Рішення № 10319816, 09.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

09.03.2010Справа №2-11/5286-2009 За позовом – Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», м. Київ, в особі Філії «Кримське регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та кредит», м. Сімферополь;

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лакшмі-Ко», м. Сімферополь,

про стягнення 1521 638,39 грн.

За зустрічним позовом

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Лакшмі-Ко», м. Сімферополь,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», м. Київ, в особі Філії «Кримське регіональне управління АТ «Банк «Фініки та кредит», м. Сімферополь;

про визнання недійсним договору від 20.06.2008р. «про внесення змін у договір поновлюваної кредитної лінії №47-01-07 від 12.06.2007р» та про визнання недійсним договору від 10.10.2008р. «про внесення змін у договір поновлюваної кредитної лінії №47-01-07» від 12.06.2007р.

Суддя С. С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Боголюбов А.В., представник, дов. у справі.

Від відповідача – Вахрушев В.Є., представник, дов. від 17.11.2009р.

Сутьспору: – Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», м. Київ, в особі Філії «Кримське регіональне управління АТ «Банк «Фініки та кредит», м. Сімферополь, звернулось до Господарського суду АР Крим, з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лакшмі-Ко», м. Сімферополь, про стягнення 1521 638,39 грн. заборгованості.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 1521638,39 грн., в тому числі: 1390000,00 грн. кредитної заборгованості, 124376,43 грн. відсотки, 2224,00 грн. комісії, 5037,96 грн. пені.

Ухвалою ГС АР Крим від 22.12.2009 р., судом прийнята до розгляду зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лакшмі-Ко», м. Сімферополь, до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», м. Київ, в особі Філії «Кримське регіональне управління АТ «Банк «Фініки та кредит», м. Сімферополь, про визнання недійсним договору від 20.06.2008р. «Про внесення змін у договір поновлюваної кредитної лінії №47-01-07 від 12.06.2007р» та про визнання недійсним договору від 10.10.2008р. «Про внесення змін у договір поновлюваної кредитної лінії №47-01-07» від 12.06.2007р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

Встановив :

12 червня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит», м. Київ, в особі Філії «Кримське регіональне управління АТ «Банк «Фініки та кредит», м. Сімферополь(Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Лакшмі-Ко», м. Сімферополь (Позичальник) був укладений договір відновленої кредитної лінії №47-01-07.

Відповідно до п.1.1 договору банк відкриває позичальнику відновлену кредитну лінію на загальну суму 1390000,00 грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 11 червня 2010р., та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 18,0% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті «б», п.3.1 договору, - зі сплатою процентів у збільшеному розмірі).

Додатковою угодою від 20.06.2008 р. до договору № 47-01-07 від 12.06.2007 р. сторони внесли зміні в п.1.1 вказаного договору та виклали його в наступній редакції: «Банк відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1390 000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути отримані у рахунок кредитної лінії грошові кошти до 11.06.2010 р., та уплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 20,0% річних, (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті «б», п.3.1 наступного договору, - з сплатою процентів в підвищеному розмірі).

Додатковою угодою від 10.10.2008 р. до договору, сторони внесли зміни в п. 1.1 договору, та виклали його в наступній редакції: «Банк відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1390 000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути отримані у рахунок кредитної лінії грошові кошти до 11.06.2010 р., та уплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 23,0% річних, (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті «б», п.3.1 наступного договору, - з сплатою процентів в підвищеному розмірі).

Згідно з п.2.4 договору позичальник зобов’язується повернути кредитні кошти банку до 11 червня 2010р., шляхом перерахування грошових коштів на судний рахунок.

Згідно з п.2.5 договору позичальник сплачує банку комісійні винагороди: за керування кредитною лінією – в розмірі 556,00 грн./0,04% від суми ліміту кредитної лінії, встановленої в п.1.1 договору, щомісячно, за цілий календарний місяць строку дії договору.

У разі, якщо строк дії договору включає період часу, який складає частину календарного місяця, то розмір комісійної винагороди за вказану частину календарного місяця встановлюється пропорційно фактичній кількості календарних днів в цьому періоді часу.

Сплата комісійної винагороди здійснюється позичальником в період з 26 числа до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з місяця укладення договору. У вказаний період сплачується комісія, яка нарахована за поточний місяць, а за місяць, в якому припиняється дія договору, оплата проводиться не пізніше дати припинення договору.

Відповідно до п.3.1 договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту по процентним ставкам: 18,0% річних (у розмірі, вказаним в п.1.1 договору) за період з дня видачі до строку повернення кредиту, вказаного в п.2.4 договору; 19,0% річних за період з 11 червня 2010р. до дня фактичного погашення заборгованості по позиці.

Пункт 3.1 договору був змінений сторонами додатковою угодою від 20.06.2008 р., та викладений у наступній редакції: позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту по процентним ставкам: а) 20,0% річних ( у розмірі, вказаному в п.1.1 наступного договору) за період від дня видачі до строку повернення кредиту, вказаного в п.2.4 наступного договору; б) 30 % річних за період з 11.06.2010 р. до дня фактичного погашення заборгованості по позиці.

Додатковою угодою від 10.10.2008 р. до договору, сторони внесли зміни в п. 3.1 договору, та виклали його в наступній редакції: позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту по процентним ставкам: а) 23,0% річних ( у розмірі, вказаному в п.1.1 наступного договору) за період з 10.10.2008 р. до строку повернення кредиту, вказаного в п.2.4 наступного договору; б) 34,5 % річних за період з 12.06.2010 р. до фактичного погашення заборгованості по позиці.

Згідно з п.3.4 договору нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами проводиться щомісячно. Банк проводить нарахування, а позичальник сплачує проценти в строк з 26 по останнє робоче число кожного місяця. В указаний строк нараховуються та сплачуються проценти за користування кредитними коштами в обліковому періоді з 25 числа попереднього місяця по 26 число поточного місяця.

Згідно п. 1.1 кредитного договору відповідачу було надано кредит у сумі 1 390 000,00 грн.

Видача кредиту відповідачу підтверджується меморіальним ордером № 138/17 від 13.06.2007 р.

Проте відповідач заборгованість по сплаті щомісячних платежів, комісійних та кредитної заборгованості здійснював не своєчасно, в результаті чого за відповідачем склалась заборгованість у розмірі: 1390000,00 грн. кредитної заборгованості, 124376,43 грн. заборгованості за кредитним договором, 2224,00 грн. комісії,

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач порушив свої зобов’язання за кредитним договором –заборгованість не повернув та не сплатив проценти за його користування у передбачені кредитним договором строки та обсязі.

Згідно ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплатою неустойки.

Відповідно до п.7.1 договору за прострочення повернення кредитних коштів та/ або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у разі порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 2.4, 2.5, 3.4, 3.6, 4.5, 6.1, 8.3 договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов’язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Позивачем нарахована відповідачу пеня, згідно до п.7.1 договору, за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті відсотків, яка згідно розрахунку позивача складає 5037,96 грн., яка розрахована вірно та підлягає стягненню.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по первісному позову перед банком складає: 1521638,39 грн., в тому числі: 1390000,00 грн. кредитної заборгованості, 124376,43 грн. відсотки, 2224,00 грн. комісії, 5037,96 грн. пені.

Отже, суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лакшмі-Ко», м. Сімферополь, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Позивач у заяві визнає кредитний договір договором приєднання. Однак, згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України суттєвими умовами кредитного договору є мета, сума, строк, умови та порядок видачі та погашення кредиту, види засобів забезпечення зобов'язання позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права та відповідальність сторін із видачі та погашенню кредиту.

Суттєві умови Договору про відновлювальну кредитну лінію № 47-01-07 від 12.06.2007 року - строк, сума, умови - обговорювались сторонами та за ними сторони дійшли згоди. Отже відсутні будь-які підстави вважати дговір про відновлювальну кредитну лінію № 47-01-07 від 12.06.2007 року договором приєднання.

Позивач по зустрічному позову зазначає, що договори про внесення змін у договір про відновлювальну кредитну лінію № 47-01-07 від 12.06.2007 року підписані позивачем примусово та на вкрай невигідних умовах.

Однак не можна погодитися з цим виходячи з умов ст. 627 ЦК України - сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Пунктом 3.6 Договору про відновлювальну кредитну лінію № 47-01-07 від 12.06.2007 року встановлюються умови підвищення відсоткової ставки, з якими Позивач погодився, про що свідчить його підпис. Тому посилання фірми «Лакшмі-Ко», на ст. 13 ЦК України є необгрунтованим.

Позивач вважає, що згоду на підписання договорів про внесення змін від 20.06.2008 р. та від 10.10.2008 р. він дав під впливом світової фінансової кризи. З цим також не можна погодитись, адже офіційно в Україні криза була визнана Законом України „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 31.10.2008 року, який набрав чинності з 05.11.2008 року у звязку з офіційним опублікуванням у газеті „Голос України" за № 211 від 05.11.2008 р. До того ж, відповідно до ч.і ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Посилання позивача (по зустрічному позову) на Постанову Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року „Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" також не може бути прийнято до уваги судом, адже відповідно до п. 22 Закону України „Про захист прав споживачів" споживачем може бути тільки фізична особа.

Позивач посилається на листи Національного банку України, які не є нормативно-правовими актами (офіційний документ встановленої форми, прийнятий (виданий) в межах компетенції уповноваженого державного органу (посадової особи) з дотриманням встановленої законодавством процедури). Ст. 56 ЗУ „Про Національний банк України" визначений перелік нормативно-правових актів Національного банку України, до яких, зокрема, відноситься постанова.

Постанова Правління НБУ № 319 від 11.10.2008 року не могла бути застосована при укладенні договорів про внесення змін до Договору про відновлювальну кредитну лінію № 47-01-07 від 12.06.2007 року, адже вона була прийнята вже після підписання зазначених договорів.

Таким чином, доводи позивача про недійсність договорів про внесення змін у договір про відновлювальну кредитну лінію № 47-01-07 від 12.06.2007 року є необгрунтованими.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 12.03.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.44, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лакшмі-Ко», (95000, м. Сімферополь, пров. Сімферопольський, 1, р/р 260062575301 у Філії Кримське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та Кроедит» м. Сімферополь, МФО 384889 ЗКПО 20716574) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», м. Київ, (04054, м. Київ, вул.Артема, 60, МФО 300131, ЗКПО 09807856), в особі Філії «Кримське регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та кредит», (95011, м. Сімферополь, пров. Піонерський, 3, МФО 384889, ЗКПО 26537861) 1390000,00 грн. кредитної заборгованості, 124376,43 грн. відсотки, 2224,00 грн. комісії, 5037,96 грн. пені, 15216,38 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Потопальський С.С.