Рішення № 10319799, 15.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

15.03.2010Справа №2-24/687-2010

За позовом Приватного підприємства "Перегін" (95024, АР Крим, м. Сімферополь, провул. Заводський, 33, ідентифікаційний код 31263902)

до відповідача - Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова, 36, ідентифікаційний код 0039019)

про визнання частково недійсним договору

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Передеренко І.О., довіреність від 10.02.2010 р., у справі

Від відповідача - Куропятнікова О.О., довіреність № 02-04/585 від 13.11.2009 р., у справі

Обставини справи: Приватного підприємства "Перегін" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії про визнання недійсним пункту 6.2. Договору відновлювальної кредитної лінії № 44 від 21 серпня 2007 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії та Приватним підприємством "Перегін".

Позовні вимоги мотивовані тим, що пункт 6.2. Договору відновлювальної кредитної лінії № 44 від 21 серпня 2007 року, відповідно до якого сторони за договором погодили порядок врегулювання спорів у судовому порядку, не відповідає вимогам закону та порушує права Приватного підприємства "Перегін", на підставі чого позивач просить суд визнати зазначений пункт недійсним, вбачаючи для цього достатньо правових підстав.

Так, на думку позивача, припис, що міститься у пункті 6.2. Договору щодо передачі справи на розгляд третейського суду із визначенням переліку суддів не відповідає вимогам закону, що і стало підставою для звернення позивача - Приватного підприємства "Перегін" з позовом до Господарського суду АР Крим.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Відповідач посилається на те, що сторонами додержані всі вимоги чинного законодавства при укладенні договору № 44 від 21.08.2007 р., також відповідач посилається, що укладена між сторона третейська угода цілком відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про третейські суди». Відповідач вважає, що тільки недодержання вимог ст. 12 Закону України «Про третейські суди» може бути підставою для визнання угоди недійсною.

Крім того, відповідачам у судовому засіданні була надана заява про передачу справи на розгляд компетентного суду, а саме до господарського суду м. Києва з тих підстав, що Законом України «Про третейські суду» передбачено розгляд спорів щодо оскарження рішень третейських судів та заяв про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду компетентним судом, до якого відноситься місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Зазначена заява не підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.

Так, предметом розгляду зазначеної справи є визнання недійсним пункту договору відновлюваної кредитної лінії, який містить третейську угоду, а не оскарження рішення третейського суду або видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду, а отже до даного спору не можуть застосовуватися положення закону України «Про третейські суди» щодо вирішення справи компетентним судом за місцем розгляду справи третейським судом.

Відповідно до ст. 12 ГПК України Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав. Згідно ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Справа прийнята до провадження господарським судом АР Крим виходячи з положень Господарського процесуального кодексу України щодо територіальної підсудності справ господарському суду.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії (Кредитор) та Приватним підприємством "Перегін" (Позичальник) був укладений договір відновлюваної кредитної лінії № 44 (а.с.9-19).

Пунктом 6.2 зазначеного договору встановлено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Білоконем Юрієм Миколайовичем або Мороз Леною Анатоліївною у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Позивач вважає, що третейська угода, що міститься у зазначеному пункті договору, не відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди» та регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків щодо визначення конкретних суддів, що можуть розглядати спори, що можуть виникнути між сторонами угоди, а тому зазначений пункт договору на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України має бути визнаний недійсним.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду (ст. 17 Закону України «Про третейські суди»).

Згідно зі ст. 17 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків формування складу третейського суду в постійному діючому Третейському суді здійснюється в порядку, встановленому цим Регламентом . Якщо інше не передбачене третейською угодою, справа розглядається одним суддею. Якщо спір підлягає розгляду суддею одноособово, не пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви Голова третейського суду або заступник повинен призначити суддю.

Отже регламентом постійно діючого третейського суду призначення судді, який буде розглядати позов, покладено на голову зазначеного суду або на його заступника.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначення конкретних суддів, які будуть розглядати спір між сторонами третейської угоди, суперечить регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків та закону України «Про третейські суди».

У запереченнях на позов відповідач посилається на те, що укладена між сторона третейська угода цілком відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про третейські суди» та тільки недодержання вимог ст. 12 Закону України «Про третейські суди» може бути підставою доля визнання угоди недійсною.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до положень ст. 5 України «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Суд наголошує, що третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, при розгляду справи судом встановлено, що п. 6.2 договору № 44 від 21.08.2007 р., у якому викладено третейську угоду, не відповідає вимогами закону України «Про третейські суди» та регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, дотримання якого прямо встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторонами при укладенні третейської угоди, що міститься у п. 6.2 договору № 44 від 21.08.2007 р. не були дотримані загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: пункт 1 ст. 203 ЦК України яким визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідачем доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, не представлено, отже позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 17.03.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним пункт 6.2 Договору відновлюваної кредитної лінії № 44 від 21.08.2007 р., укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова, 36, ідентифікаційний код 0039019) та Приватним підприємством "Перегін" (95024, АР Крим, м. Сімферополь, провул. Заводський, 33, ідентифікаційний код 31263902).

3.          Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова, 36, ідентифікаційний код 0039019) на користь Приватного підприємства "Перегін" (95024, АР Крим, м. Сімферополь, провул. Заводський, 33, ідентифікаційний код 31263902) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у Господарському суду АР Крим.

Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.