Рішення № 10319650, 02.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 315

РІШЕННЯ

Іменем України

02.03.2010Справа №2-5/5751-2009 За позовом - Науково-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Морской Прибой», м. Миколаїв

До відповідача - Закритого акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний», м. Ялта, с.Відрадне

Про стягнення 523091,46 грн.

Суддя М.П.Гаврилюк

Представники:

Від позивача - не з’явився.

Від відповідача - не з'явився.

Сутність спору:

Науково-виробниче підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю «Морской Прибой» звернувся до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Закритого акціонерного товариства «Пансіонат «Прибрежний», м. Ялта, в який просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за невиконання умов договорів №72, №79, №82 в загальній сумі 258329,00 грн., суму неустойки з урахуванням індексу інфляції у розмірі 20564,46 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 3198,00 грн., та суму збитків та неодержаного доходу яка складає 250000,00 грн., а всього 532091,46 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем не виконуються взяті на себе зобов’язання за договорами №№72,79 та 82 на профілактичне обслуговування обладнання, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості та завдання позивачеві збитків.

В ході розгляду справи позивачем зменшені позовні вимоги, згідно яких він просить суд стягнути з відповідача заборгованість за невиконання умов договорів №72, №79, №82 в загальній сумі 258329,00 грн., суму неустойки з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5180,72 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1268,46 грн., та суму збитків та неодержаного доходу яка складає 250000,00 грн., а всього 514778,18 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просить суд у задоволенні позову відмовити, з огляду на те, що між сторонами 31.03.2009 року укладено додаткову угоду, умовами якої визначено, що сторони не вважають себе пов’язаними будь-якими правами та обов’язками, які випливають з договору №82, обов’язки сторін за договором припиняються з моменту набрання чинності даною угодою, сторони взаємних фінансових претензій за січень-березень 2009 року не мають, відповідач гарантує оплату за актом звірки за 2008 рік, однак зазначеною угодою строк сплати суми за договорами, зазначеної в акті звірки, умовами угоди не визначений, у зв'язку з чим відповідач вважає, що заборгованість за договорами є поточною, строк виконання грошових зобов’язань за договорами ще не настав. Крім того відповідач посилається на те, що після складення та підписання акту звірки, ним за платіжним дорученням № 886 від 24.07.2009 року сплачено частину заборгованості у сумі 10375,00 грн. Щодо стягнення суми збитку та не отриманого прибутку, відповідач зазначив, що позивачем не представлено доказів спричинення таких збитків, протиправність діянь відповідача та причинний зв'язок між діями відповідача та завдання таких збитків.

04 лютого 2010 року у судовому засіданні оголошувались перерви до 11 лютого 2010 року, до 25 лютого 2010 року, потім - до 02.03.2010 року, після закінчення яких розгляд справи продовжено.

Від позивача надійшла телеграма. в якій він просить суд розглянути справу у відсутність свого представника.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2005 року між ЗАТ «Пансіонат Прибережний» (замовник за договором) та НВП ТОВ «Морской Прибой» (виконавець за договором) укладено договір №72 на профілактичне обслуговування обладнання (арк.спр.9-12). Згідно п. 3.1 цього договору вартість робіт, доручених позивачу, складає 31152,00 грн. в місяць.

Відповідно до п. 2.4. договору, договір діє з 01.01.2006 по 31.12.2006.

28 жовтня 2006 рок між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору № 72, якою вирішено продовжити строк дії договору № 72 до 31.12.2007.

Відповідно до п.3.4 договору №72 оплата за проведення капітального ремонту, ремонту побутових холодильників та обслуговуємого обладнання при аварійній ситуації здійснюється за фактичними затратами на підставі двостороннього акту.

Під час дії договору №72 між сторонами складені акти виконаних робіт на загальну суму 171432,00 грн. (арк.спр. 13,14, 17).

01.01.2008 року між сторонами укладено договір №79 на профілактичне обслуговування обладнання (арк.спр. 18-21).

Згідно п. 3.1 цього договору вартість робіт, доручених виконавцю, складає 34 776,00 грн. в місяць.

Відповідно до п. 2.4. договору № 79, договір діє з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

Пунктом 3.4. договору № 79 оплата за проведення капітального ремонту, ремонту побутових холодильників та обладнання, що обслуговується при аварійній ситуації здійснюється за фактичними затратами на підставі двостороннього акту.

Під час дії договору №79 між замовником та виконавцем було укладено двосторонні акти виконаних робіт на загальну суму 139104,00 грн.(арк. спр. 22-25).

01.05.2008 року між сторонами укладено договір №82 на профілактичне обслуговування обладнання.

Згідно п. 3.1 цього договору вартість робіт, доручених позивачу, складає 18438,00 грн. в місяць.

Відповідно до п.3.4. договору № 82 оплата за проведення планово-попереджувальних ремонтів, ремонту побутових холодильників та обслуговуюємого обладнання при аварійній ситуації здійснюється за фактичними затратами на підставі двостороннього акту.

Під час дії договору № 82 сторонами укладено шістнадцять двосторонніх актів виконаних робіт на загальну суму 170406,00 грн. (арк.спр.30-45).

Пунктом 3.2 договорів №№72, 79 та 82 передбачено, що оплата з профілактичного обслуговування здійснюється за кожний відпрацьований місяць на підставі двостороннього акту.

Відповідно до п.3.4 договорів оплата за проведення капітальних, планово-попереджувальних ремонтів, ремонтів побутових холодильників та обслуговуємого обладнання при виникненні аварійних ситуацій визначається за фактичними витратами на підставі двостороннього акту.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному об’ємі, що підтверджується вищевказаними актами приймання виконаних робіт, підписаними обома сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме не оплатив у повному об’ємі вартість виконаних позивачем робіт.

Факт наявності заборгованості підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 30.03.2009 року, згідно якому заборгованість відповідача перед позивачем за договорами № 72, 79 та 82 складає суму у розмірі 170375,00 грн.

31 березня 2009 року між сторонами укладено угоду про розірвання договору.

Відповідно до п. 1 угоди сторони дійшли згоди розірвати договір № 82 від 01.05.2008 року на підставі ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України. Договір вважається розірваним з 01.04.2009 року.

Згідно п.2 даної угоди з моменту вступу її в силу сторони не вважають себе пов’язаними якими-небудь правами та зобов’язаннями, що виникають з договору. Зобов’язання сторін за договором № 82 від 01.05.2008 року припиняються з моменту вступу в силу даної угоди. Сторони за даною угодою взаємних фінансових претензій за січень—березень 2009 року не мають. Відповідач гарантує оплату за актом звірки за 2008 рік.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за невиконання умов договорів №72, №79, №82 в загальній сумі 258329,00 грн., суму неустойки з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5180,72 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1268, 46 грн..

Суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 153901, 00 грн. з огляду на наступне.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків за 2008 рік, заборгованість відповідача перед позивачем складає суму у розмірі 83478, 00 грн. – за договором № 72, суму у розмірі 70423,00 грн. – за договором № 79 та суму у розмірі 16474, 00 грн. - за договором № 82.

Вищезазначений акт звірки складений, підписаний та скріплений печатками обох сторін, з огляду на що є належним доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 170375, 00 грн.

Проте, як встановлено судом, між сторонами 31.03.2009 року укладено угоду про розірвання договору № 82.

Умовами даної угоди сторони дійшли згоди розірвати договір № 82 від 01.05.2008 року з 01.04.2009 року та з моменту підписання даної угоди не вважати себе пов’язаними якими-небудь правами та обов’язками, що виникають з договору № 82. Зобов’язання сторін за договором № 82 від 01.05.2008 року припиняються з моменту вступу в силу даної угоди. Сторони за даною угодою взаємних фінансових претензій за січень-березень 2009 року не мають. Відповідач гарантує оплату за актом звірки за 2008 рік.

Отже за даною угодою між сторонами припинені усі взаємовідносини, які існували за договором № 82 - як права так і зобов’язання, тоді як згідно умов угоди від 31.01.2009 року у відповідача виникло нове зобов’язання – здійснити оплату за актом звірки за 2008 рік в частині суми за договором № 82.

Як вбачається зі змісту угоди про розірвання договору від 31.03.2009 року, строк виконання зобов’язання відповідача щодо здійснення оплати за актом звірки за 2008 рік, умовами угоди не визначений.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Зі змісту даної норми вбачається, що початком строку виконання є пред'явлення кредитором вимоги, у зв'язку з чим боржник буде вважатися таким, що порушив зобов’язання щодо виконання умови угоди, а кредитор, відповідно, отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги

Позивачем не представлено суду доказів звернення до відповідача з вимогою про виконання зобов’язання за угодою від 31.03.2009 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстав для стягнення у судовому порядку даної суми у позивача ще не виникло.

З огляду на вищевикладене, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договорами № 72 та 79, у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення заборгованості за даними договорами підлягають задоволенню у сумі 153901, 00 грн. (170375,00 грн. (підтверджена актом звірки заборгованість) -16474,00 грн. (заборгованість за договором № 82, яку відповідач зобов’язався сплатити за угодою від 31.03.2009 р.)), у зв'язку з чим сума у розмірі 153901, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Посилання відповідача на те, що ним платіжним дорученням № 886 від 24.07.2009 року сплачено частину заборгованості у сумі 10375,00 грн., суд не приймає до уваги з огляду на те, що у вказаному платіжному дорученні не зазначено за яким саме договором сплачена сума у розмірі 10375,00 грн. (арк.спр.21), при цьому суд бере до уваги той факт, що дана сума може бути сплачена відповідачем за додатковою угодою від 31.03.2009 року. Крім того, у матеріалах справи наявний лист відповідача за вих.№ 01-23/612 від 18.12.2009 року, згідно якому відповідач підтвердив, що за ним склалася заборгованість за договорами № 72 та № 79 у сумі 160000,00, тоді як згідно підписаного між сторонами акту звірки, загальна заборгованість відповідача становить 170375,00 грн., тому різниця між сумою заборгованості, зазначеної у акті у розмірі 170375, 00 грн. та сумою, підтвердженою відповідачем як заборгованості за договорами №72 та №79 у розмірі 160000, 00 грн. складає саме 10375, 00 грн. наведене надає підстави стверджувати, що саме цією різницею може бути сума, сплачена відповідачем за угодою від 31.03.2009 року.

Щодо стягнення суми інфляції у розмірі 5180,72 грн. та 3% річних у сумі 1268,46 грн., слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунків, доданих позивачем до позову, вбачається, що він просить стягнути інфляцію у розмірі 5180,00 грн. та 3% річних у сумі 1268,46 грн. за прострочення виконання зобов’язання за договором №82 від 01.05.2008 року.

Як встановлено судом, між сторонами укладено угоду, умовами якої сторони дійшли згоди розірвати договір №82 від 01.05.2008 року та не вважати себе пов’язаними якими-небудь правами та обов’язками, що виникають з договору № 82.

Враховуючи те, що договір № 82, укладений між сторонами 01.05.2008 року, розірваний та зобов’язання за даним договором у сторін припинені та те, що сторони підтвердили умовами даної угоди відсутність будь-яких зобов’язань за цим договором, суд дійшов висновку, що підстав для стягнення з відповідача інфляції за прострочення виконання зобов'язання за договором № 82 немає.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків та неодержаного доходу яка складає 250000,00 грн.

Суд вважає що ці вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Як на підставу цієї вимоги позивач посилається на те, що у зв'язку з тим, що відповідачем невчасно сплачувалась вартість робіт позивача, позивачем за власні кошти сплачувався податок на додану вартість з загальної суми невиплаченої заборгованості, заробітна плата працівникам товариства, здійснювалась закупівля та придбання технічних засобів, товарів, приладів та матеріалів необхідних для функціонування товариства, ведення господарської діяльності, у зв'язку з чим ним понесені збитки. Також позивач посилається на те, що ним не отриманий прибуток, який би він міг отримати у разі належного виконання відповідачем свого зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

          Позивачем не представлено належних доказів того, що невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договорами про проведення профілактичних робіт спричинили позивачу збитки та доказів того, що позивач міг би отримати саме такий прибуток, не представлено детальний розрахунок розміру збитків, які він просить стягнути з відповідача.

Згідно ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний» (м. Ялта, с.Відрадне, ЄДРПОУ 20730769, р/р 26008208 у АППБ «Аваль», МФО 384340, ЗКПО 20730769) на користь Науково-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Морской Прибой» (м.Миколаїв, вул. Колодязна, 10/61, код ЄДРПОУ 23398821, р/р 26006310175 у АТ «Кредит банк», МФО 326762, м. Миколіїв, поштове відділення 54038, а/с45) заборгованість у сумі 153901,00 грн., державне мито у сумі 1539,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 70,55 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гаврилюк М.П.