Рішення № 10319855, 25.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

25.02.2010Справа №2-22/581-2010 За позовом – Благодійної організації «Фонд «Крим», м. Сімферополь, вул. Шмідта – Набережна, 2/27

до відповідача – Підприємства «АЛНА», м. Сімферополь, с. Аграрне, вул. Спортивна, 9, кв. 88

про стягнення 43252,22 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Халілова Є.С., представник, дов від 27 січня 2010 року, Шевкієв Р.Ф., генеральний директор

від відповідача - не з'явився

Обставини справи:

Позивач - Благодійна організація «Фонд «Крим» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Підприємства «АЛНА», просить суд стягнути з відповідача 43252,22 грн., у тому числі: 27000,00 грн. основного боргу, 8250,08 грн. збитків від інфляції, 8002,14 грн. – 3% річних, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 12-1 від 12 грудня 2002 року, не здійснив належним чином поставку товару, всупереч здійсненої позивачем передплати у розмірі 30000,00 грн., повернувши позивачу лише 3000,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності, суду не надав.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд –

встановив:

12 грудня 2002 року між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) був укладений договір № 12-1, відповідно до п. 1.1. якого постачальник вишукує, заготовлює та поставляє будівельні матеріали та товари народного споживання, а замовник приймає та оплачує поставлений товар на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що сума даного договору складає 30000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1., оплата за товар замовником здійснюється поетапно, в обсягах, додатково погоджених сторонами умов платежу – передоплата шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 4.2., строк поставки у кожному конкретному випадку погоджуються сторонами додатково.

На виконання умов договору, позивачем за платіжним дорученням № 334 від 12 грудня 2002 року, а.с. 7 та платіжним дорученням 3 28 від 28 січня 2003 року, а.с. 8, було сплачено відповідно 20000,00 грн. та 10000,00 грн., тобто суму укладеного між сторонами договору у розмірі 30000,00 грн.

Так, пунктом 9.1. договору встановлено, що строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та до 31 грудня 2003 року.

Надалі, строк дії договору неодноразово продовжувався, зокрема, до 31 грудня 2007 року, відповідно до укладених між сторонами додаткових угод, а.с. 9-11.

Крім того, 31 грудня 2006 року між сторонами був погоджений та підписаний графік погашення заборгованості відповідача перед позивачем, а.с. 12, який є невід’ємною частиною укладеного між сторонами договору.

Але, відповідач не здійснив погашення заборгованості у розмірі 30000,00 грн.

11 липня 2007 року за вих. № 08 позивач звернувся до відповідача з претензією, а.с. 13, якою пропонував відповідачу протягом місяця оплатити піврічну заборгованість, а також, дотримуватись погодженого сторонами графіку погашення заборгованості.

04 грудня 2007 року за вих. № 57, а.с. 14, відповідач направив на адресу позивача листа, яким гарантував оплату заборгованості, посилаючись не несвоєчасні розрахунки контрагентів.

Так, 30 липня 2008 року відповідачем було перераховано позивачу 3000,00 грн. в рахунок оплати заборгованості, що підтверджується випискою з банківського рахунку, а.с. 16.

Отже, на момент вирішення даного спору, сума основного боргу відповідача склала 27000,00 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати 27000,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8250,08 грн. збитків від інфляції, 8002,14 грн. – 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Але, суд вважає за необхідне зауважити наступне стосовно вимог про стягнення з відповідача 8250,08 грн. збитків від інфляції, 8002,14 грн. – 3% річних.

Як вказувалось раніше, 31 грудня 2006 року між сторонами був погоджений та підписаний графік погашення заборгованості відповідача перед позивачем, а.с. 12, який є невід’ємною частиною укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, суд розцінює графік погашення заборгованості відповідача перед позивачем, а.с. 12 як новацію, та зауважує, що сторони було самостійно змінено строки виконання зобов’язання, у зв’язку з чим суд вважає, що нарахування як 3% річних так й збитків від інфляції повинне здійснюватись щомісячно, з урахуванням суми боргу, яка збільшувалась з кожним місяцем прострочки.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом, розмір збитків від інфляції склав 2889,16 грн., 3% річних – 389,76 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з урахуванням перерахунку збитків від інфляції та 3% річних, зроблених судом.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 03 березня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Підприємства «АЛНА» (м. Сімферополь, с. Аграрне, вул. Спортивна, 9, кв. 88, рахунок № 260022266 КРД АППБ «АВАЛЬ» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 30975223) на користь Благодійної організації «Фонд «Крим» (м. Сімферополь, вул. Шмідта – Набережна, 2/27, рахунок № 2600700077001 СФ АБ «Київська Русь», МФО 384793, ЄДРПОУ 19008458) 30278,92 грн., у тому числі: 27000,00 грн. основного боргу, збитків від інфляції - 2889,16 грн., 3% річних – 389,76 грн.

3.          Стягнути з Підприємства «АЛНА» (м. Сімферополь, с. Аграрне, вул. Спортивна, 9, кв. 88, рахунок № 260022266 КРД АППБ «АВАЛЬ» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 30975223) на користь Благодійної організації «Фонд «Крим» (м. Сімферополь, вул. Шмідта – Набережна, 2/27, рахунок № 2600700077001 СФ АБ «Київська Русь», МФО 384793, ЄДРПОУ 19008458) 302,77 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Підприємства «АЛНА» (м. Сімферополь, с. Аграрне, вул. Спортивна, 9, кв. 88, рахунок № 260022266 КРД АППБ «АВАЛЬ» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 30975223) на користь Благодійної організації «Фонд «Крим» (м. Сімферополь, вул. Шмідта – Набережна, 2/27, рахунок № 2600700077001 СФ АБ «Київська Русь», МФО 384793, ЄДРПОУ 19008458) 165,21 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.          В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 5360,92 грн. збитків від інфляції та 7612,38 грн. – 3% річних – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.