Рішення № 10319685, 10.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2010Справа №2-24/646-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьсклотрейд" ( 65042, м. Одеса, вул. Локомотивна, 27, ідентифікаційний код 33733093)

до відповідача - Приватного підприємства "Торговий дім "Таврія"( 95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Братська, б. 28, ідентифікаційний код 32541969).

про стягнення 13 120,99 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Слободанюк О.М. – керівник, паспорт НМ 346181 від 30.01.2006 р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьсклотрейд" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Приватного підприємства "Торговий дім "Таврія" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьсклотрейд" суми основної заборгованості та пені у розмірі 13 120,99 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 131,21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю факту повної оплати Приватним підприємством "Торговий дім "Таврія" суми поставленого позивачем за видатковою накладною № кр 2903/15 від 29.03.2007р. та відповідно до рахунку б/н від 29.03.2007р. товару – елементу жорсткості із оцинкованої сталі на загальну суму 10616,04 грн.

Посилаючись на факт прострочення відповідачем строку виконання зобов’язання зі сплати отриманого товару, позивач просить стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім "Таврія" штрафну санкцію у вигляді пені.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, відзиву на позовом не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з видатковою накладною № кр2903/15 від 29.03.2007 р. позивачем був поставлений на адресу відповідача товар на загальну суму 10616,04 грн. (а.с.8).

Відповідачем зазначений товар був отриманий, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у накладеної та довіреність на отримання товаро – матеріальних цінностей (а.с.9).

Позивачем на оплату отриманого товару був виставлений рахунок від 29.03.2007 р. на суму 10616,04 грн. із визначенням строку сплати протягом 7 днів з моменту поставки товару (а.с.7).

У судовому засіданні 10.02.2010 р. за участю представника позивача були дослідженні оригінали вказаних документів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була частково сплачена вартість отриманого товару, проте обов’язок щодо сплати у повному обсязі вартості отриманого товару відповдач не виконав, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 7590,50 грн., що і послужило підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьсклотрейд" із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2, ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено, позивачем на оплату отриманого товару був виставлений рахунок від 29.03.2007 р. на суму 10616,04 грн. із визначенням строку сплати протягом 7 днів з моменту поставки товару.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав належним чином, у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 7590,50 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена матеріалами справи, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. Відповідачем доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, не надано.

Крім того, позивач, також просить суд стягнути з відповідача 5530,49 грн. пені, нарахованої за загальний період з 06.04.2007 р. по 04.12.2009 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

В силу ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач доказів укладення такого правочину не надав, а тому у задоволенні позову в частині стягнення 5530,49 грн. пені слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 11.03.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім "Таврія"( 95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Братська, б. 28, ідентифікаційний код 32541969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьсклотрейд" ( 65042, м. Одеса, вул. Локомотивна, 27, ідентифікаційний код 33733093; р/р 26001003881201 в АТ «Сведбанк» (публічне) у м. Київ, МФО 300164) 7590,50 грн. заборгованості, 75,91 грн. державного мита та 136,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 5530,49 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.