Рішення № 10319636, 04.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2010Справа №2-17/6126-2009

За позовом ВАТ «Крименерго»

До відповідача Приватного підприємства «Вівлат»

про стягнення заборгованості, яка виникла в результаті порушення Правил користування електричною енергією (ППЄЄ) в сумі 152 280,68 грн., 3% річних – 2274,85 грн., інфляційні втрати – 10801,51 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Мухін С.В., представник, Ключник О.О., представник

Від відповідача – не з’явився

Сутність спору: Позивач згідно з позовом просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла в результаті порушення Правил користування електричною енергією (ППЄЄ) в сумі 152 280,68 грн., 3% річних – 2274,85 грн., інфляційні втрати – 10801,51 грн., у зв’язку з самовільним підключенням відповідача до мереж ВАТ «Крименерго» без укладення договору про поставку електричної енергії.

Відповідач відзив на позовну заяву не представив, в судове засідання не з’явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою поштою, направлену на його юридичну адресу. Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства поважною причиною не є.

Окрім цього, засідання суду відбувались неодноразово.

Окрім цього, вказана рекомендована кореспонденція до суду не повернута, що свідчить про її вручення адресату.

Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

При цьому судові засідання відкладались неодноразово.

По справі проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Актом «Про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності» № 103790/2492 від 01.12.2008 року встановлено, що користувач (ПП «Вівлат») порушив Правила користування електричною енергією шляхом самовільного (без укладення договору) підключення до мереж ЯГЄС ВАТ «Крименерго».

Відповідно до Протоколу № 3006 засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 24.12.2008 року, за актом № 103790 від 01.12.2008 року сплаті підлягає сума 88 907,22 грн.

Актом «Про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності» № 102763/2337 від 09.10.2007 року встановлено, що користувач (ПП «Вівлат») порушив Правила користування електричною енергією шляхом самовільного підключення до мереж ЯГЄС ВАТ «Крименерго» без укладення договору на поставку електричної енергії.

Відповідно до Протоколу № 3009 засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 24.12.2008 року, за актом № 102763 від 09.10.2007 року сплаті підлягає сума 63 373,46 грн.

Суд вважає що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав:

Відповідно до п. 6.42 Правил користування електричною енергією рішення комісії оформлюється протоколом на підставі акту порушень і набирає чинності через 10 робочих днів після вручення протоколу споживачу, за винятком випадків оскарження цього рішення в судовому порядку.

Ст. 20 Господарського кодексу України передбачене, що акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів можуть бути визнані недійсними.

Якщо відповідач вважає, що протокол з будь-яких підстав не відповідає законодавству він вправі був звернутися у встановленому законом порядку з вимогою про його визнання недійсним по відповідним підставам.

Відповідачем не надано доказів того, що вказані протоколи були оскаржені та визнані недійсними.

Так, ст. 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом, а також передбачено що сторона вільна у наданні суду доказів та у доказуванні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також вказується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д12/12) по аналогічному випадку, а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином суд вправі розглянути справу по тим матеріалам, що надані сторонами. В матеріалах справи відсутні докази того що вказані протоколи оскаржені та визнані судом недійсними.

Оскільки відповідні докази не представлені суду до прийняття цього рішення, немає підстав їх залучати до матеріалів справи після винесення рішення по цій справі.

Таким чином, у суду не існує підстав не приймати до уваги Протокол № 3006 засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 24.12.2008 року, та Протокол № 3009 засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 24.12.2008 року засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією.

У встановленому Законом порядку вищезазначені протоколи не відмінені та не визнані нечинними, а виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати їм оцінку на предмет невідповідності законодавству при розгляді його позову.

У підтвердження спрямування рахунків щодо сплати нарахованих сум позивачем надані повідомлення про вручення відповідачу рекомендованої кореспонденції.

Відповідачем не надано доказів нарахованих сум.

Відповідно до п. 6.43 Правил користування електричною енергією Споживач має оплатити рахунки за недовраховану електричну енергію протягом 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно рекомендованого поштового повідомлення, відповідачем рахунок за актом № 103790 від 01.12.2008 року на оплату отриманий 12.01.2009 року, рахунок за актом № 102763 від 09.10.2007 року отриманий 12.01.2009 року.

Суд вважає, що сума 3 % річних в сумі 2274,85 грн., та інфляційні втрати в сумі 10801,52 грн. задоволенню не підлягають, при цьому виходить з наступних підстав:

Ст. 625 ЦК України 2003 року передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на вимогу кредитора.

Таким чином, момент настання виконання зобов’язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, термін виконання яких визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник зобов'язаний виконати в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги.

Проте, позивачем не представлено доказів, що така вимога направлена (вручена) відповідачу.

Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції з простроченої суми на даний момент не існує.

Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін і їх рівності перед законом та судом.

Відповідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу і ії норми є нормами прямої дії.

З викладеного виходить, що суд має право розглянути справу за представленими матеріалами, в яких відсутні докази пред'явлення вказаної вимоги.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також вказується у постанові Верховного Суду України від 20.05.02р, № 02/132.

Більш того, сам позивач вказує про те, що така вимога відповідачу не виставлялась.

Оскільки відповідні докази не надані до прийняття рішення немає підстав їх залучити до справи після прийняття рішення.

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що позовні вимоги не є вимогою, що відноситься до обов'язкового права. Так, позовна вимога передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Окрім цього, в даному випадку вимога є позовною, і є вимогою про стягнення заявленої суми, тобто вимога про примусовий характер ії виконання у разі ії задоволення, виконується така вимога в процесі виконавчого провадження.

Окрім цього, виконання вимоги за цивільними зобов'язаннями залежить від визначених ст. 530 ЦК України термінів.

Проте, подача позову не може впливати на такі терміни, оскільки на момент подачі позову, позов вже повинен бути обґрунтований.

Таким чином, позовна вимога не може розглядатися як вимога, що відноситься до обов'язкового права Цивільного Кодексу України.

Вказана вимога не є також претензією, оскільки претензія відноситься до процесуального законодавства, а також позов прийнятий до розгляду і розглядається по суті.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, згідно до вимог Цивільного Кодексу.

Ст. 625 ЦК України у частині наявності вимоги кредитора є діючою, а тому не приймати до уваги вказану обставину немає підстав. Вимоги закону повинні виконуватися.

Дана думка суду співпадає з думкою Севастопольського апеляційнного господарського суду, висловленої в постанові від 23.12.2004р. по справі № 2-17/9032-04 і від 23.12.05р. по справі №2-17/12582-2005, а також практикою розгляду аналогічних питань Вищім господарським судом України та його інформаційному листу.

Таким чином, право позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 2274,85 грн., та інфляційних втрат в сумі 10801,52 грн. на цей час не порушене.

Відповідно до ст. ст. 1, 15 ЦК України суд може захистити порушене право.

Оскільки право позивача в цій частині на цей час не порушене, підстав для задоволення позову не існує, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищим Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).

З врахуванням викладеного, стягненню підлягає заборгованість в сумі 152 280,68 грн.

Судові витрати згідно ч. 5 статті 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним вимогам, та складають по державному миту у сумі 1522,80 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, що підлягає сплаті позивачем та поділено на заявлену суму позову, а саме: (152 280,68 *1653,57:165357,04=1522,81 грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 217,33 грн. (стягнута сума помножена на 236 та поділено на заявлену суму позову, а саме: (152 280,68 *236,00:165357,04= 217,34 грн.)).

Судові витрати підтверджуються платіжними дорученнями № 1200032862 від 28.10.2009 року на суму 1653,57 грн. (по оплаті державного мита), та № 32713 від 28.10.2009 року на суму 236,00 грн., (по оплаті судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85, ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Вівлат» (98650, АР Крим, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Вінодєла Єгорова 13, ідентифікаційний код 34670600) на користь ВАТ «Крименерго» (95620, м. Сімферополь, вул. Київська 74/6, р/р 260323051142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Сімферополь, МФО 324805, ЗКПО 00131400) заборгованість, яка виникла в результаті порушення Правил користування електричною енергією (ППЄЄ) в сумі 152 280,68 грн., судові витрати з державного мита в сумі 1522,80 грн., та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217,34 грн.

Видати наказ.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 2274,85 грн., та інфляційних втрат в сумі 10801,52 грн. - у позові відмовити.

Суддя ГС АР Крим В.І. Гайворонський

Рішення оформлено і підписано:

у повному обсязі:

05.03.2010 року

Копію рішення направити за адресами:

-           ВАТ «Крименерго» (95620, м.Сімферополь, вул. Київська 74/6);

-          ПП «Вівлат» (98650, м.Ялта,смт.Масандра, вул. Вінодєла Єгорова 13);

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.