Рішення № 10319749, 11.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

11.03.2010Справа №2-2/6105-2009 за позовом Підприємства об'єднання громадян "Динамо-Крим" (95034, м.Сімферополь, вул.Декабристів, 21)

до Організації (Установи,закладу) об'єднання громадян "Водолазна аварійна-рятувальна служба" (95017, м.Сімферополь, пр-т Кірова, 43-А)

про стягнення 3 452,21 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Мельникова – представник, довіреність у справі.

Від відповідача: не з’явився

Суть спору: Підприємства об'єднання громадян "Динамо-Крим" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Організації (Установи,закладу) об'єднання громадян "Водолазна аварійна-рятувальна служба" про стягнення заборгованості у сумі 2205,00грн, 709грн36коп. суми з відшкодуванні комунальних платежів та пені у сумі 537грн85коп., всього – 3452грн21коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення №30 від 03.4.2009 р., відповідно до умов якого позивач передавав відповідачу у строкове платне користування приміщення, а відповідач зобов’язався сплачувати орендну плату за використання об’єкту оренди. Проте, відповідач у порушення умов договору не вносить орендну плату, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Представник позивача 16.02.2010р у судовому засіданні надав суду заяву від 02.02.2010 р. №15 про уточнення позовних вимог, якою просять суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у сумі 5145,00грн, пені у сумі 4439грн.40коп.

2 березня 2010 року у судовому засіданні інтереси позивача представляла Мельникова – довіреність у справі, відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 02.3.2010 року представник позивача надав суду заяву №21 від 02.3.2010 року про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 5145,00грн заборгованості з орендної плати та 241грн60коп пені.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнанні або заперечування. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способи захисту цивільних прав і інтересів перераховані в ч. 2 ст. 16 ЦК України, крім того, згідно підпункту 2 частини 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема припинення правовідношення.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Між Підприємством об'єднання громадян "Динамо-Крим", як орендодавцем, та Організацією (Установою, закладом) об'єднання громадян "Водолазна аварійна-рятувальна служба", як орендарем, був укладений договір №30 від 03.4.2009р оренди нежитлових приміщень, відповідно до п.1.1, 1.3 якого зазначено, що Сторони погодили умови, на яких Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення (надалі Об'єкт оренди), яке складається з приміщення загальною площею 14,7кв.м., що знаходиться за адресою: 95034, м.Сімферополь, вул..Декабристів, 21.

Орендна плата нараховується за, весь фактичний термін оренди, який починається з дати приймання Орендарем Об'єкта оренди (п.3.1 цього Договору) та завершується датою повернення Об'єкта оренди Орендодавцю, як це передбачено статтею 6 цього Договору. Сторони погодились, що за використання Об'єкта оренди Орендар сплачує Орендодавцю щомісячну орендну плату в розмірі: 50,00 гривень (з урахуванням ПДВ) за 1кв.м. 14,7кв.м. приміщень Об'єкта оренди, що складає 735,00грн, з урахуванням ПДВ за місяць. Орендар сплачує орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця шляхом передплати за наступний розрахунковий місяць. Протягом десяти днів з моменту укладення цього Договору Орендар зобов'язується сплатити орендну плату за поточний місяць, а також передоплату за останній розрахунковий місяць за даним Договором. Орендна плата сплачується у тій формі, що взаємоприйнятна для обох сторін та не заборонена при цьому чинним законодавством України (п.5.1, 5.2, 5.6 договору).

Пунктами 6.1, 6.3 договору сторони передбачили, що після завершення строку оренди або у випадку дострокового припинення дії цього Договору Орендар зобов'язується протягом 10 календарних днів повернути Орендодавцю Об'єкт оренди. Факт приймання-передачі (повернення Об'єкта оренди та його фактичний стан підтверджується Актом приймання-передачі, що підписується представниками Сторін.

Згідно з Актом приймання-передавання нежилого приміщення від 03.4.2009 року орендодавець передав, а відповідач прийняв зазначене приміщення у тимчасове платне володіння та користування, отже обов'язки, які передбачені договором, позивач виконав у повному обсязі.

Тоді як Організація (Установа,заклад) об'єднання громадян "Водолазна аварійна-рятувальна служба" в порушення вимог діючого законодавства та укладеного між сторонами договору №30 від 03.4.2009р оренди нежитлових приміщень за період з 01.7.2009р до 01.01.2010р належним чином не здійснювало плату за оренду нежилих приміщень в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 5145,00грн, яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті заборгованості по орендній платі у сумі 5145,00грн та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення 5145,00грн. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 241грн60коп.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.1 договору, за невиконання або несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань по сплаті орендної плати, відшкодування комунальних платежів та інших грошових зобов’язань, передбачених договором, передбачена пеня у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Отже, у частині|частці| стягнення 241грн60коп пені (за період з 11.7.2009р по 01.01.2010р) позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до пункту 7.1 договору оренди нежилого приміщення №30 від 03.4.2009р., не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи подану позивачем заяву від 02.03.2010 р. №21 про уточнення позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з урахуванням заяви від 02.02.2010 р. №15 про уточнення позовних вимог.

Аналогічної думки щодо розподілу судових витрат дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 14.9.2009р по справі №2-29/1793-2009.

У судовому засіданні оголошувалась перерва на 11.3.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 11.3.2010р.

Керуючись ст. ст.49,75,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву від 02.03.2010 р. №21 про уточнення позовних вимог.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Організації (Установи,закладу) об'єднання громадян "Водолазна аварійна-рятувальна служба" (95017, м.Сімферополь, пр-т Кірова, 43-А, р/р 26009047110101 в ВАТ «Сведбанк», МФО 300164, ЗКПО 36275142) на користь Підприємства об'єднання громадян "Динамо-Крим" (95034, м.Сімферополь, вул.Декабристів, 21, р/р 2600821477001 у Сімферопольській філії АБ «Київська Русь», МФО 384793, ЗКПО 31367909) 5145,00грн заборгованість, 241грн60коп пеня, 102,00грн держмито, 236,00грн витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.