Рішення № 10319710, 09.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

09.03.2010Справа №2-24/6240-2009 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримагрохім" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул, Л. Чайкіної, 1, ідентифікаційний код 05489649)

до відповідача - Селянського фермерського господарства "ДЕН" ( 97221, АР Крим, Совєтський район, с. Краснофлотське, вул. Ювілейна, 51, ідентифікаційний код 31771954)

про стягнення 358 693,77 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: АР Крим з позовом до відповідача – Селянського фермерського господарства "ДЕН" про стягнення з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримагрохім" суми збитків по договору купівлі-продажу від 06.03.2009р. за № 1 у розмірі 312499,50 грн., неустойки у вигляді пені за прострочення виконання зобов’язання у розмірі 22705,44 грн., суми інфляційних витрат за неналежне виконання договору у розмірі 17812,47 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 5676,36 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримагрохім" витрати зі сплати державного мита у розмірі 3586,94 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення умов Договору купівлі-продажу № 1 від 06.03.2009р. не виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати реалізованої Відкритим акціонерним товариством "Кримагрохім" 125 (сто двадцять п'ять) тон аміачної селітри загальною вартістю 312499,50 грн., у зв’язку з чим позивач вважає, що він поніс відповідні збитки у розмірі 312499,50 грн., які він просить стягнути з відповідача у примусовому порядку. Крім того, позивачем на суму збитків були нараховані індекс інфляції, 3 % річних та пеня.

У подальшому позивачем відповідно до заяви про зміни до позову від 16.02.2010 р. були змінені та зменшені позовні вимоги. Так, позивач просить суд просить суд стягнути з Селянського фермерського господарства "ДЕН" на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримагрохім" суму заборгованості по договору купівлі-продажу від 06.03.2009р. за № 1 у розмірі 312499,50 грн., неустойку у вигляді пені у розмірі 20034,21 грн., інфляційні втрати у розмірі 18749,93 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 7243,14 грн.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.02.2010 р. зменшені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

27.01.2010 р. до канцелярії суду від позивача надійшли також зміни до позову від 25.01.2010 р.

Проте, у судовому засіданні 16.02.2010 р. позивач просив суд не розглядати зазначені зміни від 25.01.2010 р. та наполягав на задоволенні позову відповідно до вимог, викладених у заяві від 16.02.2010 р.

Відповідач явку представника до судового засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не представив, письмового відзиву на позов не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У свою чергу стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами справи.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

06.03.2009 року між ВАТ "Кримагрохім" (Продавець) та Селянським фермерським господарством "ДЕН" (Покупець) укладено|ув'язнений| договір № 1 (а.с.9).

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, Продавець зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити за аміачну селітру у кількості 125 тонн 312499,50 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 6.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання обов’язків за договором та протягом дії договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар – аміачна селітра у кількості 125 тонн на суму 312499,50грн., що підтверджується накладними № 29/1 від 07.03.2009 р. та № 29/2 від 07.03.2009 р. (а.с. 10-11).

Відповідачем зазначений товар був отриманий, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у накладних та довіреність на отримання товаро – матеріальних цінностей № 783391 від 07.03.2009 р. (а.с.12).

В результаті несплати вартості отриманого товару за зазначеними накладними, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 312499,50 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання за договором по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 312499,50 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд відповідно до заяви про зміни позову стягнути з відповідача 20034,21 грн. пені, нарахованої за період з 25.03.2009 р. по 05.10.2009 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання Покупцем п. 2.1 договору Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості.

Проте у судовому засіданні було встановлено наступне.

28.05.2009 року господарським судом Автономної республіки Крим за заявою ПП «Виробничо – торгівельно фірма «Агро стандарт» порушено провадження у справі № 2-31/2767-2009 про банкрутство СФГ «Ден», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство та процедуру розпорядження майном боржника (а.с.14-15).

У подальшому, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 року у справі № 2-31/2767-2009 провадження у справі № 2-31/2767-2009 припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Закон України від 14.05.92 р. N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон № 2343) передбачає введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з початком провадження у справі про банкрутство.

Згідно з п. 4 ст. 12 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказується на конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи та пеня, і цей проміжок часу лише відповідає терміну дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом провадження у справі про банкрутство, тобто до прийняття Севастопольським апеляційним господарським судом постанови від 25.08.2009 р., то пеня, визначена договором, в період дії мораторію, тобто з 28.05.2009 р. застосовуватися не може.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Враховуюче викладене, а також умови договору щодо визначення останнього дня виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати отриманої продукції, днем початку прострочення виконання зобов’язання слід вважати 26.03.2009 р.

У зв’язку з чим задоволенню підлягає розмір пені, нарахованої за період з 26.03.2009р. по 27.05.2009 р.

Відповідно до Листа НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395 розмір облікової ставки НБУ з 16.02.2009 р. становить 12 %.

За період з 26.03.2009 р. по 27.05.2009 р.:

312499,50 грн. (сума заборгованості за вказаний період) * 63 дн. (кількість днів прострочення) *24 % (подвійна облікова ставка за вказаний період) /365 = 12945,18 грн.

За такими обставинами задоволенню та стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 12945,18 грн. В частині стягнення 7089,03 грн. пені у задоволенні позову відмовлено.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 25.03.2009р. по 31.12.2009 р. у розмірі 7243,14 грн. та індекс інфляції у розмірі 18749,93 грн. за період з березня 2009 р. по грудень 2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача щодо сплати вартості отриманого товару, матеріалами справи підтверджується сума індексу інфляції у розмірі 18749,93 грн., яка розрахована позивачем за період з березня 2009 р. по грудень 2009 р., та підлягає задоволенню.

Проте нараховані 3 % річних мають бути переховані за період з 26.03.2009 р. по 31.12.2009 р., враховуючи обставини, викладені вище щодо початку строку прострочення виконання зобов’язання.

312499,50 грн. (сума заборгованості) * 3 % * 281 (кількість днів прострочення)/365 = 7217,45 грн.

За такими обставинами матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача 7217,45 грн. 3 % річних. В частині стягнення 25,69 грн. 3 % річних у задоволенні позову відмовлено.

Суд також зазначає, що згідно ст. 625 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання складається також із грошової суми, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв’язку з чим грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у зв’язку знеціненням грошових коштів, а річні – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і вказані нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за порушення зобов’язань та у зв’язку з цим вимоги статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до нарахування індексу інфляції та річних не застосовуються.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Державне мито в частині зменшених позовних вимог в частині стягнення пені у зв’язку із перерахуванням суд залишає за позивачем.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Селянського фермерського господарства "ДЕН" ( 97221, АР Крим, Совєтський район, с. Краснофлотське, вул. Ювілейна, 51, ідентифікаційний код 31771954) на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримагрохім" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул, Л. Чайкіної, 1, ідентифікаційний код 05489649) 312499,50 грн. заборгованості, 7217,45 грн. 3 % річних, 18749,93 грн. індексу інфляції, 12945,18 грн. пені, 3514,12 грн. державного мита та 231,32 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 7089,03 грн. пені, 25,69 грн. 3 % річних у задоволенні позову відмовити.

Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.