09.2009 р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земельних ресурсів АР Крим та Республіканський комітет АРК по екології та природних ресурсах.

У ході судового розгляду справи позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України надавав суду заяви про уточнення позовних вимог. В останнє заявою від 22.10.09 р. позивач змінив позовні вимоги і просить суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди у використанні позивачем території Лівадійського парка-пам’ятки садово-паркового мистецтва шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться ліворуч від доріжки від Північних воріт Лівадійського парку до Лівадійського палацу-музею на куртині № 40 під порядковим № 7 відповідно до доданої схеми їх розміщення, а також просить стягнути з відповідача судові витрати. Заява прийнята судом до розгляду.

16.12.09 р. до суду надійшла заява позивача (вих..№014 від 09.12.2009р.) про відмову від позову в порядку ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України та заява про відзив усіх довіреностей, що видані на ім'я Руденка В.П. та Кучмана П.І. Дані заяви були підписані директором Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садового-паркового мистецтва загальнодержавного значення Радіоновським В.М., однак згідно доданої до заяви копії наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 23.11.09р., Радіоновський В.М. призначений тимчасово виконуючим обов’язки директора. Крім того, матеріали справи містять письмові відомості щодо відсутності реєстрації такої заяви у журналі реєстрації вихідної кореспонденції підприємства із зазначеним номером та датою.

На запит суду Міністерство охорони навколишнього природного середовища України повідомило, що відповідно до наказу Мінприроди від 22.02.09 р. № 146-о на посаді директора Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садового-паркового мистецтва загальнодержавного значення поновлено Бондара В.В. на підставі постанови окружного адміністративного суду м. Севастополя від 10.12.2009р. у справі №2-а-2443/09/2770.

21.12.2009 р. (вх. № 21741) до суду надійшла заява прокуратури АР Крим про вступ у справу в порядку ст. 29 ГПК України.

За резолюцією заступника голови господарського суду АРК від 24.12.2009р. у зв’язку із закінченням повноважень судді Медведчук О.Л. справу передано на розгляд судді Приваловій А.В. Ухвалою суду від 29.12.2009р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду з привласненням справі №2-31/3921-2009.

Позивач обґрунтовує позов тим, що на території Лівадійського парку відповідачем було самовільно без відповідного дозволу розміщено торгівельний павільйон, встановлення якого не відповідає Інструкції про застосування порядку та установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища України №27 від 24.01.2008р., а також Науковому обґрунтуванню лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський» від 16.12.2005 р. та лімітам на 2009 рік №224/24-6-2009, затверджених 07.05.2009р. Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву посилається на отримання від Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення дозволу від 22.04.2008 р. № 050 на розміщення торговельного павільйону та території Лівадійського парку, та в подальшому, відповідно до розробленого Наукового обґрунтування лімітів на використання території Лівадійського парку і відповідно до затверджених Міністерством охорони навколишнього природного середовища України лімітів на використання природних ресурсів, здійснення установки павільйону із легких конструкцій (без фундаменту). Вказує, що торгівельна діяльність на території Лівадійського парку здійснювалась ним на підставі дозволу на здійснення торговельної діяльності та надання послуг на території Лівадійської селищної ради, виданого органом місцевого самоврядування, а також на підставі договору з позивачем на використання природних ресурсів у межах затверджених лімітів. Проте у 2009 році, не зважаючи на отримання лімітів, якими передбачено розміщення торгівельних павільйонів, в тому числі і павільйону, що використовується відповідачем, позивач не уклав договір з відповідачем. Тому, на думку відповідача, з незалежних від нього причин, він позбавлений можливості отримати дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів. Вважає, що доводи позивача про самочинне захоплення території Лівадійського парку є надуманими і необґрунтованими. Також вважає, що права позивача, як землекористувача, не порушені з огляду на відсутність у позивача зареєстрованого державного акту на право постійного користування землею.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням їх останніх уточнень та доповнень. Заяву про відмову від позову не підтримав, вказуючи на її подання неповноважною особою та в порушення інтересів позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позов, вказуючи на відсутність підстав для задоволення позову.

Прокурор підтримав позицію позивача, вважає позов обґрунтованим та вказує, що дії відповідача щодо використання без дозволу природного об’єкту порушує інтереси держави у сфері охорони і використання територій і об’єктів природно – заповідного фонду та охорони навколишнього природного середовища.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, явку своїх представників у судові засідання не забезпечили, про причини неприбуття суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи, що заява позивача про відмову від позову вих.№014 від 09.12.2009р., підписана неповноважною особою та порушує інтереси держави у сфері охорони і використання територій і об’єктів природно – заповідного фонду та охорони навколишнього природного середовища суд не приймає її до уваги при розгляді даної справи.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи продовжувався за згодою сторін відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, наданих у ході судового розгляду справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, яка створена відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №196 від 12.05.2004р. замість ліквідованої Адміністрації парків, відповідно до Положення про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є державною установою, що здійснює державну політику у сфері охорони, збереження та використання території Парків, у тому числі Лівадійського парку.

Відповідно до Положення про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, Держадміністрація є бюджетною установою, яка створена з метою вдосконалення управління територіями Лівадійського, Масандрівського і Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення і входить до сфери управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Згідно п.3 Положення зазначені парки входять до складу природно-заповідного фонду України, охороняються як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (т.1, а.с.10-14).

Територія Лівадійського парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення визначена проектом організації території Парку в 1999 році та технічним звітом по інвентаризації і встановленню меж земельної ділянки Лівадійськогьо парку в смт. Лівадія 2000 року, затвердженого пунктом 2 рішення Лівадійської селищної ради №36 від 23.01.2001р. з визначенням меж Лівадійського парку площею 35,9307га і винесенням їх в натуру та видачею Адміністрації парків державного акту на право постійного користування землею від 15.06.2001р. І-КМ №000504, зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування землею за №76 (а.с.84-87, т.1).

У зв’язку з ліквідацією Адміністрації парків відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №195 від 12.05.2004р., рішенням Лівадійської селищної ради №23 від 23.05.2006р. переоформлено право постійного користування землею Лівадійського парку площею 35,9307га на Держадміністрацію парків з видачею Державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №000660 (а.с.88-89, т.1).

Рішенням господарського суду АРК від 11.06.09р. у справі 2-8/1803-2009 зобов’язано Кримську регіональну філію ДП «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати державний акт серії ЯЯ №000660 на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307га, виданий Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Зазначене рішення вступило в закону силу (а.с.90-94, т.1)

У зв’язку з наведеним доводи відповідача про відсутність у позивача державного акту на землю не відповідають фактичним обставинам справи, тому не приймаються судом до уваги.

Згідно охоронного зобов’язання №ППСПИ/з-41 від 26.05.2008р., виданого Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, землекористувач – Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, взяла під охорону заповідний об’єкт Лівадійський парк і зобов’язалась охороняти його і додержуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів. Цим охоронним зобов’язанням на території парка-пам’ятки садово-паркового мистецтва заборонено, зокрема, проведення господарської і підприємницької діяльності без попереднього узгодження з місцевим природоохоронним органом, відведення земельних ділянок парку для інших цілей, використання їх під будь-яке будівництво, а також розміщення торгових точок, ларьків, кіосків, оскільки запроваджено заповідний режим його використання (т.1, а.с.16).

Забезпечення заповідного режиму згідно ст.ст.3,34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.8 Закону України «Про природно-заповідний фонд» та Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. №459, здійснюється шляхом науково обґрунтованого нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, встановлення лімітів, якими визначаються обсяги використання природних ресурсів, у межах яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. №459 та Інструкції про порядок установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (яка діяла на час розробки наукового обґрунтування лімітів), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.03.1993р. №19, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.03.1993р. за №459, у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 11.05.1994р. №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.1994р. за №111/320, на замовлення Держадміністрації парків було розроблено Наукове обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», затвердженого в.о. директора Держадміністрації парків 16.12.2005 р. (а.с.107-118, т.1).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про застосування порядку та установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (далі - Інструкція), затвердженої наказом Мінприроди від 24.01.2008р. № 27 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12.02.2008р. за №117/14808, ліміти на використання природних ресурсів встановлюються щороку.

Згідно до пункту 2.1 Інструкції заявниками на ліміти є особи, у віданні яких знаходяться природні ресурси у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

У відповідності до пункту 3.2. розділу III Інструкції ліміти в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, а також в освітньо-виховних цілях встановлюються з визначенням меж, площ територій, кількості відвідувачів та умов відвідування з урахуванням ступеня рекреаційного та іншого навантаження на ці території.

На підставі Інструкції та у відповідності до Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», Держадміністрацією парків, у віданні якої знаходиться Лівадійський парк відповідно до Положення про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, на 2009р. одержані ліміти на використання природних ресурсів за №224/24-6-2009, затверджені 07.05.2009р. Мінприроди, у тому числі у межах Лівадійського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (далі – ліміти, т.1, а.с.119-120).

Пунктом 4 лімітів на використання природних ресурсів на території Лівадійського парку передбачено використання території парку для торгівлі сувенірами, книгодрукарською продукцією, фотоматеріалами на збірних, легких металоконструкціях, розташованих на доріжці від північних воріт до палацу між куртин 33 та 39, 40 загальною площею 80 кв.м. загальною кількістю 20 об'єктів.

Вказані вимоги щодо використання території Лівадійського парку для торгівлі сувенірами, книгодрукарською продукцією, фотоматеріалами на збірних, легких металоконструкціях, розташованих на доріжці від північних воріт до палацу між куртин 33 та 39, 40 загальною кількістю 20 об'єктів і площею одного торгового місця 4 кв.м. передбачені у таблиці 2.2 Переліку тимчасових об'єктів обслуговування відвідувачів Лівадійського парку Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки «Лівадійський» від 16.12.2005 р.

Фактично, відповідно до контрольного обміру тимчасового використання території Лівадійського парку від 30.03.2009р., додатку до акту Контрольно-ревізійного управління в АР Крим від 31.03.2009р. №07-21/07, єдина металоконструкція розділена на відсіки у кількості 12 шт., у число яких під №7 входить торгівельний павільйон підприємця Квасової Т.Д., знаходиться на бетонній площадці єдиного масиву на куртині парку, замість площі 48кв.м., металоконструкція займає площу 66,00кв.м. (2,50х2,20)х12=66,00кв.м.), що перевищує на 18,00кв.м. норму, встановлену Науковим обґрунтуванням лімітів (а.с.121-123, т.1).

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природоохоронного та історіко-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об’єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об’єктів.

За результатами перевірки, проведеної Держземінспекцією АРК 20.01.2009 р., за фактом порушення вимог земельного законодавства складено адміністративний протокол №003411 відносно фізичної особи-підприємця Квасової Тамари Дмитрівни, за ознаками правопорушення передбаченого ст.53-1 КУпАП, а саме самовільного зайняття та використання земельної ділянки біля Лівадійського палацу, шляхом встановлення торговельного павільйону (ролєта), та видано припис від 20.01.2009 р. №003306 про усунення порушень ст.125 Земельного кодексу України.

За результатами повторної перевірки стану дотримання вимог земельного законодавства на території Лівадійського парку Держземінспекцією АРК 18.03.2009 р. фізичній особі-підприємцю Квасовій Тамарі Дмитрівні було видано черговий припис №004216 про усунення порушень та складено протокол про адміністративне правопорушення №003009 за невиконання припису №003306 від 20.01.2009р.

Постановою Держземінспекції АРК від 19.03.2009 р. №003411 за фактом здійснення правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, щодо самочинного зайняття та використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,0004 га за адресою: м. Ялта, Лівадійський парк біля палацу, Квасову Т.Г. було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 255,00 грн., а постановою Держземінспекції АРК від 20.03.2009 р. №003009 за фактом здійснення правопорушення, передбаченого ст.188-5 КУпАП, щодо невиконання припису №003321 від 20.03.2009 р. на неї було накладено штраф у розмірі 170,00 грн.

Доказів оскарження та скасування зазначених постанов відповідачем суду не надано. Отже, факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки особо цінних земель заповідного фонду, охорона яких покладена на позивача, підтверджено позивачем належними доказами і не спростовано відповідачем.

Доказів щодо наявності у фізичної особи-підприємця Квасової Т.Д. договору оренди на спірну земельну ділянку або іншої підстави набуття прав на спірну земельну ділянку відповідно до закону, суду не надавалось, як і доказів щодо звільнення земельної ділянки, усунення виявлених порушень.

Як вбачається з представлених позивачем фотоматеріалів (а.с.42-43, 113-118, т.1) спірний об'єкт – торгівельний павільйон (ролєт) відповідача значиться під №7, розміщений на куртині 40, а не між куртинами 33 і 39, 40 по дублюючій доріжці вздовж основного проходу до будівлі Лівадійського палацу з північної сторони (основного) в’їзду в парк, як це передбачено схемою дислокації об’єктів виносної торгівлі Наукового обґрунтування лімітів, не є збірним, з легкими металоконструкціями розміром 2х2м., як це передбачено лімітами, а збудований як стаціонарна металева конструкція розміром 2,50х2,20м. на бетонній основі, влитим у єдиний масив металевих конструкцій павільйонів на куртині парку.

Наведеним спростовуються твердження відповідача про відповідність встановленого ним в Лівадійському парку-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення торговельного павільйону затвердженим лімітам та їх Науковому обґрунтуванню.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача, як на правомірне зайняття ним земельної ділянки під розміщення торгівельного павільйону, на розроблення нового Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів території Лівадійського парку пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення від 07.12.2009р., оскільки дана обставина не є підставою для набуття відповідачем права на розміщення об’єкту торгівлі на території парку-пам’ятки, а дає лише право позивачу на одержання нових лімітів, якими мають бути передбачені нові умови розміщення об’єктів торгівлі, тоді як таких суду не представлено.

Суд зазначає, що видача відповідних лімітів позивачу на 2009 рік не дає підстави вважати, що розміщення торгівельного павільйону, що використовується фізичною особою-підприємцем Квасовою Т.Д. на території Лівадійського парку, є правомірним, так як між сторонами не врегульовані питання щодо належного оформлення землекористування з метою здійснення підприємницької діяльності, тобто укладення відповідного договору на використання території об’єктів природно-заповідного фонду для розміщення тимчасової виносної торгівельної точки.

Також судом приймається до уваги те, що Держадміністрація парків не надавала фізичній особі-підприємцю Квасовій Т.Д. погодження на встановлення торгівельного павільйону (ролєту) на бетонній основі на куртині № 40 стаціонарного зразку, а також те, що відповідач не має з позивачем договірних відносин на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський» у визначених лімітах на 2009 р., та не має дозволу на спеціальне використання природних ресурсів.

Крім того, відповідно до листа виконавчого комітету Лівадійської селищної ради за №02/14-432 від 17.04.2009 р. (а.с.35 т.1), на 2009 р. дозволи на торговельну діяльність на території Лівадійського парку Лівадійською селищною радою відповідачу не видавались.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач без всякої правової підстави займає земельну ділянку площею 4кв.м. під розміщення об’єкту торгівлі, не маючи при цьому правовстановлюючого документу на користування земельною ділянкою, дозволу на розміщення об’єкту торгівлі, договору з позивачем на використання природних ресурсів на території парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва та відповідного дозволу на спеціальне використання природних ресурсів. У відповідача відсутні будь-які дозвільні документи на розміщення у 2009 році даного об’єкту на території Лівадійського парку. Станом на день розгляду справи відповідачем будь-яких дозвільних документів на розміщення торгівельного павільйону на спірній земельній ділянці суду також не надано. Відтак, встановлення відповідачем торгівельного павільйону (ролєту) на куртині № 40 є самовільним.

Згідно статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. № 963-IV під самовільним зайняттям земельної ділянки мають вважатися будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Оскільки, саме на позивача покладено завдання забезпечення проведення державної політики у галузі збереження, охорони та використання парків, він має законні підстави вимагати усунення перешкод в використанні території Лівадійського парку, територія якого знаходиться у користуванні позивача і визначена відповідним державним актом на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307га.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду належних доказів, які б спростували доводи позивача і довели б суду необґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням викладеного, оцінюючи докази у даній справі відповідно до вимог ст.43 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, відтак підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 11.03.2010р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 16.03.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов'язати фізичну особу-підприємця Квасову Тамару Дмитрівну (98612, м. Ялта, вул. Весіння, 13, кв. 65; Ідентифікаційний №1852914149) усунути перешкоди у використанні Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, м. Ялта, Масандрівський парк, 40а, ЗКПО 33223992) території Лівадійського парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться ліворуч від доріжки від північних воріт Лівадійського парку-пам’ятки до Лівадійського палацу-музею на куртині № 40 під порядковим №7 відповідно до схеми їх розміщення.

3.          Стягнути з фізичної особи – підприємця Квасової Тамари Дмитрівни (98612, м. Ялта, вул. Весіння, 13, кв. 65; Ідентифікаційний №1852914149) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, м. Ялта, Масандрівський парк, 40а; ЗКПО 33223992) 85,00 грн. держмита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.