Рішення № 10319711, 04.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2010Справа №2-22/566-2010 За позовом – Фізичної особи – підприємця Гончарова Валерія Степановича, 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 59, кв. 118

до відповідача – Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», Ленінський район, с. Багерово, вул. Шосейна, 28

про стягнення 49841,26 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Гончаров В.С.. паспорт; Кадуха П.В., представник, дов від 01 грудня 2009 року

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач - Фізична особа – підприємець Гончаров В.С. звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 49841,26 грн., у тому числі: сума основного боргу – 43969,00 грн., пеня – 3856,79 грн., 3% річних – 566,16 грн., збитки від інфляції – 1449,31 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору № 60 від 01 червня 2009 року, не здійснив належним чином оплату поставленої позивачем продукції.

Відповідач в судове засідання не з'явився, 03 березня 2010 року до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відпусткою головного бухгалтера та 04 березня 2010 року до суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи по причині хвороби юриста.

Але, суд відхиляє вказані клопотання у зв’язку з їх документальною необґрунтованістю.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Так, під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд –

встановив:

01 червня 2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (Покупець) був укладений Договір на постачання запчастин сільськогосподарської та на спеціальну техніку № 60.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна сума договору складає 45514,00 грн.

Згідно до п. 3.1., оплата продукції яка поставляється за даним договором, здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару за готівковому розрахунку, на підстав виставленого рахунку або шляхом безготівкового розрахунку за реквізитами постачальника.

Пунктом 5.1. встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за даним договором сторони несуть відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки виконання зобов’язання.

В період з 01 червня по 09 вересня 2009 року постачальником було проведено постачання товару на загальну суму 45514,00 грн. відповідно до видаткових накладних № 63(а), 63(6), 63(в), 72, 81 (а), 81 (б), 82 та 82, а.с. 16-23.

Згідно до зазначених накладних постачальник поставив товар, а покупець прийняв його в повному обсязі.

Але, внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов’язань у відповідача (покупець) перед постачальником сформувалась заборгованість у розмірі 43969,00 грн., що підтверджується гарантійними листами та підписаними між сторонами актами звірки, а.с. 24-27, 29-30.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 43969,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню – 3856,79 грн., 3% річних – 566,16 грн., збитки від інфляції – 1449,31 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, як зазначив позивач, у зв'язку з підготовкою до судового розгляду з метою врегулювання спору позивачем були понесені додаткові затрати в розмірі 2213,88 грн. сплачених за пальне, про що свідчать квитанції про сплату, надані позивачем суду.

Також з метою врегулювання спору позивач зазнав додаткових витрати в розмірі 5584,12 грн. у зв’язку з оплатою послуг з надання правової допомоги.

Але, суд вважає необґрунтованими заявлені вимоги у зв’язку з наступним.

Так, згідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Але, надані позивачем докази, як то, рахунок № 57 від 07 грудня 2009 року, а.с. 31, за договором про надання юридичних послуг від 01 листопада 2009 року, та копії квитанції про сплату вартості пального, а.с. 32, не приймаються судом до уваги, у зв’язку з тим, що, по-перше, приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, передбачена сплата лише послуг адвоката, в той час як позивачем не надано суду доказів того, що уповноважений представник має такий статус; по-друге, зміст ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначає вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються у встановленому порядку, до яких, зокрема, не включено витрати особи на оплату пального.

Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 04 березня 2010 року.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                    вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» (Ленінський район, с. Багерово, вул. Шосейна, 28, рахунок № 26003301392126 Керченська філія ПІБ, МФО 424548, ЄДРПОУ 30993263) на користь Фізичної особи – підприємця Гончарова Валерія Степановича (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 59, кв. 118, банківські реквізити невідомі, ІІН 1844117832) заборгованість в сумі 49841,26 грн., у тому числі: сума основного боргу – 43969,00 грн., пеня – 3856,79 грн., 3% річних – 566,16 грн., збитки від інфляції – 1449,31 грн.

3.          Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» (Ленінський район, с. Багерово, вул. Шосейна, 28, рахунок № 26003301392126 Керченська філія ПІБ, МФО 424548, ЄДРПОУ 30993263) на користь Фізичної особи – підприємця Гончарова Валерія Степановича (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 59, кв. 118, банківські реквізити невідомі, ІІН 1844117832) 498,41 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» (Ленінський район, с. Багерово, вул. Шосейна, 28, рахунок № 26003301392126 Керченська філія ПІБ, МФО 424548, ЄДРПОУ 30993263) на користь Фізичної особи – підприємця Гончарова Валерія Степановича (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 59, кв. 118, банківські реквізити невідомі, ІІН 1844117832) 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

5.          Відшкодувати Фізичній особі – підприємцю Гончарову Валерію Степановичу (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 59, кв. 118, банківські реквізити невідомі, ІІН 1844117832) з Державного бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок № 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 204,00 грн. зайво сплачених витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7.          В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7798,00 грн. витрат, пов’язаних з розглядом справи – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.