Рішення № 10319888, 17.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

17.03.2010Справа №2-24/437-2010

За позовом Фізичної особи-підприємця Чеканова Андрія Володимировича (95047, АР Крим, м. Сімферополь, провулок Задорожний, 3/4, ідентифікаційний код 2625601790)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Репіна, 122, ідентифікаційний номер 24029801)

про стягнення 3 964,12 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Барановська Л.О. – представник, довіреність № 1692 від 07.07.2009р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Позивач – Фізична особа –підприємець Чеканов Андрій Володимирович звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" про стягнення з відповідача на користь Фізичної особи-підприємця Чеканова Андрія Володимировича суми заборгованості з оплати поставленої продукції, відповідно до Договору № 1940-Е/08 від 03.01.2008р. у розмірі 3792,40 грн. та пені у розмірі 171,72 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань за Договором поставки № 1940-Е/08 від 03.01.2008р., а саме: несплатою суми поставленого Фізичною особою-підприємцем Чекановим Андрієм Володимировичем за товаротранспортною накладною № НН-7654-е від 05.08.2009р. товару.

Таким чином, позивач, посилаючись на умови укладеного договору та норми чинного законодавства на підставі порушення відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару, просить стягнути суму заборгованості, а також штрафні санкції у вигляді пені з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" у примусовому порядку.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

03.01.2008 року між Фізичною особою – підприємцем Чекановим Андрієм Володимировичем (Постачальник) та Фізичною особою –підприємцем Біляєвою Емілією Михайлівною (Покупець ) був укладений договір поставки продукції № 3064 –Я/08 (а.с. 8-9).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постчальник зобов’язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти та своєчасно сплатити Продукцію, на умовах та в строки, передбачені дійсним Договором.

Асортимент, кількість та ціна поставляємої Покупцю продукції визначається у накладних, які надаються Постачальником, та які є невід’ємною частиною дійсного Договору (п. 1.2 Договору).

У випадку розрахунків із відстроченням платежу, відстрочення допускається на строк не більше 10 календарних днів (з дня відвантаження Продукції Покупцю) по кожній з груп товарів (п. 3.5 Договору).

Згідно з п. 4.4 Договору приймання продукції виконується по товаро – транспортним накладним особами, які уповноважені керівником підприємства Покупця. Зазначені особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.

Зазначеним пунктом договору сторони визначили вимоги до оформлення документів по поставці продукції.

Так, сторони визначили, що товаротранспортна (видаткова) накладна повинна бути підписана уповноваженою на отримання товароматеріальних цінностей особою; повноваження особи, яка здійснює приймання товару, повинні підтверджуватися відповідною довіреністю на отримання товароматеріальних цінностей, яка разом із підписаною накладною передається представнику Постачальника. При централізовано-кільцевих поставках продукції підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей; вся товаросупрвідна документація (акт приймання – передачі, накладні, довіреності) обов’язково повинна засвідчуватися печаткою (штампом) Покупця (крім фізичних осіб – підприємців, які працюють без печатки).; у товаротранспортній (видатковій) накладній обов’язково повинні бути вказані П.І.Б. особи, яка здійснює приймання товару, його посаду та підпис.

Строк дії договору встановлений п. 7.1 договору та становить з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 р.

Якщо за 10 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін письмово не заявить про своє бажання розірвати дійсний договір, він вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах (п. 7.2 Договору).

Сторони не представили суду доказів розірвання зазначеного договору або зміни його умов, а тому суд приходить до висновку, що станом на час здійснення поставки зазначений договір був дійсним.

Судом встановлено, що на виконання обов’язків за договором та протягом дії договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на суму 4142,40 грн., що підтверджується товаро – транспортною накладною № НН -7654-е від 05.08.2009 р. (а.с.11).

Відповідачем зазначений товар був отриманий відповідачем 06.08.2009 р., про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у накладної, а саме заступника директора підприємства відповідача.

Також з матеріалів справи вбачається, що 05.08.2009 р. відповідачем на користь позивача було сплачено в рахунок сплати вартості отриманого товару за накладною від 05.08.2009 р. 350,00 грн.

В результаті неповної сплати вартості отриманого товару, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 3792,40 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання за договором по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 3792,40 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи наданий акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2009 р. по 04.09.2009 р., підписаного обома сторонами, з якого вбачається, що відповідач підтвердив факт отримання ним товару за накладною № НН -7654-е від 05.08.2009 р.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 171,72 грн. пені, нарахованої за період з 16.08.2009 р. по 04.11.2009 р. на суму заборгованості у розмірі 3792,40 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 8.3 договору сторони передбачили, що у випадку, якщо Покупець не виконав сплату поставленої продукції у передбачені розділом 3 дійсного договору строки, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми основного боргу за кожний день прострочення платежу.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунки суми пені, суд вважає його вірним та повністю обґрунтованим.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача строку сплати вартості отриманого товару, матеріалами справи підтверджується та стягненню з відповідача підлягає сума пені у розмірі 171,72 грн. за період з 16.08.2009 р. по 04.11.2009 р.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 19.03.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Репіна, 122, ідентифікаційний номер 24029801) на користь Фізичної особи-підприємця Чеканова Андрія Володимировича (95047, АР Крим, м. Сімферополь, провулок Задорожний, 3/4, ідентифікаційний код 2625601790; р/р 26003440466551 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополь, МФО 324010) 3792,40 грн. заборгованості, 171,72 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.