Рішення № 10319732, 09.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

09.03.2010Справа №2-2/946-2010 за позовом Малого приватного підприємства «СБ» (м.Керч, вул..Шев’ва, 174)

до 1) Установи по централізованому господарському обслуговуванню установ освіти Керченської міської ради ( 98319, м.Керч, вул.Всесоюзна, 9); 2) Управління освіти Керченської міської ради (98300, м.Керч, вул..Кірова, 5)

про стягнення 95149грн41коп.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Позивач: Бєлєнко - директор, наказ у справі.

Відповідачі: не з’явилися

Суть спору:

Позивач - Мале приватне підприємство «СБ» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Установи по централізованому господарському обслуговуванню установ освіти Керченської міської ради та Управління освіти Керченської міської ради про стягнення 95149грн41коп. боргу

Позовні вимоги мотивовані тим, що між МПП «СБ» та Установою по централізованому господарському обслуговуванню установ освіти Керченської міської ради було укладено договори №18/05-09 від 18.5.2009р та №19/05-09 від 19.5.2009р, відповідно до умов якого позивач виконав для першого відповідача роботи з капітального ремонту на 95149грн41коп, проте, Установа по централізованому господарському обслуговуванню установ освіти Керченської міської ради не оплатила виконані роботи, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не представили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачам захищати свої інтереси, але вони своїми правами не скористалися.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Між Малим приватним підприємством «СБ», як підрядником, та Установою по централізованому господарському обслуговуванню установ освіти Керченської міської ради, як замовником, було укладено догори №18/05-09 від 18.5.2009р по капітальному ремонту крівлі дитячого дошкільного закладу №20, що знаходиться за адресою м.Керч шосе Героїв Сталінграду, 14, та №19/05-09 від 19.5.2009р по капітальному ремонту залізобетонного забору дитячого дошкільного закладу №2, що знаходиться за адресою м.Керч, Індустріальне шосе, 1-а, відповідно до п.1.1, 5.2.5 яких, підрядник зобов’язався на свій ризик виконати по завданню замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити підряднику у розмірах та строки, визначені договором, роботу по капітальному ремонту, відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.8.2000 №174.

Судом в ході розгляду спору встановлено, що між сторонами склалися господарські взаємовідносини, що витікають з договору підряду, оскільки відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.1.2 договорів склад та об’єми робіт визначаються кошторисною документацією, яка являється невід’ємною частиною договору.

Оплата за договорами здійснюється відповідно до наданих підрядником рахунків та актів виконаних робіт ф2-КВ. Кінцеві розрахунки за договорами здійснюються замовником не пізніше 10 календарних днів після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених у процесі приймання – передачі недоліків (п.3.5, 3.6 договорів).

Відповідно до п.2.1 договору №18/05-09 від 18.5.2009р по капітальному ремонту крівлі дитячого дошкільного закладу №20, що знаходиться за адресою м.Керч шосе Героїв Сталінграду, 14, ціна договору визначається по проектно-кошторисній документації та складає 59951грн55коп.

Відповідно до п.2.1 договору№19/05-09 від 19.5.2009р по капітальному ремонту залізобетонного забору дитячого дошкільного закладу №2, що знаходиться за адресою м.Керч, Індустріальне шосе, 1-а, ціна договору визначається по проектно-кошторисній документації та складає 89850грн27коп.

На виконання умов договорів позивачем були виконані вказані у договорах роботи, а саме: за договором №18/05-09 від 18.5.2009р на суму 59951грн55коп (без ПДВ) та за договором №19/05-09 від 19.5.2009р на суму 35197грн86коп (без ПДВ) , що підтверджується довідками вартості виконаних робіт та актами приймання виконаних робіт, підписаним сторонами.

Але Установа по централізованому господарському обслуговуванню установ освіти Керченської міської ради у порушення умов договорів, зобов’язання по оплаті виконаних робіт належним чином не виконало, виконані роботи не оплатило.

14 та 16 липня 2009 року позивач звертався до Установи по централізованому господарському обслуговуванню установ освіти Керченської міської ради з вимогами погасити заборгованість, але відповіді отримано не було.

В результаті вищенаведеного за першим відповідачем склалася сумарна заборгованість у розмірі 95149грн41коп, яка на момент розгляду спору погашена не була, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, першим відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 95149грн41коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 95149грн41коп. боргу з Установи по централізованому господарському обслуговуванню установ освіти Керченської міської ради обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог до Управління освіти Керченської міської ради, то у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на Установу по централізованому господарському обслуговуванню установ освіти Керченської міської ради.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача у судовому засіданні були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення підготовлено та підписано 11.3.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85, ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Установи по централізованому господарському обслуговуванню установ освіти Керченської міської ради ( 98319, м.Керч, вул.Всесоюзна, 9, ЗКПО 22275200) на користь Малого приватного підприємства «СБ» (м.Керч, вул..Шев’ва, 174, ЗКПО 19178858) 95149грн41коп. боргу, 915грн.49коп державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.