Рішення № 10319733, 04.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 920

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2010Справа №2-2/920-2010 за позовом Військового прокурору Євпаторійського гарнізону (97400, м.Євпаторія, вул.Пушкіна, 35) в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6) 2) Євпаторійська Квартирно – Експлуатаційна частина району Міністерства оборони України (97400, м.Євпаторія, вул..Пушкіна, 35)

до Будинкоуправління №2 Євпаторійської Квартирно – Експлуатаційної частини району (97412, м.Євпаторія, вул..Пушкіна, 35)

про стягнення 35 310грн83коп

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : 1) не з’явився; 2) Бурова – ю/к, довір у справі.

Від відповідача : не з’явився.

За участю помічника військового прокурору Євпаторійського гарнізону ВМСУ - Рибкіна посв.№335

Суть спору:

Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Євпаторійської Квартирно – Експлуатаційної частини району Міністерства оборони України звернувся у Господарський суд АРК з позовом до Будинкоуправління №2 Євпаторійської Квартирно – Експлуатаційної частини району про стягнення 35310грн83коп, з яких 33410грн44коп заборгованість та 1900грн39коп пеня.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що між Євпаторійською Квартирно – Експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України та Будинкоуправлінням №2 Євпаторійської Квартирно – Експлуатаційної частини району було укладено договір №2/07 від 02.01.2007р про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, відповідно до якого позивачем було надано відповідачу послуги, проте, відповідач оплату наданих послуг не здійснив, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

22 лютого 2010 року до суду від відповідача надійшов лист №26 від 19.02.2010р, відповідно до якого відповідач визнає позов у частині стягнення 33410грн44коп боргу повністю та просить суд задовольнити позов у цій частині, а також просить суд розглянути справу без участі представника Будинкоуправління №2 Євпаторійської Квартирно – Експлуатаційної частини району.

Помічник військового прокурору Євпаторійського гарнізону ВМСУ у судовому засіданні надав суду клопотання №546 від 04.3.2010р, яке було підтримано представником другого позивача, відповідно до якого Військовий прокурор уточнює позовні вимоги та просить суд вважати прохальну частину позовної заяви у наступній редакції «стягнути з відповідача заборгованість за укладеним договором про надання послуг з теплопостачання від 02.01.2007р №2/07 у сумі 33410грн44коп».

Відповідач у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не представив, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника другого позивача та відповідача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст..901 ЦК України).

Між Євпаторійською Квартирно – Експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України, як виконавцем, та Будинкоуправлінням №2 Євпаторійської Квартирно – Експлуатаційної частини району, як споживачем, було укладено договір №2/07 від 02.01.2007р про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, відповідно до п.1 якого виконавець зобов’язався надавати споживачеві послуги з гарячого водопостачання та теплопостачання, а споживач зобов’язався своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах договору.

Відповідно до п.3 договору розрахунковий період оплати послуг – один календарний місяць. Термін внесення платежів – не пізніше ніж 10 числа наступного за розрахунковим місяця при представленні рахунку до 5 числа, на підставі акта виконаних робіт.

На виконання умов вищевказаного договору Євпаторійською Квартирно – Експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України були виконані свої зобов’язання за укладеним договором у повному об’ємі, що підтверджується актами виконаних робіт та рахунками на оплату отриманих послуг.

Але Будинкоуправлінням №2 Євпаторійської Квартирно – Експлуатаційної частини району у порушення умов договору, а також вимог діючого законодавства, зобов’язання по оплаті отриманих послуг не виконав, надані послуги не оплатив, в результаті чого на момент розгляду спору за відповідачем склалася заборгованість у сумі 33410грн44коп, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 33410грн44коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок, більш того, відповідач, відповідно до свого листа №26 від 19.02.2010р, позовні вимоги щодо стягнення 33410грн44коп. боргу визнає.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 33410грн44коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи подане прокурором та підтримане позивачем клопотання №546 від 04.3.2010р про уточнення позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008р. №01-8/482.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

В засіданні суду за згодою представника другого позивача та помічника військового прокурору оголошені вступна та резолютивна частини рішення

Рішення оформлене та підписане 09.3.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти клопотання №546 від 04.3.2010р

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Будинкоуправління №2 Євпаторійської Квартирно – Експлуатаційної частини району (97412, м.Євпаторія, вул..Пушкіна, 35, МФО 351005, ЗКПО 22993421, р/р26003034334500 «УкрСиббанк» м.Сімферополь) на користь Євпаторійської Квартирно – Експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (97400, м.Євпаторія, вул..Пушкіна, 35, ЗКПО 07786127, р/р 35216019000360 ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026) 33410грн44коп. боргу, 334грн.10коп державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.